Справа № 401/9356/12
(2/199/555/13)
іменем України
„23" вересня 2013 року
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Спаї В.В.,
секретар - Носенко Ю.О.,
за участі представника позивача - Бабка Г.Г.,
за участі відповідача - 1 - ОСОБА_2,
за участі представника відповідача - 1 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що між ним та відповідачем - 1 був укладений 20.06.2008 р. договір про іпотечний кредит №993/1 про надання кредиту в розмірі 1 300 000,00 грн. зі сплатою 20% річних з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 19 червня 2028 року; кредит надавався на придбання житлового будинку з приватизованою земельною ділянкою за договором купівлі-продажу. Як зазначається позивачем при зверненні до суду банк повністю виконав зобов'язання, надав відповідачу - 1 кредит, а позичальник прийняв кошти, що підтверджується розпорядженням від 20.06.2008 р., утім, позичальник не виконує умови договору (п. 4.3.2) у частині повернення кредиту, своєчасної сплати процентів, своєчасної сплати комісійної винагороди, а також за умови порушення умов договору - штрафних санкцій, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 03.09.2012 р. складає 2 869 525,79 грн.
11.01.2013 р. позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 102), в якій просив суд стягнути солідарно з відповідачів (за договором поруки від 20.06.2008 р. відповідач - 2 поручилася відповідати перед кредитором в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором від 20.06.2008 р. №993/1), а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому) заборгованість за договором про іпотечний кредиті від 20.06.2008 р. №993/1 в сумі 2 792 699,80 грн., яка склалася станом на 31.12.2012 р., та складається з наступного: прострочена заборгованість по кредиту - 1 294 583,00 грн., прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам - 871 674,96 грн., пеня за не своєчасне повернення відсотків - 376 120,69 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 130 421,04 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів (ст. 625 ЦК України) - 61 828,06 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (ст. 625 ЦК України) - 21 439,09 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати процентів (ст. 625 ЦК ) - 28 684,33 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу (ст. 625 ЦК України) - 7 948,63 грн.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд повністю задовольнити поданий позов.
Відповідач -1 позов не визнала, просила суд відмовити в його задоволенні, застосував строк позовної давності, оскільки з урахуванням п. 7.8 договору про іпотечний кредит від 20.06.2008 р. при зверненні з позовною заявою 04.09.2012 р. позивачем пропущено збільшений до 3 років строк позовної давності.
Представник відповідача - 1 просив суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідач - 2 не скористалася правом брати участь у судових засіданнях.
Заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідив докази в межах заявлених вимог у відповідності до ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку пор наявність підстав для задоволення позову частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 20.06.2008 р. між позивачем та відповідачем -1 був укладений договір про іпотечний кредит №993/1, за яким відповідач - 1 отримала кредит в розмірі 1 300 000,00 грн. зі сплатою 20% річних з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 19 червня 2028 року; кредит надавався на придбання житлового будинку з приватизованою земельною ділянкою за договором купівлі-продажу.
Судом встановлено, що банк повністю виконав зобов'язання та надав відповідачу - 1 кредит, та останній прийняв кошти, що не заперечувалося за судового розгляду сторонами, утім, позичальник допустив порушення умови договору (п. 4.3.2) у частині обов'язку повернення кредиту, своєчасної сплати процентів, своєчасної сплати комісійної винагороди, а також за умови порушення умов договору - штрафних санкцій, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 31.12.2012 р. складає 2 792 699,80 грн., та яка складається з наступного: прострочена заборгованість по кредиту - 1 294 583,00 грн., прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам - 871 674,96 грн., пеня за не своєчасне повернення відсотків - 376 120,69 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 130 421,04 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів (ст. 625 ЦК України) - 61 828,06 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (ст. 625 ЦК України) - 21 439,09 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати процентів (ст. 625 ЦК ) - 28 684,33 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу (ст. 625 ЦК України) - 7 948,63 грн.
Порушення зобов'язання за договором відповідач - 1 пояснила настанням фінансової кризи та важким матеріальним становищем.
Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 закону України «Про банки та банківську діяльність»); за ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст.ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.
Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК). У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову. Разом з тим, приймаючи рішення щодо заявлених позивачем вимог, суд враховує, що кредитний договір є дійсним і неоспореним, є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Щодо заперечень відповідача-1 проти позову, то для суду наявні підстави для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення пені до 3 000,00 грн. (пеня за не своєчасне повернення відсотків) та до 3 000,00 грн. (пеня за несвоєчасне повернення кредиту).
Разом з тим, щодо інших заперечень відповідача-1, то для суду відсутні підстави для ухвалення про відмову в задоволенні позову, оскільки наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та відкриття виконавчого провадження, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє позичальника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання. За відсутності реального виконання позичальником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.
Що стосується посилання відповідача - 1 на застосування строку позовної давності, оскільки цей строк пропущений з боку позивача, то дані посилання не є слушними: укладаючи договір про іпотечний кредит №993/1 від 20.06.2008 р. його учасники погодили, що (8.1) договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.
Таким чином, договір визначає подію, з якою пов'язано початок перебігу строк (ст. 253 ЦК України) - повне виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору, яка не настала, через що строк позовної давності з боку позивача не є таким, що пропущений.
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215 ЦПК України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про іпотечний кредит від 20.06.2008 р. №993/1, яка склалася станом на 31.12.2012 р., в розмірі 2 292 158,10 грн., та складається з наступного: прострочена заборгованість по кредиту - 1 294 583,00 грн., прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам - 871 674,96 грн., пеня за не своєчасне повернення відсотків - 3 000,00 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 3 000, 00 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів (ст. 625 ЦК України) - 61 828,06 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (ст. 625 ЦК України) - 21 439,09 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати процентів (ст. 625 ЦК ) - 28 684,33 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу (ст. 625 ЦК України) - 7 948,63 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 609,50 грн. з кожного з відповідачів окремо.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя