Справа № 256/4596/13-ц
2/256/1336/2013
09 вересня 2013 року м. Донецьк
Калінінський районний суд міста Донецька у складі:
головуючої судді - Гладка І.А.
при секретарі - Петриченко К.С.,
за участю сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
В червні 2013 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив наступне. 12 квітня 2003 року сторони уклали шлюб. Від шлюбу сторони дітей не мають. З червня 2012 року сторони не підтримують жодних стосунків, тим більше шлюбних, не проживають в одному приміщенні, спільне господарство не ведуть. Позивач також пояснила, що шлюб вона розриває вперше. Майновий спір у сторін відсутній.
Позивач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, проте надала до суду заяву, згідно якої позов підтримала та просила суд розглянути справу в її відсутність.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином однак доказів поважності своєї неявки або заяви про розгляд справи в його відсутність до суду не надав, таким чином, суд, на підставі ст. 169 ЦПК України, визнав неявку позивача неповажною та ухвалив розглянути справу в його відсутність.
Згідно статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Стаття 21 Сімейного Кодексу України визначає, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч.2 ст.104 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 Сімейного Кодексу України.
Статтею 110 Сімейного Кодексу України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
На вимогу ст. 111 Сімейного Кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до п. 10 Постанови пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.
Судом встановлено, що 12 квітня 2003 року між позивачем ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачем ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, було укладено шлюб, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Калінінського райуправління юстиції було зроблено відповідний актовий запис № 93, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1, долученим до матеріалів справи.
Судом також встановлено, що сторони, в межах даної цивільної справи, спору про поділ спільного майна подружжя - не мають.
Отже, судом достеменно встановлено, що сторони вже тривалий час не перебувають у фактичних шлюбних стосунках, будь які взаємини подружжя не підтримує, мета подальшого спільного життя подружжя та збереження родини відсутня.
Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, взявши до уваги фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При задоволенні позову на користь позивача з відповідача, відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. ст. 1, 8, 10, 11, 60, 61, 88, 169, 174, 208-209, 212-215, 218, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 21, 104, 105, 110, 111, 112, 114, 115 Сімейного Кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений 12 квітня 2003 року між позивачем ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачем ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Калінінського рай юстиції було зроблено відповідний актовий запис № 93 - розірвати вперше.
Шлюб вважається припиненим у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 114,70 грн.
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 - залишити без змін.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.А. Гладка 09.09.2013