Справа № 247/3205/13-ц
2/247/936/13
20 вересня 2013 року Торезький міський суд Донецької області у складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
при секретарях Тереховій Є.Г.,
Щербініній О.С.,
за участю
позивача ОСОБА_2
представників позивача ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Торез цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поновлення строку звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними, спонукання до виконання зобов'язання по довіреності,
позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про виконання зобов'язання по довіреності, в якій зазначила, що відповідач являється її колишньою невісткою. 05 жовтня 2009 року позивачем було видано довіреність на ім'я відповідача, якою відповідач уповноважувалася на здійснення продажу квартири, що належала позивачу на праві власності та була розташована за адресою: АДРЕСА_1. 28 жовтня 2009 року відповідач продала зазначену квартиру, але гроші отримані від продажу позивачу не повернула. Просила поновити строк подачі позовної заяви до суду, визнати дії відповідача по виконанню умов довіреності на продаж квартири АДРЕСА_1 неправомірними, та спонукати до вручення їй отриманих від продажу грошових сум в розмірі 112000 грн., що еквівалентно 14000 доларів США.
Позивач підтримала позовні вимоги. Дала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснила, що після продажу майна відповідач зобов»язана була повернути гроші, про що зазначено у довіреності. Строк звернення до суду пропустила з поважних причин
Представник позивача ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги. Пояснила, що позивач уповноважила відповідача продати квартиру. Після продажі квартири відповідач не віддала гроші позивачу. Тому довіреність буда скасована.
Представник позивача ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги. Пояснив, що в довіреності зазначено обов»язок відповідача після продажу квартири та отримання грошей виручені кошти повернути позивачу.
Відповідач позов не визнала. Пояснила, що довіреність не передбачала повернення грошей, відповідач не вимагала повернення грошей, оскільки чоловік відповідача та син позивача, щоб уникнути арешту майна подарував позивачу зазначену квартиру. У зв»язку з притягненням чоловіка відповідача та сина позивача до кримінальної відповідальності виникла потреба у грошових витратах, тому позивач уповноважила відповідача продати зазначену квартиру та отримати гроші за неї.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьками зазначені: батько - ОСОБА_7, мати - ОСОБА_2 (а.с.8).
Згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 02 липня 2003 року приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за №947, позивачем було придбано квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27).
Згідно довідки комунального підприємства «Алчевське бюро технічної інвентаризації» від 06 серпня 2003року квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить позивачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02 липня 2003 року та знаходиться у її власності (а.с.69).
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу 27 квітня 2007 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було розірвано відділом реєстрації актів цивільного стану Алчевського міського управління юстиції Луганської області, актовий запис №215 (а.с.9).
Згідно витягу з Державного реєстру правочинів 11 липня 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_9 було посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №1782 договір дарування, згідно якого ОСОБА_6 подарував позивачу ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, опис майна: 1/2 частина (а.с.65).
Згідно довіреності, посвідченої 05 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованої в реєстрі за № 1764, позивач уповноважила відповідача ОСОБА_5 продати продати за ціною та на умовами на її розсуд належну позивачу на праві власності квартиру АДРЕСА_1, або обміняти на будь-яке інше майно (а.с.129).
Згідно листа комунального підприємства «Алчевське бюро технічної інвентаризації» від 06 серпня 2012 року позивачу було повідомлено, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належала їй на праві приватної власності, 28 жовтня 2009 року була продана її повіреною особою ОСОБА_5 16 грудня 2009 року право власності на квартиру було зареєстровано за іншою особою (а.с.11).
12 червня 2012 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_9 з заявою про скасування довіреності, виданої на ім'я ОСОБА_5, посвідченої 05 жовтня 2009 року за реєстром №1764 (а.с.130-132).
Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей 20 червня 2012 року приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_9 було зареєстровано припинення дії довіреності від 05 жовтня 2009 року, зареєстрованої в реєстрі за № 1764, та виданої для продажу або обміну квартири (а.с.133).
27 червня 2012 року позивач повідомила відповідача про припинення дії довіреності від 05 жовтня 2009 року, виданої для продажу або обміну квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.64).
20 лютого 2013 року позивач звернулася до Торезького МВ УМВС України в Донецькій області з заявою про порушення відносно ОСОБА_5 кримінальної справи за ст.190 КК України (а.с.12).
04 березня 2013 року слідчим СВ Торезького МВ ГУМВС України в Донецькій області лейтенантом міліції Соболевою І.І. позивачу було повідомлено про початок досудового розслідування за її заявою (а.с.112).
Згідно листа прокуратури м.Тореза від 18 червня 2013 року представнику позивача ОСОБА_3 повідомлялося про законність постанови слідчого СВ Торезького МВ ГУМВС України в Донецькій області від 29 квітня 2013 року про закриття кримінального провадження за заявою ОСОБА_2 за фактом протиправних дій з боку ОСОБА_5 Рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства (а.с.13).
Згідно листа позивача, адресованого відповідачу, відповідач продала квартиру, що належала позивачу, однак не повернула їй гроші отримані від продажу. Так, відповідач винна їй 50400 доларів США(що еквівалентно 403200 гривням): 14000 доларів США - вартість квартири, 36400 доларів США - відсотки за 2 роки 2 місяці (а.с.14-16).
Дослідив добуті докази суд дійшов наступного висновку.
Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.598 ЦК України припинення зобов'язань на вимогу однією із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно зі ст.ст.610, 611, 623 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Підставами відповідальності за порушення зобов'язань положеннями ст.614 ЦК України передбачена вина.
Згідно ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Згідно ст.1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Згідно ст.1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.
Згідно ст.1005 ЦК України повірений повинен виконати дане йому доручення особисто.
Згідно ст.1006 ЦК України повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Відповідно до ст.1007 ЦК України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.
Статтею 1008 ЦК України передбачено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: 1) відмови довірителя або повіреного від договору; 2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; 3) смерті довірителя або повіреного.
Відповідно до ст.1009 ЦК України, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.
Відмова повіреного від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.
Відповідно до ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно ст.239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно ст.240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто.
Згідно ч.1 ст.244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до ч.1 ст.245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Згідно ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі скасування довіреності особою, яка її видала, чи відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю
Відповідно до ст.249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.
Судом встановлено, що 05 жовтня 2009 року позивач своє довіреністю уповноважила відповідача ОСОБА_5 продати за ціною та на умовах на її розсуд належну позивачу на праві власності квартиру АДРЕСА_1, або обміняти на будь-яке інше майно. Для цього позивач надала відповідачу, зокрема, отримати належні її гроші за продану квартиру, а також виконувати всі інші юридично значимі дії та формальності, пов'язані з виконанням цієї довіреності. 28 жовтня 2009 року зазначена квартира була продана відповідачем. 20 червня 2012 року дію довіреності від 05 жовтня 2009 року, зареєстрованої в реєстрі за № 1764, та виданої для продажу або обміну квартири, за заявою позивача було припинено.
Позивачем пред»явила вимоги про поновлення строку звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними, спонукання до виконання зобов'язання по довіреності, Позивач вважає, що строк позовної давності пропустили з поважних причин.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Відповідач в письмових запереченнях проти позову просила про застосування строків позовної давності.
Оскільки при пропуску строку звернення до суду у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з"ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов"язки сторін.
Зі змісту довіреності вбачається, що позивач уповноважила відповідача ОСОБА_5 продати за ціною та на умовах на її розсуд належну позивачу на праві власності квартиру АДРЕСА_1, або обміняти на будь-яке інше майно. Для цього позивач надала відповідачу, зокрема, право отримати належні її гроші за продану квартиру, а також виконувати всі інші юридично значимі дії та формальності, пов'язані з виконанням цієї довіреності.
Сторони визнали ту обставину, що відповідач продала зазначену квартиру за ціною та на умовах на її розсуд.
Відповідач заперечувала, що довіреність передбачала повернення грошей, відповідач не вимагала повернення грошей, оскільки чоловік відповідача та син позивача, щоб уникнути арешту майна подарував позивачу зазначену квартиру. У зв»язку з притягненням чоловіка відповідача та сина позивача до кримінальної відповідальності виникла потреба у грошових витратах, тому позивач уповноважила відповідача продати зазначену квартиру та отримати гроші за неї.
Позивачем не доведено, що відповідача зобов'язана по довіреності повернути гроші після продажу квартири, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу, чим не виконала вимоги ст.10 ЦПК України.
За таких обставин вимоги позивача про поновлення строку звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними, спонукання його до виконання зобов'язання по довіреності, є безпідставними.
Керуючись ст.ст.237, 239, 240, 244, 245, 248, 249, 257, 267, 509, 526, 598, 610, 611,614, 623, 1000, 1003-1009 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поновлення строку звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними, спонукання до виконання зобов'язання по довіреності відмовити.
Повний текст рішення виготовлено 20 вересня 2013 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н. Є. Арапіна