"15" грудня 2006 р.
Справа № 22/388-06-11285#
о 10 год. 30 хв.
господарський суд Одеської області у складі судді Торчинської Л.О.
при секретарі судового засідання Кіріяк Н.В.,
за участю представників від позивача: Яцков М.В. - за довіреністю №2191/01 від 26.10.2006р.
від відповідача Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт": Скородинський С.І. -за довіреністю №64 від 23.11.2006р. та Попова Н.О. -за довіреністю № 52 від 30.10.2006р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 господарського суду Одеської області в м. Одесі адміністративну справу № 22/388-06-11285А за позовом Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до відповідача Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення збитків у сумі 19082,06грн.
15.10.2005 р. о 09 год.10 хв. посадовими особами Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України було встановлене забруднення акваторії Сухого лиману соняшниковою олією. Оскільки цей забруднювач було виявлено в районі причалів № 5, 6, 7, 8, 9 та 10 Іллічівського морського торговельного порту, з вимогою про відшкодування збитків заподіяних навколишньому природному середовищу у сумі 19082 грн. 06 коп. Держінспекція звернулась до позивача.
Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву посилаючись на те, що нестачі олії після закінчення вантажних робіт ні у порту, ні на танкерах не було, а також те, що розрахунок збитків заподіяних довкіллю зроблено не у відповідності з існуючими вимогами законодавства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає, при цьому суд виходив з наступного:
15.10.2005 р., тобто у день виявлення факту забруднення води Сухого лиману олією, біля причалу № 11 відбулось завантаження на танкер »олії соняшникової. Підставою для здійснення портом такого роду дій було видане представником вантажовласника, Міжнародним експедитором СП “Трансплан» доручення № 853 від 10.10.2005 р. на навантаження на вищезазначене судно 2000 т. олії соняшникової. Акт берегового заміру Исл-22/454 від 15.10.2005 р., складений експертом торговельно-промислової палати Снегірьовою Є. І., свідчить про те, що 15.10.2005 р. на танкер »було навантажено 1999 т. 977 кг. олії соняшникової. Відомість приймального контролю-звіту про замір продукту у береговому резервуарі, складена інспектором незалежної міжнародної сюрвеєрської кампанії Україна»Бабієм, свідчить про те що 15.10.2005 р. у танки т/х » було прийнято 1999 т. 977 кг. олії соняшникової. Цей же факт підтвердив капітан цього судна своєю розпискою. (Завірені копії акту, відомості, та розписки з перекладом на російську мову приєднані до справи. Оригінали судом оглянуті). З цих документів витікає висновок про те, що 15.10.2005 р. при завантаженні на т/х »олії соняшникової з берегового резервуара бази наливних вантажів ІМТП було видано олії соняшникової 1999 т. 977 кг. На судно було прийнято точно таку ж кількість вантажу. Тобто її розлиття на землю, чи у воду Сухого лиману під час транспортування з бази наливних вантажів до танків т/х »не було. А якби розлиття олії мало б місце, то судно одержало б олії менше аніж її було відвантажено з бази наливних вантажів.
Вищезгадане доручення вантажовласника було виконане не в повній мірі, тобто на судно було недовантажено 23 кг олії. Однак ця кількість олії не вилилась з магістралі, а залишилась на базі порту.
Аналогічна ситуація склалась при навантаженні на протязі 14.10.2005 р. на танкер HELLO»олії рапсової.
Згідно з дорученням вантажовласника № 852 від. 10.10.2005 р. порт на це судно повинен був навантажити 30000000 кг. олії. Згідно з Актом берегового заміру № Илс-22/404 від 14.10.2005 р., котрий теж був складений представником Торговельно-промислової палати, з резервуара бази наливних вантажів ІМТП було видано 2999 т. 951 кг. олії, що на 49 кг. менше ніж це було передбачено вищезгаданим Дорученням. Капітан т/х »у двох коносаментах своїм підписом підтвердив факт прийняття у танки судна 2999 т. 951 кг. олії рапсової. Відомость приймального контролю-звіт про замір продукту у береговому резервуарі, складена інспектором незалежної сюрвеєрської кампанії Україна»Бабієм, свідчить про те що 14.10.2005 р. у танки т/х LLO»було прийнято «2999 т. 951 кг. олії рапсової, тобто таж кількість яка була видана з бази наливних вантажів порту. (Завірені копії доручення, акту та відомості з перекладом додані до справи. Оригінали цих документів судом оглянуті.
З цих доказів витікає висновок про те, що розлиття олії рапсової під час її завантаження на танкер LO»у ніч з 14 на 15.10.2005 р. не було.
Такий же висновок витікає з: 1) документів, котрі підтверджують факт завантаження на протязі 12-13.10.2005 р. на танкер M MALAGA»олії соняшникової у кількості 6500000 кг., тобто із 4-х доручень за №№ 580-1; 580-2; 580-3 та 580-4 від 11.10.2005 р., Акту берегового заміру № Илс-22/479 від 13.10.2005 р. та 4-х коносаментів за № 1, 2, 3, та 4 від 13.10.2005 р., у котрих капітан судна підтвердив факт прийняття 13.10.2005 р. від ІМТП у танки т/х MALAGA»олії соняшникової у кількості 6500000 кг. (Завірені копії цих документів до справи додані, оригінали судом оглянуті);
2) документів, котрі підтверджують факт завантаження 11.10.2005 р. на танкер Y»олії соняшникової у кількості 30000000 кг., тобто із Доручення № 582-1 від 10.10.2005 р., Акту берегового заміру № Илс 22/474 від 11.10.2005 р. та коносаменту № 1 від 11.10.2005 р. про прийняття від ІМТП 11.10.2005 р. у танки т/х »олії соняшникової у кількості 30000000 кг. (Копії цих документів до справи додані, оригінали судом оглянуті).
Згідно з п.п. 1.2; 1.7; 1.8; та 1.9. “Обов'язкових постанов по Іллічівському морському торговельному порту», користувачами акваторії Сухого лиману, крім Іллічівського морського торговельного порту, є Іллічівський морський рибний порт, Іллічівський судноремонтний завод та багато інших водокористувачів. Кожен з них несе відповідальність за неналежне виконання вимог природоохоронного законодавства. Таку ж відповідальність, згідно з п.п. 5.6.1.; 5.6.4. та 5.6.6. цього документа, несуть всі капітани суден, судновласники та інші водокористувачі. (Завірена виписка з цього документу до справи приєднана. Оригінал судом оглянуто).
Аналогічні положення передбачені п.п. 1.1. та 3.1. “Плану ліквідації розлиття нафти на акваторії Сухого лиману» від 2000 р. У пунктах 3.6. та 3.7. цього ж “Плану» спеціалістами викладене ствердження про те, що з вини кожного з багатьох водокористувачів акваторії Сухого лиману, а також з вини екіпажу любого з суден може відбутися розлиття різних рослинних олій та інших забруднювачів з їх потраплянням у воду Сухого лиману.
Про те, що забруднення води Сухого лиману неодноразово відбувалося з вини екіпажів суден свідчать складені посадовими особами Державної екологічної інспекції протоколи та акти складені капітанами таких суден. Їх завірені копії до справи додані на 5-ти аркушах.
Гідрометеорологічна ситуація в басейні Сухого лиману, згідно з твердженнями викладеними спеціалістами у п.п. 4.3.1. та 4.4.4. цього “Плану» характеризується тим що плаваючі на поверхні води Сухого лиману забруднювачі у тому числі і рослинні олії, під дією повітряних течій можуть накопичуватися під свайними причалами, у тому числі і під причалами № 5-10. Там вони можуть знаходитися до того часу коли зміниться напрямок вітру. Знаходження таких забруднювачів під такими причалами унеможливлює їх локалізацію і збір. (Завірена виписка з Плану ЛРН до справи додана. Оригінал судом оглянуто).
Згідно зі ст. 85 Кодексу торгового мореплавства України, кожний судновласник, та адміністрація судна зобов'язані виконувати вимоги природоохоронного законодавства України.
Рапорт старшого механіка бази наливних вантажів порту Федорова В. К. і виписка з вахтового журналу машиністів насосної станції бази наливних вантажів порту свідчать про те, що перед початком завантаження танкера “Amaze», котре відбувалось в ніч з 14 на 15.10.2005 р., вантажна магістраль, по котрій олія подавалась з резервуарів бази в танки судна, згідно з вимогами робочої технологічної карти РТК НL-114, була опресована повітрям. Ця перевірка підтвердила факт того, що трубопровід, засувки та гнучкі шланги магістралі були справні, без пошкоджень. Це виключає можливість витікання олії з магістралі з вини працівників порту. (Завірена копія цього рапорту і виписка з журналу до справи додані. Журнал судом оглянуто).
На підставі вищевикладеного суд вважає що олієпродукт, котрий 15.10.2005 р. був виявлений працівниками Держекоінспекції у воді Сухого лиману, скинуто не з вини працівників Іллічівського морського торговельного порту, а з вини іншого, не встановленого Держекоінспекцією водокористувача, у тому числі з вини екіпажу судна, котре мало на борту такого роду вантаж, можливо навіть після його прийому з причалу № 11.
Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі Розрахунок) зроблений начальником відділу державного екологічного контролю за станом морського середовища І. В. Поліщуком не може бути використаний судом як підстава для стягнення збитків у розмірі 19082,06 грн., оскільки, пунктом 5.2.5. «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів»( Далі Методика) затвердженої наказом Мінекобезпеки України 18.05.1995 р. № 37, котрою керувався І. В. Поліщук, передбачено, що при визначенні розміру збитків заподіяних державі порушеннями природоохоронного законодавства України треба насамперед визначити масу скинутого забруднювача. І. В. Поліщук та Позивач цей показник не визначили і тому при проведенні Розрахунку він не застосовувався. Замість нього в основу Розрахунку було покладено інший показник, тобто масу зібраного нафтосмітєзбиральниками НСЗ-23 і НСЗ-28 олієпродукту. Авжеж це різні речі, бо, як про це свідчать акт перевірки Держекоінспекцією виконання у порту природоохоронного законодавства України від 15.10.2005г., виписки із вахтових журналів НСЗ-23 та НСЗ-28 та інші додані до справи докази, не вся скинута у воду олія була зібрана. Про це ж вказано і в самому Розрахунку. Тому суд вважає, що висновки цього документу, як такі що зроблені з порушенням існуючих вимог, не можуть бути покладеними в основу майнових вимог Позивача.
Позивач, посилаючись на вищезгаданий Розрахунок, стверджує що розмір збитку, котрий Порт, по його розумінню, повинен відшкодувати державі у зв'язку зі скидом забруднюючої рідини, що було виявлено Держінспекцією 15.10.2005 р., складає 19082 гр. 06 коп. Це ствердження є безпідставним, бо не відповідає існуючим положенням згаданої Методики. Так, пункт 5.2.10 методики зобов'язує особу, котра робить Розрахунок, зменшувати суму збитків спричинених природі у тому випадку коли підприємство застосувало заходи спрямовані на ліквідацію наслідків забруднення. А про те, що Порт застосовував такі заходи свідчать такі докази як виписки з вахтових журналів нафтосміттєзбірників НСЗ-23 та НСЗ-28, котрі належать Порту і діяли по вказівкам його керівників. При застосуванні дії п. 5.2.10. згаданої методики, розмір відшкодувань дорівнює 0 гривень. (Виписка з журналу НСЗ-23, та додатковий розрахунок до справи додані).
З цих підстав суд вважає що правових підстав для стягнення з Відповідача грошових коштів у сумі 19082 грн.06 коп. немає.
Крім того, позивачем документально не доведено вину відповідача у забрудненні води Сухого лиману.
Так, протокол № 100528 від 20.10.2005 року не може бути прийнятий судом до уваги як доказ вини Відповідача, бо він складений у порушення вимог ст. 256 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення». В ньому вказаний лише час виявлення факту забруднення акваторії Сухого лиману. Разом з тим, Держекоінспекцією не встановлено час і джерело з якого таке забруднювання відбулося. Не встановлено також місце і суть адміністративного правопорушення. Довідка про проведення вантажних операцій з судами біля причалу № 11 за період з 11 по 15.10.2005 року доводить те що на протязі згаданого часу під вантажними операціями знаходилось чотири судна. З кожного з них з вини екіпажу, а не з вини порту, міг відбутися вилив олієпродукту. Оскільки 15.10.2005 року була виявлена поява олієпродукту з попід декількох причалів, тобто з попід причалів №№ 5-10 порту, де такий вантаж ніколи не перевантажувався, то це свідчить про те що забруднювач знаходився там декілька діб і витік звідти лише у зв'язку зі зміною напрямку вітру. Ствердження Позивача про те що забруднювач потрапив у воду з вини екіпажу якогось із суден, чи з вини Порту доданими до Позовної заяви документами, у тому числі і вищезгаданим протоколом, не доведено, про що свідчить Довідка про проведення вантажних робіт на причалі № 11 за період з 11 по 15.10.2005 р.
Висновки протоколів дослідження № 267/1 та 267/2 від 19.10.2005 року свідчать про те що в тій рідині, що була досліджена у Арбітражній лабораторії, масова доля вологи складає 6,90 %. Але ці протоколи не свідчать про те що тара та упаковка, в котрих були доставлені проби рідини, не мали порушень. Відсутність таких відомостей породжує сумнів у ідентичності відібраних та досліджених зразків та, як наслідок, у об'єктивності висновків розслідування і може суттєво вплинути на розмір позовних вимог. Тому ці документи теж не можуть бути признані судом як безспірні докази розміру заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволені позовної заяви Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до відповідача ДП “Іллічівський морський торговельний порт» про стягнення 19082 грн. 06 коп. відмовити у повному об'ємі.
Виконавчій лист видати в порядку ст. 258 КАС України.
Сторонам надано право ст.185 КАС України подати апеляційну заяву на постанову господарського суду Одеської області протягом 10 днів з дня її складання в повному обсязі.
Згідно п.1 ст.254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого п. 3 ст. 186 КАС України.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 20.12.2006 р.
Суддя Торчинська Л.О.