"14" грудня 2006 р.
Справа № 4/449-06-11411
Позивач: ДП «Ілічівський морський торговельний порт»
Відповідач: СП у вигляді ТОВ «ТрансБалкТермінал»
про стягнення 107 015,11 грн.
Суддя Літвінов С. В.
Представники:
Від позивача: Попова Н.О. по довіреності
Від відповідача: Тарасюк Д.О. по довіреності
СУТЬ СПОРУ: ДП «Ілічівський морський торговельний порт» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 107 015,11 грн.
Позивач надав уточнення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача 107 015,11грн. заборгованості.
Відповідач просить суд стягнути з позивача господарські витрати в сумі 23 000 грн..
Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому просить суд в задоволені позовних вимог відмовити.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд, -
На підставі договору від 16 лютого 2006р. року № 62, укладеного між Державним підприємством «Іллічівськии морський торговельний порт»(надалі - порт) та Спільним підприємством «ТрансБалкТермінал»(надалі - відповідач), портом здійснено вивантаження з ж/д вагонів, розформування, збереження, подача/прибирання вагонів, а також зроблено документальне оформлення вантажу, відправленого на експорт.
Для оплати вартості наданих портом послуг відповідачу виставлено рахунок № 3/9634 від 14.09.2006 на суму 642090,64 грн.
При розрахунку вартості наданих послуг, портом відповідно до норм пп.3.1.1 п.3.1 ст.З; п.4.1 ст.4; пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»з урахуванням змін та доповнень, внесених Законом України від 25.03.2005р. №2505-ІУ, нараховувався ПДВ за ставкою 20%.
Позивач вважає, що відповідач, безпідставно, в порушення умов п.3.13 договору № 62 від 16.02.2006р. , сплатив рахунки порту частково, у сумі 535075,53 грн. У сплаті 107015,11 грн. порту було відмовлено, з посиланням на неправомірне нарахування ПДВ за ставкою 20 %.
Таким чином, позивач звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача 107015,11грн. заборгованості по сплаті за надані послуги та виконані роботи.
Відповідач просить суд стягнути з позивача господарські витрати в сумі 23 000 грн..
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити на підставі слідуючього:
Між ДП «Ілічівський морський торговельний порт» та СП у вигляді ТОВ «ТрансБалкТермінал» укладено договір № 62 від 16 лютого 2006р.. Відповідно до умов цього договору портом здійснено вивантаження з ж/д вагонів, розформування, збереження, подача/прибирання вагонів, а також зроблено документальне оформлення вантажу, відправленого на експорт.
Додатково позивачем до ціни наданих робіт та послуг був включений ПДВ і виставлено рахунок № Э/9634 від 14.09.2006р. на загальну суму 642090,64грн., у тому числі ПДВ у сумі 107015,11грн. (за ставкою 20%).
Сплативши за пред'явленим рахунком вартість робіт, відповідач відмовився від сплати ПДВ.
Включення ПДВ у рахунок на оплату здійснено Позивачем неправомірно, без належних на те підстав. На думку суду застосування Позивачем при здійсненні господарських операцій по наданню Відповідачеві послуг (виконанні робіт) за договором № 62 від 16.02.2006 р., про які вказує Позивач, ставки ПДВ - 20 % суперечать вимогам законодавства України. Включаючи в рахунок на оплату суму ПДВ, Позивач фактично вимагає оплату додаткової грошової суми.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на різні пункти ст. ст. З, 4, 6 Закону України «Про податок на додану вартість», здійснюючи при цьому аналіз вибірково, без урахування інших норм цього Закону (у сукупності), а також норм інших законодавчих актів, що діють в Україні, що руйнує єдину систему застосування норм права.
П. 6.2.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» до 25.03.2005 р. передбачав, що поставка послуг (робіт), призначених для використання й споживання за межами митної території України, обкладається ПДВ по нульовій ставці (застосовується ставка податку - 0 %). Після 25.03.2005 р., стверджує Позивач, нульова ставка при виконанні зазначених вище господарчих операцій застосовуватися не може, а повинна застосовуватися ставка ПДВ - 20 %. На думку Позивача це викликано тим, що Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про державний бюджет України на 2005 рік»і деякі інші законодавчі акти України»вніс зміни до ст.6 Закону «Про податок на додану вартість»у частині застосування до зазначених операцій ставки - 20 %.
Суд вважає, що такі висновки Позивача є помилковими й не підтверджуються змістом ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», вимогами інших діючих в Україні норм, що регулюють відносини сплати податку на додану вартість і відносини в області зовнішньоекономічної діяльності.
П.6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами й доповненнями 2005 р.) передбачено, що при експорті товарів і супутньому такому експорті послуг ставка податку на додану вартість становить - 0 % від бази оподатковування. П.1.14 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що супутніми є послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства в митну вартість товарів, які експортуються або імпортуються. Ст. 274 Митного кодексу України передбачено, що в митну вартість товарів, які вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше в неї включені: а) на навантаження, розвантаження, перевантаження, транспортування й страхування до пункту переміщення (перетинання) митного кордону України; б) комісійні й брокерські винагороди; в) ліцензійні й інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець зобов'язаний прямо або побічно здійснити як умова продажу (експорту) товарів, які оцінюються. Таким чином, послуги, які фактично надаються Позивачем у рамках згаданого договору, для цілей Закону України «Про податок на додану вартість», є супутніми послугами й Позивач зобов'язаний нараховувати податок на додану вартість по таких послугах зі ставки - 0%, а не 20 %;
Обґрунтування Позивачем застосування ставки 20 % податку на додану вартість шляхом аналізу статусу порту, його території як митної території, без аналізу й застосування всієї сукупності норм закону, що регулюють відносини застосування ставки податку, на думку суду, є помилковим. Позивач посилається на ст.ст. 5, 6 Митного кодексу України, обґрунтовуючи статус території Позивача як митної території України, а також, що саме на цій території Відповідачу надані послуги, а отже відповідно до
п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. З і п. 6.5. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»послуги, надані (зроблені й т.і.) Позивачем у рамках договору № 62 від 16.02.2006 р., підлягають оподатковуванню по ставці - 20% як послуги з постачання товарів і послуг, місце надання (постачання) яких знаходиться на митній території України. Але, п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»не визначає місце надання супутніх послуг як кваліфікуючу ознаку для застосування податку на додану вартість по ставці - 0%. Виходячи з змісту зазначеного пункту й аналізу пов'язаних з ним норм супутні послуги, на думку суду, обкладаються за ставкою податку на додану вартість - 0% у кожному разі, незалежно від місця їхнього надання. Місце постачання, на думку Відповідача, є кваліфікуючою ознакою для можливості застосування нульової ставки ПДВ тільки відносно тих послуг, які не мають характеру супутніх. Отже, оскільки послуги, які надаються Позивачем Відповідачеві в рамках договору № 62 від 16.02.2006 р., є супутні, для оподатковування ПДВ їхньої вартості повинна застосовуватися ставка - 0%.
Що стосується стягнення з позивача 23 000грн. оплати за юридичні послуги, то суд відмовляє відповідачу в цій частині, т.я. договір про надання юридичних послуг від 10.11.06р. був укладений пізніше ніж виписаний рахунок -фактура, тобто 11.10.06р..
Крім того, у рахункі-фактурі від 11.10.06р. йдеться про надання послуг по справі № 4/449-06-11411, яка судом порушена провадженням пізніше ніж видано рахунок -фактуру , а саме 31.10.06р..
При вказаних обставинах, суд вважає, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо сплати наданих послуг виконав тому в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті податку на додану вартість в сумі 107015 грн. - відмовити.
Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суддя ,-
1. В позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку
з дня підписання.
Рішення підписано 27.12.2006р.
Суддя Літвінов С.В.