Справа № 2/262/1846/2013
20.09.2013 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді: Мачуського О.М.
при участі секретаря: Янакій С.О.
позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу, в обґрунтування позову зазначила, що 25.06.2013 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого вона передала відповідачу в борг до 25.07.2013 року 10000 грн. Однак свої зобов'язання щодо повернення суми боргу відповідач до теперішнього часу не виконала. З цих підстав Позивач просила суд стягнути з Відповідача суму боргу з урахуванням 3 % річних від простроченої суми у розмірі 39,45 грн., а також суму судового збору у розмірі 229,41 грн.
Відповідач ОСОБА_3 у попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі, про що надала до суду відповідну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 130, ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Позивач ОСОБА_1 у попередньому судовому засіданні не заперечувала проти винесення судового рішення, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, на підставі наявних у справі доказів, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Судом було встановлено, що 25.06.2013 р. сторонами було укладено договір позики, згідно якого позивач передала відповідачу в борг до 25.07.2013 року 10000 грн. (а.с. 3)
Згідно розписки наданої Відповідачем 25.06.2013 р. , вона отримала вказані кошти у позивача (а.с. 4).
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст. 1047, 1049 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому в ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України зазначено, що якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Враховуючи наведене суд вважає, що, оскільки зобов'язання за договором позики відповідачем не виконано у встановлений строк, то вимоги Позивача щодо повернення суми боргу у розмірі 10 000 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, у відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку сума 3 % річних складає -39,45 грн., яка також повинна бути стягнута з відповідача.
У відповідності з положеннями ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплаченого в доход держави судового збору в сумі 229,40 гривень належить стягнути з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2 суму боргу у розмірі 10 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2 суму 3 % річних у розмірі 39,45 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2 суму судового збору у розмірі 229,40 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.М. Мачуський