19.09.2013 року 2/425/618/13
425/2291/13-ц
місто Рубіжне Луганської області
Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Мирошникової О.Ш.,
при секретарі Кулішовій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та зняття відповідача з реєстрації місця проживання, -
встановив:
05 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та захистити її права власника квартири та зняти відповідача з реєстрації проживання у зазначеній квартирі. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є власником зазначеної квартири, їй в квартирі необхідно було встановити телефон, тому вона зареєструвала у своїй квартирі свого колишнього чоловіка ОСОБА_2. Також, в позові посилається на те, що вона є громадянкою Російської Федерації та має постійне місце проживання у АДРЕСА_2, спірну квартиру позивач має намір продати, в зв'язку з чим звернулася до відповідача з проханням добровільно знятися з реєстрації, проте відповідач відмовив, тому позивач і звернулася до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивач позов підтримує та просить його задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволені. Свої заперечення обґрунтовує тим, що він є громадянином України, зареєстрований у квартирі позивача з її згоди, декілька днів щомісячно проживає в цій квартирі, сплачує комунальні послуги щомісячно, а тому немає підстав для зняття його з реєстрації місця проживання у зазначеній квартирі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка, розглянувши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1, виданого Норильским територіальним відділом по м. Талнаху управління запису актів цивільного стану адміністрації Красноярського краю Росії 28.10.2004 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано 03.03.2004 року (а.с. 8).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є громадянами Російської Федерації, що підтверджується їх паспортами громадян РФ, копії яких є в матеріалах справи (а.с. 6, 7).
Разом з тим, ОСОБА_2 є громадянином України, що підтверджується його паспортом громадянина України, який було оглянуто в судовому засіданні. Відповідно до паспорту громадянина України ОСОБА_2 він є зареєстрованим за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 з 23.11.2004 року, зазначене також підтверджується довідками ПП «Ромалекс» № 670 від 27.06.2013 року й № 3227 від 10.09.2013 року та відповіддю Адресно-довідкового підрозділу від 22.07.2013 року (а.с. 10, 13, 31).
Відповідно до дублікату договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу ОСОБА_4 19.11.2004 року за реєстром № 4378 та відповідно до витягу про державну реєстрацію прав № 32974147 від 25.01.2012 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 (а.с. 9, 11).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживає у АДРЕСА_2, не зареєстрована у належній їй квартирі АДРЕСА_1, проживає в квартирі іноді, коли приїжджає до Рубіжного погостювати. У вказаній квартирі зареєстрований відповідач, який щомісячно приїжджає до Рубіжного відвідати своїх батьків та в цей час проживає у квартирі позивача. Зазначені обставини визнаються сторонами у справі.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надала показання, що її син ОСОБА_2 кожного місяця приїжджає до Рубіжного провідати батьків, в цей час він проживає у квартирі позивача, іноді з ОСОБА_2 до Рубіжного приїжджає його колишня дружина ОСОБА_1, яка разом з ОСОБА_2 також проживає в спірній квартирі. Комунальні витрати на утримання квартири АДРЕСА_1 щомісячно сплачує свідок ОСОБА_5, саме у неї знаходяться розрахункові книжки на комунальні послуги, син свідка ОСОБА_2 допомагає їй матеріально, надає гроші.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою ст. 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Під час розгляду справи суду не було надано будь-яких доказів систематичного руйнування чи псування відповідачем жилого приміщення, або використання його не за призначенням відповідачем, або систематичного порушення відповідачем правил співжиття, що роблять неможливим для інших проживання із ними в одному жилому приміщенні, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними. Також, не було надано доказів, що відповідач самоправно зайняв жиле приміщення належне позивачу, напроти в судовому засіданні позивач зазначила, що вона сама запропонувала відповідачу зареєструвати його в квартирі, також сторони пояснили суду, що ключі від квартири є у обох та відповідач кожного місяця декілька днів проживає у спірній квартирі під час перебування у місті Рубіжному.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави для зняття відповідача з реєстрації міста проживання в спірної квартири, належній позивачу, відсутні, а тому суд відмовляє позивачу в задоволені позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог про визнання права власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_1 суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують право власності позивача на спірну квартиру, а саме: дублікат договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу ОСОБА_4 19.11.2004 року за реєстром № 4378 та витяг про державну реєстрацію прав № 32974147 від 25.01.2012 року, відповідно до яких спірна квартира належить ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Під час розгляду справи позивачем не доведено суду наявність порушення, невизнання або оспорювання відповідачем прав позивача як власника квартири АДРЕСА_1, тому суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині визнання права власності на зазначену квартиру за їх недоведеністю.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.Ш. Мирошникова