Кіровський міський суд Донецької області
Єдиний унікальний номер 232/ 1924 /13-ц
Провадження №2/232/ 546 / 13
12 вересня 2013 року Кіровський міський суд Донецької області в складі :
головуючого судді Волкової Н.Ю.
при секретарі Мігаліній Л.Ю.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, -
ОСОБА_1 29 серпня 2013 р. звернувся до Кіровського міського суду з позовом до ПАТ " ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» про відшкодування моральної шкоди у розмірі 40.000 грн., посилаючись на те, що він з 01 липня 1983 р. по 10 червня 2013 р. (тобто майже 30 років) працював у відповідача гірничим робітником підземним та гірничим робітником очисного вибою з повним робочим днем під землею.
30 червня 1989 р. під час роботи під час обрушення породи з ним трапився нещасний випадок та йому травмувало праву ногу, була проведена операція по ампутації н/фаланги пальця правої стопи, про що складено акт про нещасний випадок форми Н-1 №100 від 01 липня 1989 р. Єнакіївською ЛТЕК 22 лютого 1990 р. йому було визначене вперше за цією травмою 5% втрати професійної працездатності.
10 травня 2002 р. з ним знову трапився нещасний випадок під час роботи та ремонту рельсового шляху, коли розрубували болти, відлетівшою гайкою травмувало праве око, після чого майже місяць проходив лікування в клініці травми ока ОТЛ міста Донецька, про що складено акт про нещасний випадок форми Н-1 №81 від 13 травня 2002 р. Донецькою обласною МСЕК №3 за цією травмою 19 грудня 2002 р. було вперше визначено 15% втрати професійної працездатності, повторно за травмою 1989 р.- 10%, а у сукупності- 25% безстроково.
01 серпня 2013 р. Донецькою обласною МСЕК №3 йому вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 30% в зв'язку з професійним захворюванням: хронічним обструктивним захворюванням легенів пилової етіології другої стадії помірний перебіг, легеневої недостатності першого ступеня ; повторно 10% через трудове каліцтво 1989 р., повторно 15% за трудове каліцтво 2002 р. а за сукупністю 55% зі строком переогляду 01 серпня 2015 р. із встановленням 3 групи інвалідності. Професійне захворювання було спричинено тяжкими умовами праці на підземних роботах на вугільних підприємствах у сукупності з недосконалістю технологічних процесів видобутку вугілля, запиленістю повітря робочої зони, де він працював тривалий час, внаслідок чого в теперішній час його постійно турбує його фізичний стан: кашель, задишка при ходьбі, слабкість, через що він вимушений постійно лікуватися, приймати ліки, обмежувати себе в активному пересуванні, що спричиняє йому фізичні та моральні страждання, не може як раніше в повному обсязі виконувати роботу по господарству, розуміє безповоротність зміни, що сталися в його організмі, що потребує від нього додаткових зусиль для нормальної організації життя, що вкрай негативно відбивається на його душевному та психічному стані, заподіюючи йому щодня моральні страждання, тобто моральну шкоду. В позові поставлене питання про відшкодування моральної шкоди у сумі 40.000 грн. , спричиненої трудовим каліцтвом та професійним захворюванням.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі. У відповідача він працював більше 33 років гірничим робітником підземним та гірничим робітником очисного вибою з повним робочим днем під землею, у 1988 р. працював на ЧАЕС. Вважає, що підлягає відшкодуванню моральна шкода, спричинена виключно професійним захворюванням саме відповідачем, оскільки він працював виключно у відповідача: спочатку на шахті Стожківська , з якої у зв'язку з її ліквідацією був переданий до штату шахти "Комсомолець Донбасу" та умови праці у відповідача були тяжкими, з великою фізичною навантаженістю та інтенсивністю праці, що супроводжувалося недостатньою вентиляцією. Він двічі був травмований, за що відповідно 22 лютого 1990 та 19 грудня 2002 р. йому встановлювали МСЕК часткову втрату професійної працездатності. 01 серпня 2013 р. Донецькою обласною МСЕК №3 йому вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 30% в зв'язку з професійним захворюванням: хронічним обструктивним захворюванням легенів пилової етіології другої стадії помірний перебіг, легеневої недостатності першого ступеня ; повторно 10% через трудове каліцтво 1989 р., повторно 15% за трудове каліцтво 2002 р. а за сукупністю 55% зі строком переогляду 01 серпня 2015 р. із встановленням 3 групи інвалідності. Через професійну хворобу йому тяжко дихати, він відчуває слабкість, підвищену втому, кашляє, йому не достає повітря, вимушений часто відпочивати, він не може підіймати важкі сумки, що викликає в нього негативні емоції. Змінився його образ життя через вимушеність обмеження руху, необхідність систематичного приймання ліків та щорічного лікування при загостреннях професійної хвороби, на що витрачаються значні кошти тільки для підтримання здоров'я, оскільки про його відновлення просто не йдеться. Вартість моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, оцінив у 40000 грн. через необхідність придбання підвищеного харчування та санаторно-курортного лікування для підтримання свого здоров'я. В теперішній час він отримує пенсію у розмірі 6400 грн. та щомісячні страхові виплати, остаточний розмір яких йому поки що невідомий через нещодавнє їх перерахування.
Представник відповідача Догонова Ганна Василівна направила в суд заяву з проханням розглянути справу у відсутності представника відповідача, вказавши, що проти позову заперечує в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України особа, що приймає участь у справі, може заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності, в зв'язку з чим суд ухвалив розглянути справу у відсутності представника відповідача.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 13 травня 1980 р. до 01 липня 1983 р.(3 роки 1 місяць 18 днів) працював на шахті "Стожківська", яка була потім ліквідована шляхом приєднання до шахти "Комсомолець Донбасу", де він і продовжив працювати до 10 червня 2013 р.(ще на протязі 29 років 11 місяців 09 днів), гірничим робітником підземним та гірничим робітником очисного вибою з повним робочим днем під землею, тобто загалом на протязі 33 років 27 днів працював на підземних роботах виключно у відповідача; був звільнений 10 червня 2013 р. через виявлену невідповідність виконуваній роботі через стан здоров'я на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. В період з 26 грудня 1987 р. до 13 березня 1988 р. згідно запису в трудовій книжці приймав участь у роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС ( а.с.7-9).
Таким чином позивач більше 33 років працював на роботах з повним робочим днем під землею, тобто на роботах, передбачених Списком №1 виробництв, робіт, професій і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, як роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, навіть при умові забезпечення процесу видобутку вугілля найсучаснішими технологічними процесами. Саме тому працівникам, зайнятим на роботах з повним робочим днем під землею, діючим трудовим законодавством надається ряд пільг, в тому числі у вигляді скороченого робочого часу, додаткових відпусток, підвищених розмірів тарифних ставок, зменшенню віку для переходу на пенсію за віком, пільгових умовах обчислення різного роду пенсій. ОСОБА_1 за власним бажанням пропрацював у офіційно визнаних на державному рівні та всім відомим особливо шкідливих умовах праці на протязі більше як 33 роки, всі ці роки він працював на ВАТ "Шахта "Комсомолець Донбасу", не приділяючи при цьому достатньо уваги власному здоров'ю задля забезпечення добробуту своєї сім'ї, не звертаючи уваги на негативні фактори умов праці.
Отож, те, що умови праці були дуже тяжкими є скоріше закономірним, передбаченим, дуже відомим для позивача з перших днів його трудової діяльності; бо саме в цих добре відомих йому тяжких умовах праці він за власним бажанням працював більше 33 років, не зважав на вияви починаючої хронічної професійної хвороби, яка не виникає раптово, не захоплює зненацька; працював, доки дозволяли лікарі після проходження передбачених законодавством періодичних медичних оглядів, розраховуючи на те, що лікарі уважно слідкують за станом його здоров'я.
30 червня 1989 р. під час роботи під час обрушення породи з ним трапився нещасний випадок та йому травмувало праву ногу, була проведена операція по ампутації н/фаланги першого пальця правої стопи, про що складено акт про нещасний випадок форми Н-1 №100 від 01 липня 1989 р. , відповідно до п. 15.1 якого причиною нещасного випадку стало порушення заходів безпеки самим постраждалим при виконанні ним робіт по закріпленні ніші (а.с.10-11, 27) . Єнакіївською ЛТЕК 22 лютого 1990 р. йому було визначене вперше за цією травмою 5% втрати професійної працездатності (а.с.12).
10 травня 2002 р. з ним знову трапився нещасний випадок під час роботи та ремонту рельсового шляху, коли він проводив навіску консолей за допомогою лебідки, а 10 метрів нижче гроз ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проводили ремонт рельсового шляху та розрубували болти, відлетівшою гайкою травмувало праве око позивача, після чого він майже місяць проходив лікування в клініці травми ока ОТЛ міста Донецька, про що складено акт про нещасний випадок форми Н-1 №81 від 13 травня 2002 р., відповідно до п.7 якого причиною нещасного випадку є порушення гроз ОСОБА_4 та ОСОБА_5 технології ведення робіт (а.с.13-14). Наслідком травми роговиці та склери правого ока є рубець роговиці, склери, катаракта правого ока внаслідок виробничої травми 2002 р. (а.с.26) Донецькою обласною МСЕК №3 за цією травмою 19 грудня 2002 р. було вперше визначено 15% втрати професійної працездатності, повторно за травмою 1989 р.- 10%, а у сукупності- 25% безстроково (а.с.25).
01 серпня 2013 р. Донецькою обласною МСЕК №3 йому вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 30% в зв'язку з професійним захворюванням: хронічним обструктивним захворюванням легенів пилової етіології другої стадії помірний перебіг, легеневої недостатності першого ступеня ; повторно 10% через трудове каліцтво 1989 р., повторно 15% за трудове каліцтво 2002 р. а за сукупністю 55% зі строком переогляду 01 серпня 2015 р. із встановленням 3 групи інвалідності.
За висновком лікарсько-експертної комісії Донецької обласної лікарні профзахворювань №1151/1050 від 27 червня 2013 р. професіями, що обумовили розвиток професійного захворювання, слід вважати тривалий підземний стаж у професіях гірник очисного вибою та гірник підземний (а.с.21).
У відповідності з актом розслідування хронічного професійного захворювання від 27 червня 2013 р. професійне захворювання виникло через недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля та тривалої праці в умовах діяння шкідливих факторів виробництва, запиленістю повітря на робочому місці гірничого робітника очисного вибою підземного 137,3 мг/м3 при ПГК 10 мг/м3 на протязі 84,7% зміни, пил вуглепородний із змістом у пилу SіО 2- 3,8 %, категорія труда 3 кл 4 ст. за пилом; на робочому місці гірничого робітника підземного ділянки по видобутку вугілля 18,8 мг/м3 при ПГК - 10 мг/м3 на протязі 93,1% зміни, пил вуглепородний із змістом у пилу SіО 2- 3,7%, категорія труда 3 кл 1 ступеня за пилом; на робочомі місці гірника підземного ділянки ВТБ 12,0 мг/м3 при ПГК-10 мг/м3 на протязі 77,8% зміни, пил вуглепородний із змістом у пилу SіО 2- 4,9 %, категорія труда 3 кл 1 ст. за пилом, дія фіброгенна (а.с.18).
За медичним висновком лікарсько-експертної комісії обласної клінічної лікарні профзахворювань №1151/1050 від 27 червня 2013 р., позивачу протипоказана робота в підземних умовах, контакті з пилом, шумом, токсичними речовинами та газами, в несприятливих метеоумовах, важка фізична праця (а.с.21), що зазначено і в довідці МСЕК серії 10ААВ №495405 від 01 серпня 2013 р., в якій зазначено, що він може виконувати роботу сторожа, вахтера, підсобного робітника (а.с.20), з чого випливає, що позивач може виконувати роботу на поверхні без тяжких фізичних навантажень, поза контактом з пилом та токсичними речовинами, що об'єктивно спростовує твердження позивача про неможливість виконання ним хатньої роботи, котру ніякий законодавчий акт до тяжкої не відносить.
Аналізуючи надану позивачу Кіровською центральною міською лікарнею виписку з амбулаторної карти ОСОБА_7 та епікризів захворювань видно, що найбільш активними були звернення позивача до лікарів напередодні проходженням ним МСЕК, після встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності він ще не встиг звернутися до лікаря через незначний проміжок часу після проходження МСЕК (а.с.24).
Пояснення позивача в позові про те, що він не може виконувати роботу по дому не підтверджені в судовому засіданні достатніми доказами, оскільки за рекомендацією МСЕК він може виконувати роботу на поверхні без вказаних протипоказань, то нічого не заважає йому виконувати помірні фізичні навантаження і вдома , т.я. ніякими законодавчими нормами хатня робота не віднесена до тяжких.
Можливе право на відшкодування моральної шкоди за часткову втрату професійної працездатності внаслідок першої виробничої травми, що ОСОБА_1 отримав 30 червня 1989 р. виникло у позивача 22 лютого 1990 р., коли Єнакіївська ЛТЕК позивачу визначене вперше за цією травмою 5% втрати професійної працездатності.
- Закон України "Про охорону праці" був введений в дію 14 жовтня 1992 року,
- Правила відшкодування власником підприємства або уповноваженим їм органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року №472,
-Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 вересня 1999 року набрав чинності та діє з 01 квітня 2001 року.
-Стаття 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) не розповсюджувалася на правовідносини, які виникли між сторонами у 1990 році, оскільки питання щодо відшкодування моральної шкоди при виконанні трудових обов'язків регулюється нормами трудового законодавства, а ні нормами цивільного кодексу.
Отже, на час виникнення спірних правовідносини (1990 рік) був відсутній законодавчий акт, на підставі якого позивач мав би право на отримання від відповідача відшкодування моральної шкоди.
Право на відшкодування моральної шкоди за часткову втрату професійної працездатності внаслідок другої виробничої травми, що ОСОБА_1 отримав 10 травня 2002 р. виникло у позивача 19 грудня 2002 р., коли Донецькою обласною МСЕК 3 позивачу визначене вперше за цією травмою 19 грудня 2002 р. 15% втрати професійної працездатності, повторно за травмою 1989 р. - 10%, а у сукупності - 25% безстроково.
Отже, на час виникнення спірних правовідносини (2002 рік) діяв Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 вересня 1999 року, який набрав чинності з 01 квітня 2001 року, відповідно до ст.ст. 21, 34 якого була передбачена грошова компенсація за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому та обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладався на установи Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
В зв'язку з викладеним суд вважає, що у позовних вимогах до відповідача - публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої частковою втратою професійної працездатності внаслідок виробничих травм 30 червня 1989 р. та 10 травня 2002 р. позивачу слід відмовити за необґрунтованістю позовних вимог в цій частині.
На день встановлення позивачу МСЕК вперше часткової втрати професійної працездатності від професійного захворювання 01 серпня 2013 р. Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в ст.21 вже не передбачена грошова компенсація за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому та обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди вже не покладається на установи Фонду, оскільки ці положення були скасовані Законом України від 23 лютого 2007 р. №717-У, а рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 р. №20-рп/2008 визнано, що зазначеними законодавчими змінами право цієї категорії громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок работодавця.
Правовідносини сторін щодо відшкодування моральної шкоди за часткову втрату професійної працездатності внаслідок професійного захворювання регулюються ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 р., відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності, за наявності порушення прав працівника в сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя та здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно до ч.1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч.2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.
Судом встановлено, що позивач працював у ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу» 33 роки 27 днів, що в цей час відповідно до довідки АБ 285599 від 06 травня 2011 р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) носить назву «Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» , яке створене для підземного видобутку вугілля і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими.
Втрата часткової працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов'язків, що свідчить про те, що роботодавці не створили нешкідливі умови праці.
Суд вважає, що позивачу заподіяна моральна шкода умовами виробництва внаслідок втрати ним частково професійної працездатності через професійне захворювання, оскільки його непокоять болі в легенях, задуха, слабкість, втома, вимушений періодично, систематично лікуватися, що обмежує умови праці та порушує нормальні життєві зв'язки. Дана моральна шкода підлягає відшкодуванню.
На погляд суду, позивач не пропустив тримісячний строк позовної давності, встановлений ст. 233 Кодексу законів про працю України, оскільки звернувся до суду на протязі місяця після встановлення йому МСЕК часткової втрати професійної працездатності, до того ж моральні страждання внаслідок стійкої втрати позивачем професійної працездатності через професійне захворювання тривають та продовжуються безперервно з 01 серпня 2013 р. до теперішнього часу.
Крім того, відповідно до ст. 268 ч.1 п.3 Цивільного кодексу України, позовна давність взагалі не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Позивач раніше не звертався до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди через часткову втрату професійної працездатності внаслідок професійного захворювання ні до відповідача, ні до відділення виконавчою дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кіровське.
Суд вважає необов'язковим та недоцільним проходження позивачем МСЕК для визначення факту наявності моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, проте суд вважає, що визначена позивачу ступінь втрати професійної працездатності в зв'язку із професійним захворюванням у розмірі 30% не є показником розміру спричинених потерпілому моральних страждань, оскільки ні один нормативний акт, напряму пов'язуючи розмір одноразової допомоги та щомісячних виплат у відшкодування шкоди зі ступенем втрати професійної працездатності, не пов'язує з ним розмір моральних страждань, що оцінюються виключно з фактично спричиненими потерпілому моральними стражданнями (фізичних, психічних, душевних тощо).
На погляд суду, належить відшкодуванню тільки моральні страждання потерпілого від професійного захворювання. Причому відшкодування моральної шкоди через професійне захворювання повинно відповідати конкретним заходам реабілітації по усуненню моральної шкоди.
Позивач пояснив суду, що моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я, яку він бажає стягнути з відповідача , він оцінює у 40.000 грн., що, на погляд суду, є надмірною сумою, виходячи з конкретних обставин справи, глибини, характеру , тривалості страждань, віку позивача, встановлення йому часткової втрати професійної працездатності з переоглядом 01 серпня 2015 р., відсутності даних про наявність пневмоконіозу, власного відношення до збереження здоров'я, наявності інших загальних захворювань: гіпертонічної хвороби другої стадії, ІХС: атеросклеротичного кардіосклерозу, СН один, хронічної лівобічної сенсоневральної приглухуватості, хронічного субатрофічного фаринголарингіту, скривлення носової перетинки праворуч, міопії обох очей середнього ступеня, початкової катаракти обох очей, можливості виконувати роботу на поверхні без шкідливих факторів, тривалості праці в підземних умовах у відповідача на протязі більше як 33 роки.
Суд вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди через професійне захворювання позивачу слід брати до уваги лише заходи реабілітаційного характеру та можливість покращення здоров'я при здійсненні заходів по його реабілітації, які позивач вбачає в прийманні ним ліків та санаторно-курортному лікуванні. Суд враховує те, що позивач отримує, за його ж поясненнями, матеріальне забезпечення у вигляді пенсії у розмірі 6400 грн. та щомісячних страхових виплат у відшкодування шкоди , останній розмір яких йому ще не відомий, які також дають можливість підтримувати здоров'я з метою його реабілітації.
Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає, що з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з втратою ним частково професійної працездатності через професійне захворювання, враховуючи, що втрату часткової працездатності позивач одержав працюючи на підземних роботах та у відповідача на протязі більше як 33 роки, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позов слід задовольнити частково: на користь позивача за заподіяну моральну шкоду через професійне захворювання має бути стягнено з відповідача 9.000 грн., а в решті позову слід відмовити за його необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 р. №3674-У1, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.
Керуючись ст. ст. 153,233, 237-1 Кодекса законів про працю України, ст. 268 ЦК України, ст. ст. 212-215, 218 ЦПК України, суд , -
Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, -- задовольнити частково.
Стягнути з відповідача - публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, грошову компенсацію в розмірі 9.000 (дев'яти тисяч) грн.
У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за їх необґрунтованістю.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» на користь держави судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.)
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарга , якщо вона не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя : Н.Ю. Волкова