Справа №173/1234/13-ц
Провадження №2/173/737/2013
16 вересня 2013 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючоої - судді Петрюк Т.М.
При секретарі - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
До суду звернувся позивач ОСОБА_1, з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до відповідача ОСОБА_2, посилаючись на наступне: 16.07.2007 року відповідно до договору купівлі-продажу за реєстровим № 833, посвідченим приватним нотаріусом Верхньодніпровського нотаріального округу ОСОБА_3, він разом з ОСОБА_2, купили у ОСОБА_4, у власність по ? частині кожний магазин НОМЕР_1 площею 79.4 кв.м. розташований в АДРЕСА_1.
Ціна магазину, згідну даних БТІ склала на час вчинення правочину 22600 грн., самий правочин був здійснений за 35000 грн., з яких він сплатив за магазин, що купувався 17500 грн. Право власності на ? частину магазину зареєстроване за ним в БТІ Верхньодніпровського району за № 6018091 від 08.08.2007 року. На момент купівлі магазину він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, яка при укладені правочину давала згоду на його укладення.
В період часу з серпня 2007 року по кінець 2011 року магазин використовувся для здійснення підприємницької діяльності. Після 2011 року магазин ніким не використовувався.
Приблизно в кінці березня 2013 року він останній раз був в магазині. На той час він був в повністю робочому та справному стані, без будь-яких пошкоджень.
12.05.2013 року, будучи на цвинтарі в м. Верхньодніпровську, він від жителів с. Пушкарівка, які проживають недалеко від магазину, дізнався, що приблизно в першій половині квітня 2013 року ОСОБА_2, з якимись людьми розібрала повністю магазин на будівельні матеріали і вивезла їх в невідомому йому напрямі.
13.05.2013 року він особисто відвідав місце, де був магазин, де побачив лише фундамент магазину, без стін, без вікон без даху. На місці магазину не було ніяких будівельних матеріалів.
Він відразу ж зв»ячався з ОСОБА_2,. по телефону з наміром владнати ситуацію, що виникла та обсудити можливі варіанти подальшого розвитку подій, але ОСОБА_2,. відповіла йому в грубій формі, повідомивши, що вона не збирається вирішувати з ним будь-які питання з приводу його частини магазину та відшкодовувати йому нічого не збирається, що й стало причиною звернення до суду.
В судовому засідання позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.
Відповідач ОСОБА_2, позовні вимоги не визнала при цьому пояснила, що дійсно вона з відповідачем разом купили в 2007 році будівлю магазину в с.Пушкарівка Верхньодніпровського району за 35000 грн. Там спочатку вони разом здійснювали торгівлю продовольчими та непродовольчими товарами. Потім позивач припинив торгувати, вона сама займалась магазином. Але останнім часом магазин приносив лише збитки, відповідач по підтримці магазину в належному стані нічого робити не хотів. Біля магазину була засміченість. Від жителів села з цього приводу постійну надходили скарги в сільську раду. Тому вони вирішили продати магазин. Спочатку не могли знайти покупця. Потім покупець знайшовся, вони всі разом погодили суму продажу, але так як для продажу магазину необхідно було отримати кадастровий номер на земельну ділянку і це коштувало дуже дорого, покупець відмовився купувати магазин. Вона з позивачем домовилась, що він забере свої речі з магазину та дала йому ключі від магазину. Коли вона прийшла до магазину то побачила. що позивач забрав не лише свої речі ( стелажі, балони), й речі, що належали їй як -то холодильники, розібрав опалення, стелю. В магазині було вибите вікно, двері залишились відкриті. Вона зверталась до позивача, щоб він повернув їй її речі, або сплатив їх вартість, але він відмовив їй у цьому в грубій формі. Так як в такому стані магазин вона продати не могла, тому вирішила, продати його на будівельні матеріали. Вважає, що кошти, які вона отримала повинні належати їй, так як позивач вивіз з магазину речі, які належали їй без відповідної компенсації.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, надавши письмові заперечення проти позову, а також пояснила, що позивач оцінює вартість будівлі магазину в 45000, але ця сума нічим не підтверджена, так як згідно договору купівлі продажу вказується, що вартість магазину складає 22600 грн. Крім того, за період часу, протягом якого магазин був в користуванні, він мав фізичний знос, так як капітального ремонту магазину не проводилась, як поточних ремонтів, тому фізичний знос також впливає на вартість магазину. Крім того на даний час фундамент та підлога магазину залишились неушкодженими, тому позивач може забрати їх собі, що також буде впливати на розмір матеріальної шкоди. Вважає, що позивач недовів і спричинення йому моральної шкоди, так як неясно які душевні страждання він мав.
Третя особа ОСОБА_5, в судове засідання не з»явилась, подавши заяву про слухання справи у її відсутність.
Вислухавши осіб, що брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступними підставами..
Судом встановлено, що сторони 16.07.2007 року відповідно до договору купівлі-продажу за реєстровим № 833, посвідченим приватним нотаріусом Верхньодніпровського нотаріального округу ОСОБА_3, купили у ОСОБА_4, у власність по ? частині кожний магазин НОМЕР_1 площею 79.4 кв.м., розташований в АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу.
Ціна магазину, згідну даних БТІ склала на час вчинення правочину 22600 грн., самий правочин був здійснений за 35000 грн., що підтверджується копією договору купівлі-продажу. Право власності по ? частині магазину зареєстроване за позивачам та відповідачам в БТІ Верхньодніпровського району за № 6018091 від 08.08.2007 року, що підтверджується витягом з реєстру про право власності на нерухоме майно..
В період часу з серпня 2007 року по кінець 2011 року магазин використовувся для здійснення підприємницької діяльності. Після 2011 року магазин ніким не використовувався, що сторонами не заперечується.
Судом також встановлено, що протягом квітня місяця, початку травня місяця 2013 року, будівля магазину, належного сторонам розташованого в АДРЕСА_1, була розібрана за розпорядженням відповідачки та продана на будівельні матеріали, без відома позивача, що відповідачем фактично не заперечується.
Також даний факт підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні пояснив, що він проживає в АДРЕСА_2, неподалік від будівлі магазину. Приблизно в травні цього року магазин було розібрано на будівельні матеріали. Йому відомо, що даний магазин був у власності ОСОБА_1, та ОСОБА_2 Також до нього доходили чутки про те, що магазин розбирається на будівельні матеріали з яких цегла буде у власності ОСОБА_2, а метал у власності ОСОБА_1 Але коли він повідомив ОСОБА_1,. що магазин розібраний, то від нього дізнався, що йому нічого не дісталось. Магазин був у нормальному стані. Він постійно спостерігав за даним магазином і не бачив, щоб ОСОБА_1,. щось з нього вивозив.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.
Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права, якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Так як будівля магазину, розташованого в АДРЕСА_1 перебувала у спільній частковій власності сторін, то питання стосовно розпорядженням даним магазином, в тому числі і його розбір на будівельні матеріали повинні були вирішуватись за спільною згодою співвласників. Проте, відповідач на власний розсуд розпорядилась належним їй та позивачеві магазином, продавши його на будівельні матеріали, не погодивши це питання з позивачем та не відшкодувавши позивачу вартості будівельних матеріалів, що відносяться до його частини, як співвласника даного магазину. Відповідно своїми діями відповідачка спричинила позивачу матеріальну шкоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позивачу підлягає відшкодуванню спричинена йому матеріальна шкоди, відповідно до його частини вартості знищеної будівлі магазину.
Визначаючи розмір відшкодування, що підлягає стяганню з відповідачки на користь позивача суд виходить з наступного.
В своїх позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідачки на відшкодування спричиненої йому матеріальної шкоди 22500 грн., виходячи з вартості будівлі магазину 45000 грн. Проте така вартість магазину, як слушно зазначають відповідач та її представник, нічим не підтверджується. Суду надано лише договір купівлі-продажу магазину від 16.07.2007 року, в якому зазначено, загальна вартість магазину відповідно до відомостей, викладених у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому КП «Верхньодніпровське БТІ» від 12.06.2007 року, складає 22600 грн. Також в договорі вказується, що купівлю - продаж магазину сторони вчинили за 35000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України - розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно наданих суду доказів підтвердженням реальної вартості будівлі магазину є 22600 грн. Тому відповідно до розміру частки, що належить позивачу у будівлі магазину, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача 11300 грн., на відшкодування спричиненої йому майнової шкоди. Так як визначити вартість будівлі магазину на 2013 рік в даний час немає можливості, виходячи з того, що магазин розібраний і будівельні матеріали невідомо де знаходяться.
Посилання відповідача на те, що будівля магазину потерпіла фізичний знос, в зв»язку не проведенням капітального та поточних ремонтів, не може бути прийнято судом, як підстава для зменшення суми спричиненої шкоди, так як будь яких доказів наявності фізичного зносу та зменшення реальної вартості магазину в результаті цього суду не надано, дане питання не може бути вирішене і шляхом проведення оцінки чи призначення експертизи, виходячи з обставин, викладених вище.
Не може суд, зменшити суду спричиненої матеріальної шкоди, та прийняти до уваги посилання відповідачки на те, що позивач вивіз з магазину належне їй особисто майно, так як дані посилання не відносяться до предмету даного спору і можуть складати самостійні вимоги відповідачки до позивача.
Сума 35000 грн., за яку сторони купували магазин, розташований в АДРЕСА_1, не може бути прийнята судом за основу відшкодування спричиненої позивачу шкоди, так як суду невідомі обставини вчинення даного правочину і з яких підстав сторони купували магазин по ціні більшій за його реальну вартість.
Посилання відповідача та представника відповідача на те, що на даний час залишився фундамент та підлога, які може використати позивач на відшкодування вартості його частки у спільному майні, або, які повинні бути враховані при визначені розміру майнової шкоди, суд також вважає безпідставними, так як по - перше, позивач був власником ? частини магазину. Тобто цілісної споруди, яка має відповідне призначення, а не якоїсь його складової частини. По-друге, будь яких доказів стосовно вартості залишків магазину і її співвідношення з вартістю інших складових частин та матеріалів, з яких був побудований магазин, відповідачем суду не надано. По-третє є невідомим, які існували домовленості між відповідачкою та третіми особами, які розбирали магазин на будівельні матеріали, так як можливо у суму, яку отримала відповідачка, від продуажу магазину на будівельні матеріали входили і вартість фундаменту і підлоги і на даний час вони ще залишились не використані покупцями.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини.
Суд вважає, що позивачеві ОСОБА_1, в результаті знищення відповідачкою майна, що було його власністю спричинена також і моральна шкода.
Визначаючи розмір спричиненої позивачеві моральної шкоди суд враховує характер протиправного діяння відповідача, глибину фізичних та душевних страждань позивача, вартість пошкодженого майна, та вважає, що на відшкодування спричиненої моральної шкоди з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3000 грн.
Той факт, що позивачем не надані медичні довідки чи інші докази, які б підтверджували погіршення стану його здоров»я не можуть бути прийняті до уваги судом як підстава звільнення відповідача від відповідальності. Так як відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Той факт, що позивач без його відома та згоди був позбавлений майна, що складало його частку, в результаті самовільних дій відповідачки, свідчить про те, що позивач зазнав душевних страждань від втрати свого права власності на частку майна. Він змушений був звертатись до суду, з позовом про відшкодування, спричиненої йому шкоду, відстоювати свої права, що свідчить про те, що він дійсно мав душевні страждання та переживання з даного приводу.
При поданні позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір в сумі 229.40 грн. Так як позовні вимоги задоволені частково, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 88 ЦПК України також підлягають стягненню з відповідача частково, та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування судових витрат 150 грн.
На основі ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України. керуючись ст. 10.60,88,212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11300 грн.. на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди та 3000 грн., на відшкодування моральної шкоди
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 150 грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору
Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.
Головуюча суддя Петрюк Т.М.