Справа № 152/1665/13-ц
2/152/521/13
іменем України
12 вересня 2013 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі головуючого - судді Славінської Н.Л.
з участю:
секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.
представника позивача - адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Плебанівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про встановлення факту належності на праві власності домоволодіння та визнання права на спадщину за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - реєстраційна служба Шаргородського РУЮ Вінницької області,
29.07.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла її мати - ОСОБА_3, яка по день смерті проживала та була зареєстрована в с. Плебанівка, Шаргородського району Вінницької області. Після смерті матері залишилося спадкове майно, яке складається, в тому числі, із земельної ділянки, площею 1,8120 га, що знаходиться на території Плебанівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, та житлового будинку, який знаходиться на АДРЕСА_1 і належить, та належав їй на підставі рішення виконкому Шаргородської районної ради № 244 від 22.10.1987 року. Вона є спадкоємцем майна ОСОБА_3 по закону. Спадщину вона прийняла та оформила свої спадкові права на земельну ділянку, площею 1,8120 га, розташовану на території Плебанівської сільської ради Шаргородського району. Але оформити спадкові права на житловий будинок після смерті матері - ОСОБА_3 вона не може, оскільки приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_4 їй було відмовлено в оформленні спадщини через те, що свідоцтво про право власності на житловий будинок, який знаходиться на АДРЕСА_1, на ім'я її померлої матері не виписувалося та право власності на вказане домоволодіння не реєструвалося.
Просить встановити факт належності житлового будинку під літерою «А», загальною площею 37,8 м. кв., в тому числі житловою площею 17,9 м. кв., ганку «а», літньої кухні з хлівом «Б», огорожі « 1-3», загальною вартістю 19594 грн., які знаходяться на АДРЕСА_1, ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Плебанівка; визнати за нею - ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 її матері - ОСОБА_3 на житловий будинок під літерою «А», загальною площею 37,8 м. кв., в тому числі житловою площею 17,9 м. кв., ганок «а», літню кухню з хлівом «Б», огорожу « 1-3», загальною вартістю 19594 грн., які знаходяться на АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_1, що діє на підставі договору про надання правової допомоги від 28.08.2013 року, підтримали позовні вимоги. Просили встановити факт належності житлового будинку під літерою «А», загальною площею 37,8 м. кв., в тому числі житловою площею 17,9 м. кв., ганку «а», літньої кухні з хлівом «Б», огорожі « 1-3», загальною вартістю 19594 грн., які знаходяться на АДРЕСА_1, ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Плебанівка; визнати за позивачкою ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 її матері - ОСОБА_3 на означене спадкове майно. Суду пояснили, що позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 і частково оформила свої спадкові права, зокрема, на земельну ділянку. ОСОБА_3 при житті мала у власності житловий будинок, розміщений на АДРЕСА_1, що підтверджується записами в погосподарських книгах, технічним паспортом на будинок, довідками Плебанівської сільської ради, показаннями свідків. Проте, при житті ОСОБА_3 не отримала свідоцтва про право власності на будинок при загальній інвентаризації будинків, що відбувалася у Шаргородському районі в 1987 році, що є перешкодою для оформлення спадкових прав позивачки на вказаний будинок.
Представник відповідача - Плебанівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області - сільський голова ОСОБА_5 в судовому засіданні 28.08.2013 року позов визнала. Суду пояснила, що дійсно позивачка є єдиним спадкоємцем по закону померлої ОСОБА_3 Спадкодавець ОСОБА_3 по день смерті проживала в АДРЕСА_1. Вказаний факт підтверджується записами в погосподарських книгах, що зберігаються в сільській раді. Ніколи і ніхто не претендував на вказаний будинок, в ньому завжди проживала ОСОБА_3 із своєю сім'єю, зокрема, з донькою ОСОБА_2 Коли в 1987 році в селі проходила технічна інвентаризація з метою обліку житлового фонду на селі та з метою встановлення власників житлових будинків, ОСОБА_3 була записана головою двору та власником будинку по АДРЕСА_1, проте, з якихось причин свідоцтва про право власності на будинок вона не отримувала в сільській раді, що є перешкодою для позивачки в оформленні спадкових прав, тому Плебанівська сільська рада не має заперечень щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Представник третьої особи - Реєстраційної служби Шаргородського РУЮ Вінницької області в судове засідання не з'явився, але від начальника Служби надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника Служби, щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 не заперечує (а.с.92).
Вирішуючи спір суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Плебанівка Шаргородського району Вінницької області померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим виконкомом Плебанівської сільської ради (а.с.10).
ОСОБА_3 по день смерті, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_6, постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою Плебанівської сільської ради за №820 від 25.07.2013 року (а.с.11).
Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина, яка складається із житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 1,812 га, що знаходиться на території Плебанівської сільської ради і належала спадкодавцю на підставі державного акту серії ВН №073695, виданого Шаргородською РДА 29.08.2006 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №01:06:862:00261.
Єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 є дочка останньої - ОСОБА_2, яка спадщину після смерті матері прийняла і частково оформила свої спадкові права, зокрема, на земельну ділянку площею 1,812 га, що знаходиться на території Плебанівської сільської ради і належала спадкодавцю на підставі державного акту серії ВН №073695, виданого Шаргородською РДА 29.08.2006 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №01:06:862:00261.
Вказаний факт підтверджується свідоцтвом про народження позивачки (а.с.9), свідоцтвами про її одруження (а.с.7,8), свідоцтвом про право на спадщину за законом від 5.07.2013 року та матеріалами спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 за №77/2012 (а.с.30-54), а також вбачається із пояснень в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_5
У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, позивачці ОСОБА_2 відмовлено 24.07.2013 року приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу ОСОБА_6, про що винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.6). Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії нотаріус зазначає відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок.
Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 була власником житлового будинку з ганком та з надвірними господарськими будівлями - хлівом, літньою кухнею, огорожею - загальною вартістю 19594 грн., що знаходяться в АДРЕСА_1.
Вказаний факт, крім пояснень в судовому засіданні позивачки, її представника та представника відповідача, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, іншими доказами, дослідженими судом.
Так, свідок ОСОБА_7 суду показала, що народилася в 1952 році в с. Плебанівка, з часу свого народження проживає на АДРЕСА_2, тобто по сусідству із домогосподарством ОСОБА_3 З часу свого народження і по день смерті ОСОБА_3, що сталася у 2012 році, інших власників цього будинку не було. Спочатку головою двору по АДРЕСА_1 був батько позивачки і чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_9, а після його смерті головою двору у погосподарських книгах значилася ОСОБА_3. Даний факт їй достовірно відомий, так як вона тривалий час працювала у місцевому сільськогосподарському підприємстві, вела документацію, що стосувалася виділення земельних ділянок жителям села. У користуванні ОСОБА_3 була присадибна земельна ділянка приблизно 0,37 га, на якій і був розміщений належний їй будинок. Інших спадкоємців майна померлої ОСОБА_3 після смерті останньої, окрім позивачки, немає.
Свідок ОСОБА_8 суду показала, що є молодшою сестрою померлої ОСОБА_3 та тіткою позивачки ОСОБА_2 Її сестра ОСОБА_3 проживала в АДРЕСА_1, по сусідству із ОСОБА_7, так як мала у власності будинок з господарськими будівлями та у користуванні присадибну земельну ділянку приблизно 0,37 га. В цьому будинку ОСОБА_3 проживала ще задовго до війни, а після війни, приблизно у 1950 році було проведено капітальний ремонт будинку - перекрили покрівлю, підмурували стіни. Інші власники цього будинку їй не відомі.
Відповідно до даних з погосподарських книг за 1986-1990 роки, тобто в період, коли відбувалася технічна інвентаризація житла на підставі рішення виконавчого комітету Шаргородської районної Ради народних депутатів Вінницької області від 22.10.1987 року за № 244 «Про забезпечення державного обліку житлового фонду в селах району», пунктом 1 якого передбачалося забезпечити проведення первинного обліку житлового фонду громадян, що мають житлові будинки на праві особистої власності в селах району, ОСОБА_3 зазначена головою двору з особовим рахунком № НОМЕР_2, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.70-71).
Також, відповідно до даних з погосподарських книг за 1991-1995 роки, 1996-2000 роки, 2006-2010 роки, 2011-2015 роки (станом на 2012 рік) ОСОБА_3 значиться як голова двору і власник будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.72-74, 75-76, 77-78, 100-101).
Із даних погосподарських книг вбачається, що будинок, який є особистою власністю господарства, головою якого є ОСОБА_3, 1918 року забудови (а.с.71), у якому в 1950 році здійснено перебудову та капітальний ремонт (а.с.76). В особистому користуванні ОСОБА_3 перебувала земельна ділянка площею 0,37 га, у тому числі під будівлями - 0,02 га (а.с.72-74, 75-76, 77-78, 100-101).
Відповідно до довідки Плебанівської сільської ради від 29.07.2013 року за №283, житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, належить ОСОБА_3 на підставі рішення Шаргородської районної ради народних депутатів №244 від 22.10.1987 року, але свідоцтво про право власності на цей будинок не видавалося (а.с.14).
Також, відповідно до довідки КП «Могилів-Подільське міжрайбюро технічної інвентаризації» від 24.07.2013 року № 163, згідно архівних даних БТІ, на ім'я ОСОБА_3 будинок в АДРЕСА_1, не зареєстровано (а.с.15).
Із технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 та звіту про незалежну оцінку будинку (а.с.16-23), вбачається, що зазначене будинковолодіння складається з: житлового будинку під літерою «А» загальною площею 37,8 м. кв., житловою площею 17,9 м.кв., ганку під літерою «а», літньої кухні з хлівом під літерою «Б», огорожі « 1-3». Загальний фізичний стан будинку - задовільний, має 40% зносу.
Всі зазначені вище докази підтверджують факт належності ОСОБА_3 житлового будинку з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.
При цьому, зазначеного вище висновку суд дійшов, виходячи із того, що постановою Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 року за № 105 «Про порядок державного обліку житлового фонду» постановлено завершити реєстрацію й технічну інвентаризацію житлового фонду у сільській місцевості.
На виконання означеної постанови виконавчий комітет Шаргородської районної Ради народних депутатів Вінницької області ухвалив рішення від 22.10.1987 року за № 244 «Про забезпечення державного обліку житлового фонду в селах району», пунктом 1 якого передбачалось забезпечити проведення первинного обліку житлового фонду громадян, які мають житлові будинки на праві особистої власності в селах району.
Із 1979 року в Україні (УРСР) погосподарський облік у сільських Радах народних депутатів здійснюється за особливою формою статистичного обліку.
Так, згідно з п. 1 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 13.04.1979 року за №112/5, документами погосподарського обліку для сільських Рад народних депутатів, зокрема, є форма № 1 - «Погосподарська книга».
Крім того, відповідно п.п.6, 7 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, сільські Ради один раз у п'ять років здійснюють закладку погоподарських книг станом на 1 січня. Закладка погосподарських книг здійснюється шляхом суцільного обходу дворів і опитування населення в період з 1 по 15 січня… Дані книг погосподарського обліку використовуються, зокрема, для обліку житлових будинків, що належать громадянам на праві приватної власності.
Пунктами 18, 40 та 18, 39 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, відповідно, 1979 року та 1985 року, передбачено, що погосподарська книга складається, зокрема, із розділу: «Споруди, які є особистою власністю господарства», у якому записуються дані про житловий будинок, назву інших споруд і рік їх будівництва.
Згідно з пунктом 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 року за № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися, в тому числі, і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками №№ 32, 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.1976 року за № 1/5, було встановлено зразки форм довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
Із зазначених додатків вбачається, що довідка про власника житлового будинку видається згідно із записами у погосподарській книзі виконавчого комітету сільської (селищної) Ради депутатів трудящих.
Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Із Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, погодженої з заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року за № 56 вбачається, що державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах, реєстрації не підлягали.
Таким чином, станом на 1918 рік (рік забудови житлового будинку) та на 1950 рік (рік капітальної перебудови будинку ОСОБА_3) в сільській місцевості, державна реєстрація об'єктів нерухомості взагалі не передбачалася.
Відтак, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, зокрема, у сільській місцевості, не залежало від державної реєстрації цього права.
Аналіз вказаних нормативно-правових актів переконує суд у тому, що до компетенції виконкомів місцевих рад належало питання внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.
Таким чином, враховуючи перевірені у судовому засіданні докази, суд вважає, що факт належності спадкодавцю ОСОБА_3 на праві власності житлового будинку з надвірними господарськими будівлями в АДРЕСА_1, - підтверджений, а тому зазначений будинок з господарськими будівлями входить до складу спадщини.
Встановлення факту належності спадкодавцю ОСОБА_3 будинку з господарськими будівлями на праві власності має для позивачки ОСОБА_2, що є спадкоємцем останньої, юридичне значення, оскільки від його встановлення залежить реалізація її права на отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 Іншого порядку встановлення даного факту - немає.
Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які регламентують порядок набуття права власності на спадкове майно і регулюються Конституцією України, ЦК України та ЦПК України.
Так, згідно з ст. ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Тобто, за змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.
Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтями 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1258, 1261, 1296 ЦК України встановлено загальні положення про право власності, порядок її набуття та припинення права власності.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.3 ст.1222, ч.1 ст.1220 ЦК України).
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч.1 ст.1258 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст.1296 ЦК України).
Згідно із ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у спосіб, передбачений статтею 392 ЦК України, що відповідає правовій позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеній у п. 3.1. Інформаційного листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року.
Оскільки право ОСОБА_2 на оформлення її спадкових прав на майно померлої ОСОБА_3 порушено, то воно підлягає судовому захисту, а позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 10, 11, 60, 212-215, 218, 223, 256 ЦПК України, на підставі ст.ст. 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1258, 1261, 1296 ЦК України,
Позов ОСОБА_2 до Плебанівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про встановлення факту належності на праві власності домоволодіння та визнання права на спадщину за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - реєстраційна служба Шаргородського РУЮ Вінницької області, - задовольнити.
Встановити юридичний факт, що житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, належить спадкодавцеві - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Плебанівка Шаргородського району Вінницької області.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженкою с. Плебанівка Шаргородського району Вінницької області, жителькою АДРЕСА_3, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 її матері - ОСОБА_3 на спадкове майно ОСОБА_3, яке складається із житлового будинку під літерою «А», загальною площею 37,8 м. кв., в тому числі житловою площею 17,9 м. кв.; ганку «а»; літньої кухні з хлівом «Б»; огорожі « 1-3», - загальною вартістю 19594 грн., що розташоване на АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя