Справа №573/1141/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Терещенко О.І.
Номер провадження 11-кп/788/202/13 Суддя-доповідач - Рунов В. Ю.
Категорія - Крадіжка
19 вересня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Рунова В. Ю.,
суддів - Моїсеєнко Т. М., Пархоменко О. М.,
при секретарі - Сокол О.В.
з участю прокурора - Савостьянової Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013200130000167 від 07.02.2013 р., за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 18 липня 2013 року, за яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка АДРЕСА_1, раніше судима:
1) 05.07.1996 р. Білопільський районним судом Сумської області за ст.140 КК України (1960 р.) до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;
2) 17.04.1997 р. Білопільський районним судом Сумської області за ст.ст.229-6 ч.1, 43 і 14 КК України (1960 р.) до позбавлення волі на строк 1 рік 8 місяців. Звільнена 10.09.1998 р. по амністії;
3) 24.09.1999 р. Білопільський районним судом Сумської області за ст.196-1 ч.1 КК України (1960 р.) до позбавлення волі на строк 6 місяців. Звільнена 24.03.2000 р. по відбуттю строку покарання;
4) 14.02.2002 р. Білопільський районним судом Сумської області за ст.309 ч.1 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання із випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;
5) 04.02.2003 р. Білопільський районним судом Сумської області за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 307 ч.2, 69, 70 і 71 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; Звільнена 13.05.2005 р. умовно-достроково на не відбутий термін 1 рік 7 днів
6) 22.06.2010 р. Ровенським міським судом Ровенської області за ст.ст.15 ч.2 і 185 ч.2 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. Ухвалою Апеляційного суду Ровенської області вирок змінений та призначене покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки
визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України і їй призначене покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, -
За вироком суду ОСОБА_3 визнана винною у тому, що 07.02.2013 р. близько 10-00 години, перебуваючи біля паркану ТОВ «Металургмаш» по вул. Макаренка, 1 в м. Білопілля, залишилася слідкувати за обстановкою, а особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, через пролом у паркані проникла на територію товариства, звідки таємно викрала металевий каркас воріт та металеву опору вартістю 300 грн., які належали ФГ «АФК 2008», після чого, пронісши викрадене через пролом у паркані, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, були затримані охороною товариства.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_3 просить змінити призначене їй покарання на таке, що не пов'язане з позбавленням волі, оскільки воно не відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею злочину, вона перебуває на обліку у лікаря психіатра, потерпіла сторона не має до неї претензій, суд повинен був кваліфікувати її дії також і за ст.15 КК України, попередньої змови на вчинення злочину з іншою особою у неї не було.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора Савостьянової Л.В. про залишення вироку суду без змін, а апеляційної скарги обвинуваченої без задоволення, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.349 ч.3 КПК України, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, а згідно приписів ч.2 ст.394 цього Кодексу судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обсяг доказів, які були предметом дослідження при судовому розгляді був обмежений судом першої інстанції відповідно до вимог ст.349 ч.3 КПК України, оскільки було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювалися, і учасники судового провадження, в тому числі і безпосередньо сама обвинувачена ОСОБА_3, проти цього не заперечували, про що було належним чином зафіксовано як в журналі судового засідання, так і на запису технічним засобом (т.2 арк.40-42, 47).
Таким чином, колегія суддів вважає, що обвинуваченій ОСОБА_3 в повному обсязі були доведені і роз'яснені судом положення ст.349 ч.3 КПК України.
За таких обставин, погодившись на визначений судом обсяг доказів і порядок їх дослідження, ОСОБА_3 з огляду на вказані вище вимоги кримінального процесуального закону втратила право оспорювати фактичні обставини даного кримінального провадження в апеляційному порядку, а тому доводи її апеляційної скарги щодо вчинення лише замаху на крадіжку, відсутності попередньої змови на вчинення цього злочину між нею та ОСОБА_4, доступності території колишнього заводу, відсутності огорожі та охорони тощо, колегія суддів вважає безпідставними.
Що стосується доводів обвинуваченої ОСОБА_3 про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого нею злочину та її особі, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги, оскільки суд першої інстанції в повній мірі дотримався принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до вимог ст.ст.65 і 66 КК України врахував як ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особу винуватої, так і обставини, що пом'якшують покарання, а також всі інші вимоги, з якими кримінальний закон пов'язує визначення виду і розміру покарання, вмотивувавши своє рішення з цього приводу належним чином.
Призначене ОСОБА_3 покарання, на думку колегії суддів, є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а саме покарання було визначене в мінімальному розмірі, встановленому у ч.3 ст.185 КК України.
Разом з тим, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та фактичні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченої, ступінь участі кожного із співучасників у вчиненні протиправних дій та наслідки, обставини, які пом'якшують покарання у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без реального відбування призначеного судом першої інстанції покарання, у зв'язку з чим вважає за необхідне застосувати до неї положення ст.75 КК України та звільнити її від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий термін тривалістю два роки, задовольнивши таким чином частково апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду та пом'якшити призначене обвинуваченій ОСОБА_3 покарання шляхом застосування до неї положень ст.75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, а в іншій частині судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407, 418 і 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Білопільського районного суду Сумської області від 18 липня 2013 року відносно ОСОБА_3 змінити та пом'якшити призначене покарання.
ОСОБА_3 вважати засудженою за ст.185 ч.3 КК України до призначеного судом покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.
В іншій частині вирок Білопільського районного суду Сумської області від 18 липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Рунов В. Ю. Моїсеєнко Т. М. Пархоменко О. М.