Справа №1806/12837/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко Ольга Анатоліївна
Номер провадження 22-ц/788/1676/13 Суддя-доповідач - Білецький О. М.
Категорія - 45
17 вересня 2013 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Білецького О. М.,
суддів - Семеній Л. І., Кононенко О. Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 17 червня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Сумське державне підприємство геодезії, картографії і кадастру, про визнання недійсними акту погодження меж земельної ділянки і державних актів на право власності на землю та зобов'язання визначити межі земельної ділянки,
і за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на землю,
02 листопада 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом.
Зазначала, що являється власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 та отримала на цю землю державний акт серії ІІІ-СМ №004927 від 06 квітня 2000 року.
У травні 2012 року вона уклала з Сумським державним підприємством геодезії, картографії і кадастру (далі - ДП «Сумигеодезкартографія») договір на виконання робіт для присвоєння кадастрового номеру, під час виконання яких цим підприємством встановлено, що межа її земельної ділянки, яка вказана у цьому державному акті не співпадає з межею з боку сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_2, яка проходить по існуючій огорожі та відображена у державних актах відповідачів.
Вважає, що відповідачі без її відома протиправно частково змістили межові знаки на належну їй землю і встановили огорожу та підробили її підпис на акті про погодження меж, внаслідок чого незаконно отримали на своє ім'я державні акти серії ЯК №481624 від 06 квітня 2012 року серії ЯК №481625 від 11 квітня 2012 року на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2.
За таких порушень просила визнати недійсними вказані державні акти, видані ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнати недійсним акт від 17 лютого 2011 року про погодження (встановлення) меж цієї земельної ділянки, та врегулювати межі, визначивши суміжну межу за планом зовнішніх меж земельної ділянки, вказаним у виданому їй державному акті.
12 грудня 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом.
Посилаючись на те, що ще за життя їх батьків ОСОБА_3 незаконно частково перемістила межу, яка розділяє земельні ділянки сторін на 50 см у глиб їх території, просили зобов'язати даного відповідача відновити межу між земельними ділянками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 згідно з даними земельно-кадастрової документації та визнати недійсним державний акт на право власності на землю від 06 квітня 2000 року, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 17 червня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення суду скасувати в частині відмови у задоволені первісного позову та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Доводить, що право власності на земельну ділянку у визначених в державному акті від 06 квітня 2000 року межах набуто нею на законних підставах і є непорушним. Вважає, що суд не взяв до уваги технічну документацію із землеустрою та не дав оцінки діям відповідачів, внаслідок яких суміжна межа частково змістилась на територію її земельної ділянки.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3, заперечення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представника третьої особи, дослідивши матеріали і перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У частині вирішення зустрічних позовних вимог рішення суду не оскаржується.
Як встановлено місцевим судом і вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, загальною площею 0,10 га, належала власниці даного житла ОСОБА_6, якій і було вперше видано державний акт право власності на цю земельну ділянку серії ІІ-СМ №001998 від 15 липня 1996 року.
Після її смерті позивач ОСОБА_3 набула право власності на вказані житловий будинок та земельну ділянку відповідно до виданих Другою Сумською держнотконторою свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 06 жовтня 1999 року (а.с.6).
06 квітня 2000 року ОСОБА_3 отримала на своє ім'я державний акт на право приватної власності на цю землю серії ІІІ-СМ №004927, який виданий Сумською міською радою та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 14751 (а.с.5).
При виготовленні технічної документації для отримання ОСОБА_3 державного акту на право власності на успадковану прибудинкову земельну ділянку, акт погодження (встановлення) меж від 19 жовтня 1999 року підписано сусіднім землекористувачем ОСОБА_5 (а.с.139).
Відповідач ОСОБА_5 став власником 56/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2, розташованого на земельній ділянці міської ради загальною площею 1062 кв.м, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування (дарувальник ОСОБА_7) від 02 грудня 1991 року (а.с.24-25).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 грудня 2007 року, реєстровий №2-2186, після смерті ОСОБА_7, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 року, власником інших 44/100 частин вказаного житлового будинку з відповідною частиною нежитлових будівель, що розташовані на землях міської ради, є відповідач ОСОБА_4 (а.с.26).
Обидва ці відповідачі в установленому порядку звертались із заявами про безоплатну передачу їм цієї земельної ділянки в порядку приватизації у приватну власність. Топографо-геодезичні роботи по виносу в натурі меж земельної ділянки виконувало ДП «Сумигеодезкартографія» (а.с.77-92).
В акті від 11 лютого 2011 року погодження (встановлення) меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 та прийому передачі межових знаків на зберігання власникам ОСОБА_5 і ОСОБА_4 зазначено, що межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 погоджено із суміжними землевласниками (землекористувачами), зокрема з ОСОБА_3 (а.с.7).
На підставі рішення Сумської міської ради від 21 грудня 2011 року №1054-МР ОСОБА_4 отримав державний акт серії ЯК №481624 від 06 квітня 2012 року на право спільної часткової власності на 44/100 частин земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5910136600:15:020:0057) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 591010001002415 (а.с.31-32).
На підставі зазначеного рішення Сумської міської ради на інші 56/100 частин цієї ж земельної ділянки, на ім'я ОСОБА_5 видано державний акт: серії ЯК№481625 від 11 квітня 2012 року що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №591016001002437(а.с.29-30).
14 травня 2012 року ОСОБА_3 уклала з ДП «Сумигеодезкартографія» договір на проведення топографо-геодезичних робіт по виносу в натурі меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 до 10-и точок повороту, а 21 травня 2012 року вона ж уклала з ДП «Сумигеодезкартографія» договір на проведення землевпорядних робіт по присвоєнню кадастрового номеру на державний акт старого зразка, які цей виконавець зобов'язався виконати з дотриманням технічних вимог (а.с.8, 9).
Листом від 16 жовтня 2012 року №356/0705/8 ДП «Сумигеодезкартографія» повідомило даного замовника, що вказані в державному акті на її ім'я межі земельної ділянки не співпадають з фактичною межею з боку земельної ділянки по АДРЕСА_2, яка проходить по огорожі та відображена у державних актах, виданих ОСОБА_5 і ОСОБА_4, тому присвоїти кадастровий номер земельній ділянці ОСОБА_3 можливо при умові подачі нею заяви про здачу державного акту старого зразка та її згоди на зміну площі і меж земельної ділянки та виготовлення технічної документації для отримання нового державного акту, або врегулювання питання щодо проходження межі з ділянкою по АДРЕСА_2 у встановленому законодавством порядку (а.с.10).
За таких у цілому правильно встановлених обставин, відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції вважав, що відмовившись від проведення по справі судової технічної експертизи ОСОБА_3 іншим чином не довела невідповідності фактичного розташування суміжної межі між земельними ділянками сторін даним земельно-кадастрової документації та межі, визначеній у виданих на ім'я сторін державних актах на право приватної власності на земельну ділянку.
Однак такі висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам і ґрунтуються на неправильному застосуванні та порушенні норм матеріального права.
Та обставина, що сторони відмовились від оплати та проведення призначеної ухвалою суду від 01 квітня 2013 року судово-технічної експертизи, на вирішення якої були поставлені питання щодо відповідності фактичних меж земельної ділянки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 даним земельно-кадастрової документації (відомості координат) цих земельних ділянок, межам, визначеним у державних актах на право власності на земельні ділянки (а.с.108), не свідчить про відсутність інших належних і достатніх доказів порушення виданими відповідачам державними актами, набутого на законних підставах і закріпленого належним чином права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1.
Так, ст.ст.13, 14 Конституції України і ст.1 ЗК України гарантується непорушність права власності громадян на земельну ділянку, набуту відповідно до закону.
ОСОБА_3 набула таке право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на законних підставах у порядку спадкування за заповітом (ст.6 ЗК України 1992 року, ст.14 Закону України «Про власність»), це право також посвідчене державним актом (ст.22,23 ЗК України 1992 року), який не скасовано чи недійсним не визнано.
Вона категорично заперечує свою згоду на зміну конфігурації суміжної з відповідачами межі та відповідно на зменшення площі належної їй земельної ділянки і доводить, що не підписувала вищезгаданий акт від 11 лютого 2011 року погодження (встановлення) меж земельної ділянки по АДРЕСА_2. Відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_4, як і представник третьої особи, також визнали, що позивач не підписувала цей акт, однак не змогли пояснити хто і коли його підписав за ОСОБА_3
У технічному звіті експедиції №4 Українського аерогеодезичного підприємства ГУ геодезії, картографії та кадастру при КМУ за 1996 рік (а.с.93-102), який виконувався при виготовленні державного акту на ім'я ОСОБА_6 - першого землевласника по АДРЕСА_1, маються як схема прив'язок кутів меж, так і акт погодження цих меж від 19 квітня 1996 року (а.с.95), у яких розташування геодезичних координат і суміжної межі збігається з наступною технічною документацією 2000 року, виконаною при виготовленні нового державного акту її спадкоємиці ОСОБА_3, зокрема з актом погодження (встановлення) меж від 19 жовтня 1999 року. В обох цих актах погодження меж, як і у попередніх матеріалах інвентарної справи Сумського МБТІ (а.с.64, 65) та у самому державному акті на землю на ім'я позивачки суміжна межа сторін має форму прямої лінії.
А вже у відповідній технічній документації 2011 року, виготовленій на замовлення відповідачів, ця суміжна межа має форму ламаної лінії. Із ситуаційного плану (а.с.211) убачається, що у частині городів вона на 0,26 м зміщена на територію відповідачів (площа цього зміщення складає 4,07 м), а між житловими будинками сторін зміщена на територію позивачки аж на 1,16 м (площа цього зміщення становить 9,07 м). Саме ці 9,07 кв.м із належної позивачці земельної ділянки фактично вилучено у неї та передано у власність відповідачам.
Як визнав представник ДП «Сумигеодезкартографія», це зміщення суміжної межі (яке знайшло відображення у державних актах на ім'я відповідачів) виконано їх працівниками, з урахуванням фактичного землекористування по існуючій на даній час огорожі та вважаючи, що позивач погоджувалась на таку зміну конфігурації її земельної ділянки.
Однак, як зазначено вище, встановлено відсутність такої згоди з боку позивачки. Тому без вилучення у ОСОБА_3 у встановленому законом порядку частини належної їй земельної ділянки, третя особа при виготовленні технічної документації не вправі була включати її до земельної ділянки, яка передається у власність відповідачам.
Такі дії даного державного органу вчинені з порушенням ряду законів та підзаконних нормативних актів:
- абз.1 п.2 та п.10 (набрали чинності з моменту опублікування Закону) Розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року, згідно з якими земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, а документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними;
- ст.107 ЗК України, яка передбачає можливість встановлення меж за фактичним використанням лише у разі неможливості виявлення дійсних меж. У даному ж випадку дійсна суміжна межа земельних ділянок сторін визначена у технічній документації 2000 року, яку виготовляло це ж саме ДП «Сумигеодезкартографія», була закріплена межовими знаками при видачі державного акту від 06 квітня 2000 року на ім'я ОСОБА_3;
- п.2 наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376 «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» визначено, що межові знаки, які встановлені з метою закріплення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) до набрання чинності цим наказом є дійсними і підлягають заміні лише при добровільному зверненні власника земельної ділянки.
Отже, подальше встановлення відповідачами після 2000 року паркану з частковим відступом від цієї межі на територію належної позивачці земельної ділянки не могло породити для них законних прав на вказану ділянку площею 9,07 кв.м.
За таких порушень рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням з підстав ч.1 ст.15, абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України, ч.3 ст.152 ЗК України нового рішення про визнання недійсними державних актів на ім'я ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2, як таких що не відповідають закону та порушують передбачені законом права суміжного землевласника - позивачки.
Передбачений положеннями ст.186 ЗК України, ст.ст.55,56 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року №858-ІV та вищеназваної Інструкції, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року №376, акт погодження (встановлення) меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 17 лютого 2011 року являється лише технічним документом, якій закріплює на місцевості межі земельних ділянок, в силу чого є лише доказом, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами по справі, тому не є тим правовстановлюючим документом, що породжує права та обов'язки сторін, отже не може бути самостійним предметом спору. У зв'язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним даного акту потрібно відмовити.
Вимог про усунення перешкод в користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою даний позивач не заявляла, а питання встановлення меж земельних ділянок не відноситься до компетенції суду, тому у задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_3 також слід відмовити.
При частковому задоволенні позову та апеляційної скарги ОСОБА_3 на її користь відповідно до ч.5 ст.88, ст.316 ЦПК України належить стягнути пропорційно понесені у судах першої та апеляційної інстанції витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 54 грн. 88 коп. (107,30 грн. х 1/3 + 114,70 грн. х 50% х 1/3) з обох відповідачів у рівних частках, тобто по 27 грн. 44 коп. з кожного.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.3, 4 ст.309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 17 червня 2013 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати недійсним державний акт серії ЯК№481624 від 06 квітня 2012 року, виданий управлінням Держкомзему у місті Суми на ім'я ОСОБА_4 на право власності на 44/100 частин земельної ділянки загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5910136600:15:020:0057), що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 591010001002415.
Визнати недійсним державний акт серії ЯК №481625 від 11 квітня 2012 року, виданий управлінням Держкомзему у місті Суми на ім'я ОСОБА_5 на право власності на 56/100 частин земельної ділянки загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5910136600:15:020:0057), що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №591016001002437.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним акту від 17 лютого 2011 року погодження (встановлення) меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 та про визначення суміжної межі відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_4 та з ОСОБА_5 по 27 грн. 44 коп. з кожного у повернення понесених витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -