Справа №2-1282/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Мальована
Номер провадження 8-ц/788/8/13 Суддя-доповідач - Білецький О. М.
Категорія - 1
19 вересня 2013 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Білецького О. М.,
суддів - Кононенко О. Ю., Семеній Л. І.,
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
розглянувши цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Сумської області від 04 січня 2011 року,
ухваленого за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 27 вересня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес», третя особа - ОСОБА_4,
про зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 27 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Верес» відмовлено за необґрунтованістю (т.1 а.с.164).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Зазначає, що вирішуючи трудовий спір суд першої інстанції не з'ясував наявність чи відсутність винних дій працівника, а факт отримання позивачем продукції у ТОВ «Верес» суд встановив лише на підставі показань свідка ОСОБА_5, а інші свідки знають про це тільки із слів ОСОБА_5 Крім того, вважає, що доказом отримання товарно-матеріальних цінностей може бути тільки певний документ - накладна, акт.
Доводить, що перелік документів на підставі яких видано наказ про звільнення ОСОБА_2 не підтверджує вчинення ним винних дій або порушення ним правил проведення операції з матеріальними цінностями (т.1 а.с.174-176).
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 04 січня 2011 року рішення суду першої інстанції від 27 вересня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги про зміну формулювання причин звільнення задоволено: визнано неправомірним наказ ТОВ «Верес» від 15 вересня 2009 року №40 про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора по збуту в зв'язку з «втратою довір'я згідно з п.2 ст.41 КЗпП України», змінено формулювання причин його звільнення на «звільнений з роботи за власним бажанням, ч.1 ст.38 КЗпП України» та зобов'язано ТОВ «Верес» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_2, вказавши що «запис за №2 є недійсним, звільнений з роботи за власним бажанням, ч.1 ст.38 КЗпП України, з 15 вересня 2009 року».
В іншій частині позовних вимог відмовлено за недоведеністю (т.1 а.с.219-220).
Ухвалою суду касаційної інстанції від 08 серпня 2011 року рішення апеляційного суду Сумської області від 04 січня 2011 року залишено без змін (а.с.243).
23 липня 2013 року ТОВ «Верес» звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд вказаного рішення апеляційного суду у зв'язку з нововиявленими істотними для даної справи обставинами, яку мотивувало тим, що постановою Ковпаківського районного суду м.Суми від 26 грудня 2011 року справа (№1-101/11) встановлено факт вчинення ОСОБА_2 передбаченого ч.2 ст.191 КК України умисного злочину, а саме: під час перебування на посаді заступника директора цього товариства заволодіння майном цього товариства вартістю 58230 грн. шляхом зловживання своїм службовим становищем, а рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 20 березня 2013 року (справа №1805/3484/2012), залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від 08 травня 2013 року (провадження №22-ц/788/1058/13) у справі за позовом ОСОБА_2 ТОВ «Верес» про відшкодування шкоди, завданої злочином, встановлено розмір заподіяної товариству вищезазначеними злочинними діями ОСОБА_2 майнової шкоди - 69350 грн. (т.2 а.с.59-65).
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вказана заява про перегляд підлягає задоволенню, а рішення апеляційного суду скасуванню із відхиленням апеляційної скарги та залишенням без змін рішення суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.363 ЦПК України, рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ.
Згідно п.1 ч.2 ст.361 ЦПК України однією з підстав для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно роз'яснень п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 №4 нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (ч.2 ст.361 ЦПК).
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.1, 2 ч.2 ст.361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, Зарічний районний суд м.Суми вважав встановленим, що він отримав за місцем роботи у ТОВ «Верес» продукцію без оформлення належних документів, в подальшому ця продукція товариству повернута не була, отже суд вважав, що у роботодавця були достатні підстави для його звільнення у зв'язку з втратою довіри.
Скасовуючи це рішення місцевого суду від 27 вересня 2010 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що посадовою інструкцією позивача не передбачено безпосереднє обслуговування товарно-матеріальних цінностей і він лише веде поставку продукції, що з ним не міг укладатися договір про повну матеріальну відповідальність, а також з недоведеності факту протиправного отримання ОСОБА_2 матеріальних цінностей на складі ТОВ «Верес».
Постановою Ковпаківського районного суду від 26 грудня 2011 року ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.191 КК України (Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем) на підставі ст.1 п. «в» ЗУ «Про амністію у 2011 році». Закрито провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.191 КК України внаслідок акту амністії. Позовну заяву ТОВ «Верес» залишено без розгляду, з роз'ясненням права на звернення до суду з даним позовом у порядку цивільного судочинства (т.2 а.с.43).
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 20 березня 2013 року (т.2 а.с.44-50), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 08 травня 2013 року (т.2 а.с.51-53), задоволено позовні вимоги ТОВ «Верес» до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Верес» 69350 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 4000 грн. витрат на правову допомогу, а всього 73350 грн.
Тобто, названою постановою у кримінальній справі та рішеннями у цивільній справі встановлено факти вчинення ОСОБА_2, як працівником, який безпосередньо обслуговував товарно-матеріальні цінності, протиправних дій відносно майна товариства на вказану суму.
Ці фактичні обставини існували, але не були відомими на час ухвалення рішення апеляційним судом. Вони безперечно свідчать про вчинення ОСОБА_2 за місцем роботи протиправного діяння, всупереч інтересам підприємства, а тому мають істотне значення для правильного вирішення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 27 вересня 2010 року, отже є нововиявленими.
Згідно з п.2 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до п.28 постанови Пленуму ВС України від 06 листопада 1992 року №9 звільнення з підстав втрати довір'я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
Як убачається з копії трудової книжки, з 20 вересня 1999 року ОСОБА_2 працював у ТОВ «Верес» на посаді заступника директора по збуту (т.1 а.с.4).
Згідно з посадовою інструкцією, яка була доведена до відома ОСОБА_2, до обов'язків заступника директора, крім іншого, входить ведення поставки продукції (т.1 а.с.46).
Конкретизація цих обов'язків надана у договорі про повну колективну матеріальну відповідальність від 28 вересня 2007 року, який укладено між ТОВ «Верес» з однієї сторони і ОСОБА_2 та менеджером ОСОБА_6 з іншої, а саме визначено, що ці працівники виконують роботу безпосередньо пов'язану із зберіганням, здачею продукції та інших товарно-матеріальних цінностей, тобто безпосередньо їх обслуговують (т.1 а.с.47).
Таким чином, вказані нововиявлені обставини підтверджують наявність у роботодавця законних підстав для звільнення даного представника за п.2 ст.41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я.
Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим.
За таких обставин, рішення апеляційного суду Сумської області від 04 січня 2011 року підлягає скасуванню за нововиявленими обставинами, а апеляційна скарга представника позивача - відхиленню із залишенням без зміни рішення Зарічного районного суду м.Суми від 27 вересня 2010 року.
Відповідно до ч.2 ст.363 ЦПК України та абз.2 п.23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 №4 із даним скасуванням рішення апеляційного суду Сумської області від 04 січня 2011 року, також втрачає чинність ухвала суду касаційної інстанції від 08 серпня 2011 року, якою вказане рішення було залишене без змін (т.1 а.с.242-243).
Керуючись ст.ст.308, 314, 315, 361, 365 ЦПК України, колегія суддів, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Сумської області від 04 січня 2011 року задовольнити.
Рішення апеляційного суду Сумської області від 04 січня 2011 року скасувати у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 27 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -