19.09.2013 Справа № 363/1307/13-ц
19 вересня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Чіркова Г.Є., при секретарі Авраменко Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом у якому, посилаючись на припинення шлюбних стосунків з відповідачкою та виникнення спору щодо поділу спільного сумісного майна подружжя - земельної ділянки площею 0,0948 га в АДРЕСА_1, порушує питання про їх поділ у рівних частках по ? частині кожному. Крім того просить визнати за ним також і право власності на ? частину доходів від здійснення відповідачкою підприємницької діяльності як ФОП за час шлюбу.
В суді представник позивача просила про задоволення позову з викладених у ньому підстав.
Представник відповідачки позов у частині поділу нерухомого майна визнала, в частині визнання права власності на доходи від підприємницької діяльності заперечила.
Вважала, що в суді стороною позивача не доведено розміру отриманих відповідачкою доходів, які могли бути реально використані саме подружжям. В справі наявні тільки дані про обсяг виручки від реалізації товарів, без урахування виплаченої заробітної плати найманим працівникам, витрат на оренду приміщень та вкладів у розвиток подальшої підприємницької діяльності тощо, здійснених з 2004 по 2013 роки. Також пояснювала, що всі отримані відповідачкою доходи стали видатками сімейного бюджету й використані в інтересах сім'ї, а отже й самого позивача.
Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Зі справи встановлено, що подружжя ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 21 серпня 1999 року й згідно пояснень у суді їх шлюбу розірвано рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 2 серпня 2013 року.
На даний час між сторонами існує спір щодо порядку поділу спільного сумісного майна в межах заявлених у позові вимог.
З наявних у справі доказів убачається, що за час шлюбу сторонами набуто спільне сумісне нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 32 218 814 00 29 091 0151 площею 0,0948 га в АДРЕСА_1.
Дані обставини підтверджуються даними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 травня 2007 року, державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯД № 954347, свідоцтва про право власності на гаражний бокс від 3 грудня 2008 року.
Як передбачено ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до вимог ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
На підстав ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Таким чином позов щодо вказаного нерухомого майна підлягає задоволенню, а тому суд на підставі вказаних вимог Закону визнає ідеальні частки в праві власності подружжя в цьому майні, по ? частині кожному з огляду на засади рівності часток та відсутність підстав для його поділу в натурі.
Що стосується вимог про визнання права власності за позивачем на ? частину доходів від здійснення відповідачкою підприємницької діяльності як ФОП за час шлюбу, то суд зазначає наступне.
Згідно інформації ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 вересня 2013 року з 1.01.05 по 30.06.13 року підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_2 здійснювалася за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності. Згідно поданих звітів ФОП обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) становить: 2005 рік - 0,00 грн.; 2006 рік - 304 857,00 грн.; 2007 рік - 478 350,00 грн.; 2008 рік - 484 450,00грн.; 2009 рік - 449 590,00 грн.; 2010 рік - 350 450,00 грн.; 2011 рік 328 320,00 грн.; згідно поданих декларацій платника єдиного податку - ФОП, сума доходу становить: 2012 рік 575 520,00 грн.; 1 півріччя 2013 року - 287 300,00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Іншій з подружжя має право на частку одержаних доходів від діяльності ФОП.
З пояснень представників сторін установлено, що за час шлюбу подружжя мало спільний бюджет, який складався з одержуваних ними видів доходів.
На даний час неповнолітня дитина подружжя лишається проживати разом з матір'ю і знаходиться на її утриманні.
Суд зазначає, що сімейний бюджет є матеріальною основою сім'ї і згідно вимог ст. 61 СК України складається з доходів подружжя згаданих у цій нормі Закону.
Саме спільні доходи подружжя дають їм можливість набувати у власність будь-яке майно згідно вимог ч. 1 ст. 61 СК України, а вже це майно й стає предметом поділу в порядку ст. 71 СК України.
За змістом вимог ст.ст. 61, 65, 67 СК України встановлюється презумпція здійснення сімейних видатків за взаємною згодою подружжя в інтересах сім'ї, що власне і відповідає засадам сімейного життя і сутності сім'ї (статті 3, 7 СК України).
В суді стороною позивача не доведено, що в контексті викладеного вище право останнього на частку від доходів відповідачки порушено за час шлюбу протягом 13 років. Тобто доказів того, що відповідачка не приймала участі в утриманні сім'ї й порушила право позивача на таку частку, суду не представлено.
Дані про те, що відповідачка самостійно та ізольовано накопичила власні доходи (має власний рахунок у банку тощо), в інтересах сім'ї їх не використовувала або ж в інший спосіб обмежила другого з подружжя в праві на частку її доходів суду не подані.
Разом з тим суд погоджується також і з твердженнями сторони відповідача про те, що наявна в справі інформація про доходи відповідачки не містить об'єктивних даних щодо реально отриманого нею доходу, який безпосередньо набуває подружжя згідно вимог ч. 2 ст. 61 СК України, оскільки не обраховано розмір видатків, які мусить здійснювати і здійснював підприємець на забезпечення підприємницької діяльності ( виплата заробітної плати найманим працівникам, орендна плата, амортизаційні відрахування, придбання товару тощо).
Відтак висунуті вимоги позову про визнання права власності на частину доходів отриманих одним із подружжя за весь час шлюбу є недостатньо визначеними й необґрунтованими.
Разом з тим суд вважає, що задоволення вказаної вимоги, має наслідком пред'явлення майнових претензій і може призвести до порушення право другого з подружжя, який вже використав свої доходи в інтересах сім'ї, як це передбачено ст.ст. 61, 65, 67 СК України.
Таким чином порушених прав позивача в цій частині позову, які б підлягали захистові по справі, судом не встановлено.
На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на ? частину кожному на земельну ділянку кадастровий номер 32 218 814 00 29 091 0151 площею 0,0948 га в АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя