16.09.2013 103/3755/13-ц
16 вересня 2013 року м. Бахчисарай
Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Готовкіной Т.С.
при секретарі Марк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахчисарай цивільну справу №103/3755/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Кримської республіканської установи «Бахчисарайський історико-культурний заповідник» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення різниці в заробітку та моральної шкоди в розмірі 5000 грн.,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КРУ «Бахчисарайський історико-культурний заповідник» (далі КРУ «БІКЗ») про визнання наказу №99-л від 03.06.2013р. «Про переведення ОСОБА_1» незаконним та скасування; поновлення на попередній посаді заступника завідуючого екскурсійним відділом КРУ «БІКЗ»; зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов'язання відшкодувати моральну шкоду в сумі 5000 грн.
22.08.2013р. представником позивача за довіреністю ОСОБА_2 подано заяву про зміну предмету позову, згідно з якою позивач просить суд визнати наказ №99-л від 03.06.2013р. «Про переведення ОСОБА_1» незаконним і скасувати; визнати наказ №99-л від 03.06.2013р. «Про переведення ОСОБА_1» в частині встановлення 2-х місячного випробувального терміну незаконним та скасувати; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника завідуючого екскурсійним відділом КРУ «Бахчисарайський історико-культурний заповідник»; зобов'язати КРУ «Бахчисарайський історико-культурний заповідник» виплатити ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи в сумі 1366,04 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача під психологічним тиском та погрозою звільнення керівництво КРУ «БІКЗ» змусило написати заяву на переведення на іншу посаду, а саме консультанта по маркетингу. Своєї згоди на переведення позивач фактично не надавала. Вказану заяву вона відкликала одразу після написання.
Крім того, спірним наказом про переведення їй було встановлено випробувальний термін на 2 місяця, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки встановлення випробувального терміну при переведенні не передбачено.
Позивач зазначає, що її у зв'язку із незаконним переведенням на нижчеоплачувану роботу підлягає стягненню різниця в заробітку.
Позивач також посилається на те, що під час перебування в кабінеті генерального директора ОСОБА_3 вона зазнала глибоких душевних страждань, події того часу викликають у неї негативні емоції, з огляду на що просить суд стягнути моральну шкоду.
В судовому засіданні позивач та її представник за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Додатково зазначали, що посада, з якої була переведена позивач, а саме заступник завідуючого екскурсійним відділом, була одразу скорочена, а тому ОСОБА_1 була вимушена 13.06.2013р. приступити до виконання роботи за новою посадою - у відділі маркетингу.
Представники відповідача - генеральний директор ОСОБА_3 та представник за довіреністю ОСОБА_4 проти позовних вимог заперечували у повному обсязі. Зазначали, що позивач була прийнята на роботу на посаду заступника завідуючого екскурсійним відділом з випробувальним терміном. За час знаходження ОСОБА_1 на вказаній посаді було виявлено, що остання не відповідає займаній посаді, у зв'язку із чим вона була запрошена до кабінету директора
ОСОБА_3 на співбесіду, в ході якої їй було запропоновано написати заяву на переведення на іншу посаду (з урахуванням її спеціальності за дипломом) - консультанта по маркетингу. При цьому, на думку представників відповідача встановлення випробувального терміну при переведенні на іншу посаду не суперечить вимогам чинного трудового законодавства.
Крім того, представники відповідача вказували на те, що будь-якого психологічного тиску на позивача не оказувалось, остання самостійно написала заяву на переведення. 12.06.2013р. позивач була ознайомлена з новою посадовою інструкцією та приступила до виконання нових обов'язків, що, на думку представників відповідача, також свідчить про те, що остання була переведена на іншу посаду за її згодою.
Враховуючи законність прийнятого наказу про переведення, відсутні підстави для стягнення різниці в заробітку та моральної шкоди. Додатково представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4 вказувала на те, що позивачем при зверненні до суду за вимогу про стягнення моральної шкоди не був сплачений судовий збір.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, її представника та представників відповідача, допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив наступне.
Наказом КРУ «БІКЗ» від 17.04.2013р. №52-л, підписаного в.о. генерального директора ОСОБА_7, ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника завідуючого екскурсійним відділом з 18 квітня 2013 року з випробувальним терміном 3 місяця з оплатою згідно з штатним розкладом - 1806 грн. (а.с.4).
17.04.2013р. ОСОБА_1 ознайомлена з посадовою інструкцією, що підтверджується особистим підписом останньої в наказі та посадовій інструкції (а.с.4, 42).
03.06.2013р. ОСОБА_1 написала заяву про переведення на посаду консультанта з маркетингу до відділу маркетингу з 03.06.2013 (а.с.47).
Наказом КРУ «БІКЗ» від 03.06.2013р. №99-л, підписаного генеральним директором ОСОБА_3, ОСОБА_1, заступника завідуючої екскурсійним відділом, переведено до відділу маркетингу з 03.06.2013 з оплатою згідно з штатним розкладом - 1235 грн. з випробувальним терміном 2 місяці (а.с.5). Підстава - заява ОСОБА_8, штатний розклад.
Позивач при ознайомленні з наказом 04.06.2013р. не погодилась з останнім, посилаючись на те, що заява про переведення була відібрана під психологічним тиском та була нею відкликана, що підтверджується особистим підписом позивача в наказі (а.с.5).
Заявою від 03.06.2013р., поданою на ім'я генерального директора КРУ «БІКЗ» ОСОБА_3, ОСОБА_1 просила поданою нею заяву про переведення не розглядати, будь-яких рішень щодо переведення не вчиняти, вказувала на відкликання раніше поданої заяви (а.с.56).
Вказана заява отримана секретарем Шайдеровою О. 04.06.2013 (а.с.56).
04.06.2013р. ОСОБА_1 направила скарги до голови Кримської республіканської профспілки робітників культури Лемешко Г.Б., заступника Голови Ради міністрів АР Крим керівника апарату Ради міністрів АР Крим Удовіной О.М., Міністра культури АР Крим Плакіди А.О., Голови профспілкового комітету КРУ «БІКЗ» Остапенко Г.Д., Голови Ради міністрів АР Крим Могільова А.В., згідно з якими просила захистити її порушені трудові права, посилаючись на примушення під психологічним тиском написати заяву на переведення до відділу маркетингу та реклами (а.с.48-52).
Відповідно до ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
В пункті 31 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що відповідно до ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.
Ані позивач та його представник, ані генеральний директор підприємства відповідача та
представник відповідача за довіреністю не заперечували той факт, що в даному випадку відбулось саме переведення працівника. При цьому представники відповідача наполягали на тому, що таке переведення відбулось за бажанням самої ОСОБА_1 на підставі поданої нею заяви.
Суд не погоджується з твердженнями представників відповідача щодо наявності згоди позивача на переведення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 03.06.2013р. одразу після написання заяви про переведення на іншу посаду ОСОБА_1 подала заяву про відкликання раніше поданої нею заяви та просила керівництво КРУ «БІКЗ» не вчиняти будь-яких дій щодо її переведення. Вказана заява була отримана секретарем Шайдеровою О. 04.06.2013р., що не спростовувалось генеральним директором ОСОБА_3 в судовому засіданні.
Зі спірного наказу про переведення вбачається, що ОСОБА_1 не була ознайомлена з посадовою інструкцією консультанта по маркетингу, тобто з тією трудовою функцією, яку вона мала виконувати. Більш того, як вже вказувалось судом раніше, в спірному наказі ОСОБА_1 зазначала про незгоду з переведенням та була ознайомлена з останнім саме 04.06.2013р.
З посадовою інструкцією позивач ознайомлена під підпис 12.06.2013р., тобто пізніше прийняття спірного наказу.
На думку суду, наведені обставини в сукупності, незначний проміжок часу між написанням ОСОБА_1 заяви про переведення та відкликанням даної заяви, послідовність дій позивача свідчать про відсутність згоди ОСОБА_1 на переведення, що виходячи з положень 43 Конституції України, ст.ст.21, 31, 32 КЗпП України є неприпустимим. З огляду на що таке переведення не може вважатись законним.
Крім того, суд доходить висновку, що написання заяви про переведення не було вільним волевиявленням ОСОБА_1, оскільки як зазначала сама позивач, вказував в ході судових засідань генеральний директор ОСОБА_3 та допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, ОСОБА_1 була запрошена до кабінету генерального директора саме з метою написання заяви на переведення.
При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача та її представника на те, що заява про переведення була отримана під психологічним тиском, оскільки суду не було надано відповідних документальних доказів в розумінні вимог чинного законодавства, винесених компетентними органами, з яких би вбачалось здійснення стосовно ОСОБА_1 будь-яких протиправних дій, в тому числі психологічного тиску, з боку керівництва КРУ «БІКЗ».
При цьому судом було задоволено клопотання представника позивача про допит у якості свідка інспектора по кадрам ОСОБА_15, яка надала суду заяву про неможливість бути присутньою в судовому засіданні у зв'язку із перебуванням у щорічній відпустці та виїзду на лікування.
Виходячи з принципу розумності строків розгляду справи, суд відхилив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю допиту вказаного свідка, якій, за твердженням представника позивача, могла підтвердити здійснення психологічного тиску на ОСОБА_1
На думку суду відповідні обставини не можуть ґрунтуватись лише на показаннях свідка, а мають бути підтверджені документально компетентними органами (як то органами міліції чи прокуратури).
В ході судового розгляду судом встановлено, що з 04.06.2013р. генеральним директором КРУ «БІКЗ» було скорочено посаду заступника завідуючим екскурсійним відділом. Доказів обгрунтованої необхідності скорочення відповідної посади, зокрема, змін в організації виробництва та праці, суду не надано.
При цьому скорочення відбулось того дня, коли керівництвом КРУ «БІКЗ» було отримано заяву ОСОБА_1 про відкликання раніше поданої нею заяви про переведення. В судовому засіданні генеральний директор ОСОБА_3 та представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4 пояснили, що оскільки КРУ «БІКЗ» є підприємством, що самоокупається, то доцільність введення або скорочення певних штатних посад (одиниць) вирішується виключно генеральним директором КРУ «БІКЗ».
Вказані твердження не ґрунтуються на вимогах чинного трудового законодавства та
суперечать останньому.
Так, суду не було надано жодних доказів, на підставі чого було скорочено відповідну штатну посаду, не наведено жодних посилань на норми чинного законодавства, які б передбачали можливість скорочення штатної посади шляхом не включення останньої до штатного розкладу з 01.06.2013р. (без наведення підстав та доцільності останнього). При цьому суд критично ставиться до посилань представників відповідача на те, що новий штатний розклад станом на 01.06.2013р. без вказаної посади, погоджений 04.06.2013р. Міністром культури АР Крим, що свідчить про законність скорочення посади. Також суд не погоджується з твердженнями представника відповідача, що право формування штатного розкладу є виключним правом директора КРУ «БІКЗ», оскільки такі дії мають ґрунтуватись на вимогах чинного законодавства.
Суд також зазначає, що відповідно до ст.26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлено угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності робітника роботі, що йому доручається. Умова про випробування повинна бути оговорена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
Строк випробування при прийомі на роботу регулюється ст.27 КЗпП України, згідно з ч.1 якої строк випробування при прийомі на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців.
Зі змісту наведених положень КЗпП України випливає, що випробувальний термін може бути встановлений працівникові тільки при прийомі на роботу, при переведенні на іншу посаду встановлення відповідного строку нормами чинного трудового законодавства не передбачено.
Більш того, якщо припустити, що при переведенні на іншу посаду можливе встановлення випробувального терміну, в спірному наказі тривалість останнього була перевищена, оскільки позивач прийнята на роботу з 18.04.2013р. з випробувальним терміном 3 місяці, а спірним наказом про переведення від 03.06.2013р. позивачці встановлений випробувальний термін 2 місяці, що суперечить положенням ст.27 КЗпП України.
Посилання генерального директора ОСОБА_3 на невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, що зокрема підтверджено доповідною запискою завідуючої екскурсійним відділом ОСОБА_5 (а.с.45) може бути підставою для прийняття рішення про звільнення працівника, прийнятого на роботу з випробувальним терміном, однак не може свідчити про законність переведення такого працівника.
Судом також встановлено, що позивач мала здати екзамен по екскурсійному розказу, строк здачі якого неодноразово переносився та остаточно був призначений на 04.06.2013. Проте, відповідний екзамен позивач здати не встигла, з огляду на події, що відбулись. На думку суду, результати здачі відповідного розказу також могли бути покладені у підставу подальших дій керівництва КРУ «БІКЗ».
Невідповідність займаній посаді, відсутність здібностей, необхідних на певній посаді можуть бути підставою для звільнення особи, прийнятої на роботу з випробувальним терміном.
При цьому суд зазначає, що як вбачається з посадової інструкції заступника завідуючої екскурсійним відділом, так і встановлено в ході допиту свідка ОСОБА_5 на час прийняття на відповідну посаду ОСОБА_1 не відповідала вимогам, що пред'являються до особи, яка може займати відповідну посаду, зокрема не мала стажу роботи (не менше 2-х років), відповідної освіти та інше.
З огляду на викладене суд вважає безпідставними посилання представників відповідача на необхідність переведення ОСОБА_1 на іншу посаду у зв'язку із виявленою в ході роботи невідповідність займаній посаді та критично ставиться до посилань генерального директора ОСОБА_3, що переведення позивача на іншу посаду було намаганням надати позивачу шанс продовжити працювати в КРУ «БІКЗ».
Суд також зазначає, що спірний наказ про переведення не був погоджений ані начальником відділу юридичної та кадрової роботи ОСОБА_6, ані старшим інспектором по кадрам ОСОБА_15
Таким чином, суд доходить висновку, що оскільки позивачем згоди на переведення на іншу посаду фактично не надавалось, вимогами чинного законодавства встановлення випробувального терміну при переведенні на іншу посаду із перевищення меж відповідних
строків не передбачено, спірний наказ №99-л від 03.06.2013р. «Про переведення ОСОБА_1» є незаконним.
Виходячи з незаконності спірного наказу суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення різниці в заробітку підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 1245,66 грн.
Частково задовольняючи такі вимоги, суд виходить з того, що первісно позивач приймалась на посаду з окладом 1806 грн., переведена на посаду з окладом 1235 грн. Як вбачається з довідки про фактично виплачені позивачу суми заробітної плати (а.с. 33), за червень 2013 року позивачу виплачено 1238,27 грн., за липень 2013 року - 1128,07 грн. Таким чином, різниця з окладом за попередньо посадою у 1806 грн. становить 1245, 66 грн. ((1806 грн. - 1238,27 грн.) + (1806 грн. - 1128,07 грн.)).
Згідно зі ст.237-1 ЦПК України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) шкоди» від 31.03.1995р. у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинне бути визначене, у чому складається цей збиток, якими неправомірними діями або бездіяльністю він заподіяний позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір збитку, і якими доказами це підтверджується.
З огляду на вимоги ст.23 ЦК України, незаконне переведення ОСОБА_1, психо-емоційний стан позивачки у зв'язку із таким переведенням, суд вважає за можливе стягнути 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи вищевикладене, суд частково задовольняє позовні вимоги.
Щодо тверджень представника відповідача про те, що позивачем при зверненні до суду не сплачена судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору, зокрема, звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
Оскільки вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від вимог про визнання незаконним та скасування наказу та поновлення на попередній роботі, остання не може розцінюватись як самостійна вимога, не пов'язана з трудовим спором, та не підлягає оплаті судовим збором.
Судові витрати суд у відповідності до ст.88 ЦПК України покладає на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.26, 32, 237-1 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 374 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати наказ №99-л від 03.06.2013р. «Про переведення ОСОБА_1» в частині переведення незаконним та скасувати.
Визнати наказ №99-л від 03.06.2013р. «Про переведення ОСОБА_1» в частині встановлення 2-х місячного випробувального терміну незаконним та скасувати.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника завідуючого екскурсійним відділом КРУ «Бахчисарайський історико-культурний заповідник».
Зобов'язати КРУ «Бахчисарайський історико-культурний заповідник» виплатити ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи в сумі 1245,66 грн.
Зобов'язати КРУ «Бахчисарайський історико-культурний заповідник» відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 грн.
Стягнути з КРУ «Бахчисарайський історико-культурний заповідник» в дохід держави судовий збір в сумі 344,10 грн.
В решті частини позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи в межах суми платежу за один місяць.
Повний текст рішення складений 20.09.2013р.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя: