255/6237/13-а
Справа № 2а/255/222/2013
13 вересня 2013 року суддя Ворошиловського районного суду м. Донецька Пруднікова Г.М.,
розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії посилаючись на наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, особа яка досягла пенсійного віку 60 років, в УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року отримував пенсію за віком.
15 квітня 1993 року позивач, залишаючись громадянином України, виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль, де і проживає у теперішній час. У відповідності до ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року, який був чинний на той час, з цього моменту виплату пенсії йому припинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25 - рп/2009 визнані неконституційними і/або такими, що втратили чинність положення п.2 ч.1 ст.49 і друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №105 8-IV від 09 липня 2003 року. При цьому в Рішенні КСУ визначено (п. 3.3), що право громадянина на отримання призначеної пенсії не може обумовлюватися постійним проживанням в Україні або залежати від укладення міждержавної пенсійної угоди.
У липні 2012 року позивач відповідно до приписів ст. ст. 44, 46, 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій», Пенсійного Закону від 25 листопада 2005 року №22-1, звернувся до відповідача (шляхом направлення звернення засобами поштового зв'язку) з заявою про відновлення виплати пенсії з дня припинення виплати.
Листом відповідача від 06 серпня 2012 року за №90/Ш-39-01-15 позивача було повідомлено про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії, зважаючи на відсутність відповідного законодавчого врегулювання та механізму виплати пенсій громадянам, які постійно проживають за кордоном. По суті дану відповідь позивач вважає відмовою у поновленні виплати пенсії.
З вищенаведеним ОСОБА_1 не згоден. Зазначає, що згідно до ч.2 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за рішенням територіального органу ПФУ протягом 10 днів за наявними в пенсійній справі документами, після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Позивач вважає, що наявність умов для відновлення виплати пенсії і є рішення КСУ від 07 жовтня 2009 року.
Крім того звертає увагу суду на те, що зазначеним Рішенням КСУ відновлено конституційне право позивача на пенсійне забезпечення, незалежно від місця проживання або перебування, і у відповідача немає перешкод для поновлення виплати раніше призначеної пенсії.
Просить суд визнати відмову у відновленні виплати української пенсії неправомірною, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька відновити і виплачувати позивачу пенсію довічно з моменту її припинення.
Відповідно до резолютивної частини ухвали Ворошиловського районного суд м. Донецька від 22 липня 2013 року було відкрите скорочене провадження у справі №2а/255/222/2013 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та враховуючи приписи ст. 183-2 КАС України справу розглянуто суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику сторін, які беруть участь у справі.
Предстаником відповідача надано заперечення на позов, в якому він позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Суд, вивчивши заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач залишається громадянином України, постійно проживає в державі Ізраїль, на даний час йому виповнилось 60 повних років (а.с. 27).
25 липня 2012 року він направив письмове звернення на ім'я начальника УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька із заявою про поновлення йому пенсії, відповідь на яке просив надіслати на його адресу (а.с. 23).
06 серпня 2012 року за вих. №90/Ш-39-01-15 УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька позивачу було надіслано роз'яснення про відсутність можливості поновлення пенсії, в зв'язку з не внесенням на теперішній час у відповідні законодавчі норми змін, не встановленням порядку та механізму такої виплати громадянам, які постійно проживають за кордоном та роз'яснено порядок оскарження зазначеного роз'яснення (а.с. 4).
Згідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року з моменту виїзду на постійне місце мешкання за межі України йому було припинено виплату пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу УПФУ протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Частина 1 ст. 44 вищенаведеного Закону вказує на те, що заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
З зазначеного вбачається, що підставою для відмови у поновленні виплати пенсії позивачу стало не внесення на теперішній час у відповідні законодавчі норми змін, щодо поновлення виплати пенсії, не встановлення порядку та механізму такої виплати громадянам, які постійно проживають за кордоном.
Тому, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про протиправну відмову УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька з підстав вказаних у відповіді відповідача від 08 травня 2013 року за №47/М-39-01-15.
Згідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:
громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених цим Законом (ч.2 ст.8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3668-VІ від 08.07.2011 року).
Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, але добровільно сплачували страхові внески в порядку та розмірах, встановлених законом, до солідарної системи та/або накопичувальної системи пенсійного страхування, мають право на умовах, визначених цим Законом, на отримання пенсії і соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду та/або отримання довічної пенсії чи одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування (ч.3 ст.8 із змінами, внесеними згідно з Законами №2464-VI від 08.07.2010, №3668-VІ від 08.07.2011 року).
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно до ст. ст. 49, 51 вищевказаного Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року положення п. 2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, враховуючи преюдиційне значення вказаного Рішення КСУ суд вважає, що підстав для припинення пенсії в разі перебування пенсіонера за кордоном не встановлено, а як наслідок наявність у позивача права та підстав для її поновлення.
За частинами 1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За вимогами ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 20 травня 2013 року із вимогами щодо захисту його порушеного права за період з 1993 року по теперішній час, а відповідь відповідача, яку він вважає відмовою в перерахунку пенсії, була надана позивачеві 06.08.2012 року. Тобто звернення до суду мало місце поза строками, передбаченими ст. 99 КАС України.
Оскільки позивачем не надано доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом, не наведено підстав для його поновлення, суд вважає пропущеним шестимісячний строк звернення до адміністративного суду та задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відновлення та виплати позивачу пенсії за віком з 20 листопада 2012 року.
В той же час, щодо вимог позивача з приводу зобов'язання відповідача виплачувати пенсію з урахуванням ретроактивної оплати суд зазначає, що вказані вимоги не ґрунтуються на Законі, а тому не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 34,41 гривень з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 159, 160-163 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправною бездіяльності та зобов'вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1, яку він отримував до виїзду на постійне місце проживання за межі України - неправомірною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька поновити та виплачувати ОСОБА_1 з 20 листопада 2012 року пенсію за віком, яку він отримував до виїзду на постійне місце проживання за межі України.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 34,41 гривень.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня її отримання, копія апеляційної скарги надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Постанова надрукована у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Ворошиловського районного
суду м.Донецька Г.М. Пруднікова