33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"17" вересня 2013 р. Справа № 918/1362/13
За позовом заступника прокурора міста Рівного в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
до Фізичної особи - підприємця Лазарчука Василя Петровича
про стягнення заборгованості в сумі 4 472 грн. 46 коп.
Суддя Політика Н.А.
Представники сторін:
від позивача 1 - не з'явився;
від позивача 2 - Бондарук Ю.М. за довіреністю б/н від 01.03.2013 року;
від відповідача - ФОП Лазарчук В.П.;
від органу прокуратури - Герасимчук Ю.М., посвідчення №010595 від 20.10.2012 р.
В судовому засіданні 17 вересня 2013 року, відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
02 вересня 2013 року заступник прокурора міста Рівне (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області (далі - Рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - ТОВ "Рівнетеплоенерго", позивач 2) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Лазарчука Василя Петровича (далі - ФОП Лазарчук В.П., відповідач) заборгованості в сумі 4 472 грн. 46 коп., посилаючись на те, що 03 січня 2013 року між ТОВ "Рівнетеплоенерго" та ФОП Лазарчуком В.П., був укладений Договір №96 на постачання теплової енергії. Оскільки відповідач не в повному обсязі виконав взяте на себе за вказаним договором зобов'язання щодо оплати теплової енергії, поставленої йому у травні 2013 року, заборгувавши таким чином ТОВ "Рівнетеплоенерго" 4 398 грн. 23 коп., Прокурор, посилаючись на статті 525-526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статті 175, 193, 216-217 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 74,23 грн. пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.
Ухвалою господарського суду Рівненької області від 02 вересня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1362/13, розгляд якої було призначено на 17 вересня 2013 року.
17 вересня 2013 року на адресу суду надійшло клопотання від представника Рівненської міської ради Чепеля М. про розгляд справи у їх відсутності. (а.с.32-33).
До початку судового засідання, призначеного на 17 вересня 2013 року, на адресу суду надійшла заява ТОВ "Рівнетеплоенерго" від 17 вересня 2013 року № 03-05/838/267 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останнє просило стягнути з відповідача 3 998 грн. 23 коп. основного боргу, 74 грн. 23 коп. пені. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
17 вересня 2013 року від ФОП Лазарчука В.П. на адресу суду надійшло заперечення на позовну заяву. (а.с.28).
Представник ТОВ "Рівнетеплоенерго" та прокурор в судовому засіданні 17 вересня 2013 року позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17 вересня 2013 року № 03-05/838/267 та наполягали на їх задоволенні.
Відповідач у судовому засіданні не заперечував факт наявності заборгованості перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за договором на поставку теплової енергії від 03 січня 2013 року № 96. Однак заперечує проти позову, оскільки вважає, що позивачем у даній справі є Рівненська міська рада, а не прокуратура міста Рівне в інтересах держави. Просить позов залишити без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.81 ГПК України. Мотивує тим, що у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Прокурор у позовній заяві зазначив, що органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Рівненська міська рада. Однак не вказав, які функції може здійснювати Рівненська міська рада і на підставі якого закону у договірних відносинах між ПП Лазарчуком В.П. та ТОВ "Рівнетеплоенерго". Наявність договірних відносин між ТОВ "Рівнетеплоенерго" та Рівненською міською радою, мають виключно господарські відносини та жодним чином не впливають на інтереси держави. В даному випадку це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктом господарювання, а саме ТОВ "Рівнетеплоенерго".
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
03 січня 2013 року між ТОВ "Рівнетеплоенерго" (далі - Підприємство) та ФОП Лазарчуком В.П. (далі - споживач) та був укладений договір №96 на постачання теплової енергії (далі - Договір). (а.с.9-10).
Згідно п.1.1. Договору Підприємство зобов'язується надавати Споживачеві теплову енергію, а Споживач, в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.
Відповідно до пункту 1.4 цього договору теплова енергія подається споживачу за адресою: місто Рівне, вулиця Київська, 12а/5.
Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.
Згідно до Додатку 2 до Договору №96 загальних відомостей про об'єкти споживача, що є невід'ємною частиною договору, загальна площа об'єкту відповідача - стоматологічний кабінет, розташованого за адресою: місто Рівне, вулиця Київська, 12а/5, становила 30.30 м2 (а.с.10).
Водночас згідно з пунктом 4.4 договору Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 20 числа поточного місяця. У разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим способом.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.
У відповідності до пунктів 5.3. та 5.4. Договору Споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, при цьому Споживач самостійно отримує рахунок. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
Згідно п.9.1. даний Договір укладається терміном на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання та поширює свою дію на правовідносини, що виникли з 23 жовтня 2012 року.
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою юридичної особи.
На виконання умов договору № 96 від 03 січня 2013 року позивач поставив відповідачу в травні 2013 року теплову енергію на суму 4 398 грн. 23 коп., що підтверджується рахунком № 96 за послуги теплопостачання від 31 травня 2013 року. (а.с.18).
Про належне виконання ТОВ "Рівнетеплоенерго" своїх зобов'язань за цим договором щодо відпуску теплової енергії також свідчить відсутність з боку ФОП Лазарчука В.П. претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.
Однак всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості теплової енергії, наданої йому у вищезазначений період, не виконав.
Крім того, після порушення провадження у даній справі ФОП Лазарчук В.П. в рахунок погашення заборгованості за договором №96 від 03 січня 2013 року частково сплатив ТОВ "Рівнетеплоенерго" 400 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ "Рівнетеплоенерго" (а.с.29). Вказані проплати були враховані ТОВ "Рівнетеплоенерго" при поданні заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17 вересня 2013 року № 03-05/838/267 (а.с.28).
Судом встановлено, що сума основного боргу відповідача за договором №96 від 03 січня 2013 року на момент вирішення вказаного спору складає 3 998 грн. 23 коп..
Доводи відповідача на те, що у відповідності до частини 3 статті 2 ГПК України прокурор не мав права звертатися до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради суд вважає безпідставними з наступних підстав.
Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.
Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.
Господарський суд відповідно до приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
При цьому, як вказав Конституційний суд України у своєму рішенні від 08.04.99 р. у справі №3-рн/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, прокурором було визначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Рівненську міську раду.
При цьому прокурор визначив підстави позову, зазначив в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтував необхідність їх захисту.
Так, заступник прокурора м.Рівне зазначив, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" та Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради уклали договір оренди будівель котелень та теплопунктів від 29.10.2009 р. з метою надання послуг теплопостачання споживачам м.Рівне, на підставі якого та згідно ліцензії на постачання теплової енергії від 10.11.2009 р., серія АВ № 500681, яка видана Міністерством з питань житлово-комунального господарства України з 11.11.2009 р. ТОВ "Рівнетеплоенерго" надає послуги теплопостачання споживачам м.Рівне (юридичним особам та населенню).
При цьому котельні, індивідуальні теплові пункти, тепломережі, які є власністю територіальної громади м.Рівне, передані на баланс та обслуговування ТОВ "Рівнетеплоенерго".
Відповідно до п.9.1. договору Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду ТОВ "Рівнетеплоенерго".
ТОВ "Рівнетеплоенерго", надаючи послуги теплопостачання, виконує фактично функції держави по забезпеченню життєво-необхідних прав і свобод людини, які гарантовані статтею 48 Конституції України, статтею 293 Цивільного кодексу України, згідно яких кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, належні, безпечні і здорові умови.
Суд прийшов до висновку про помилковість доводів відповідача про недоведеність прокурором порушення державних інтересів.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 629 Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума основного боргу за договором №96 від 03 січня 2013 року, яка складає 3 998 грн. 23 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення даної заборгованості перед ТОВ "Рівнетеплоенерго", суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог Прокурора та позивача 2 про стягнення з ФОП Лазарчука В.П. зазначеної суми, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості наданих йому послуг щодо відпуску теплової енергії, Прокурор просив суд стягнути з ФОП Лазарчука В.П. 74 грн. 23 коп. пені нарахованої на суму основного боргу за травень 2013 року в розмірі 4 398 грн. 23 коп..
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.3.3 Договору передбачено, що споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п.5.4. цього договору - сплачує пеню у розмірі не менше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення.
Оскільки заявлений до стягнення розмір вказаної штрафної санкції, відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 74 грн. 23 коп. пені підлягає задоволенню.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, прокурора, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги заступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Фізичної особи - підприємця Лазарчука Василя Петровича про стягнення заборгованості в сумі 3998 грн. 23 коп. основного боргу та 74,23 коп. пені за договором №96 на постачання теплової енергії є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенергія" до Фізичної особи - підприємця Лазарчука Василя Петровича про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лазарчука Василя Петровича (33000, м.Рівне, вул.Київська, 12А/5, ЄДРПОУ 2776706559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенергія" (33027, м.Рівне, вул..Д.Галицького, 27, в Банку "Демарк", МФО 353575, ЗКПО 36598008) 4072 грн. 46 коп., а саме на р/р 26001000820040 - 3998 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 23 копійки основного боргу; на р/р 26004000820069 - 74 (сімдесят чотири) гривні 23 коп. пені.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лазарчука Василя Петровича (33000, м.Рівне, вул.Київська, 12А/5, ЄДРПОУ 2776706559) в доход Державного бюджету України 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено та підписано 19.09.2013 р.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 5 примірники:
1 - до справи;
2 - прокурору (33000, м.Рівне, вул.Гарна, 29);
3 - позивачу 1. (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 12а);
4 - позивачу 2. (м. Рівне, вул. Д. Галицького, 27);
5 - відповідачу (м. Рівне, вул.Київська, 12А/5).