18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
про відмову у прийнятті позовної заяви
19 вересня 2013 року №925/1493/13
Суддя господарського суду Черкаської області Дорошенко М.В., розглянувши заяву судді господарського суду м. Ташкента (Республіка Узбекистан) ОСОБА_1 про забезпечення виконання рішення господарського суду м. Ташкента від 01.11.2006р. у справі №10-0604/9509 за позовом ДП "Марказ-АК Узбекбирлашув" (Республіка Узбекистан) до ПП "ОСОБА_2." (Україна) про стягнення 8730 доларів США,
Суддя господарського суду м. Ташкента (Республіка Узбекистан) ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Черкаської області (Україна) із заявою від 07.08.2013р. ТШХС №04/9509 про забезпечення виконання рішення господарського суду м. Ташкента від 01.11.2006р. у справі №10-0604/9509 за позовом ДП "Марказ-АК Узбекбирлашув" (Республіка Узбекистан) до ПП "ОСОБА_2." (Україна) про стягнення 8730 доларів США.
В Україні порядок здійснення визнання і виконання рішень іноземних судів, врегульовані розділом VІІІ Цивільного процесуального кодексу України, який містить такі норми:
Стаття 390.
1. Рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
2. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Стаття 391.
1. Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Стаття 392.
1. Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
2. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
Стаття 393.
1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).
2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.
Таким чином, розділом VІІІ Цивільного процесуального кодексу України питання про надання дозволу на примусове виконання рішень іноземних судів, у тому числі і у господарських справах, віднесено до компетенції судів загальної юрисдикції з розгляду цивільних справ.
Відтак заява судді господарського суду м. Ташкента (Республіка Узбекистан) ОСОБА_1 про забезпечення виконання рішення господарського суду м. Ташкента від 01.11.2006р. у справі №10-0604/9509 за позовом ДП "Марказ-АК Узбекбирлашув" (Республіка Узбекистан) до ПП "ОСОБА_2." (Україна) про стягнення 8730 доларів США не підлягає розгляду в господарських судах України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийняття заяви, якщо вона не підлягає розгляду в господарських судах України.
Отже, у прийнятті заяви судді господарського суду м. Ташкента (Республіка Узбекистан) ОСОБА_1 про забезпечення виконання рішення господарського суду м. Ташкента від 01.11.2006р. у справі №10-0604/9509 за позовом ДП "Марказ-АК Узбекбирлашув" (Республіка Узбекистан) до ПП "ОСОБА_2." (Україна) про стягнення 8730 доларів США слід відмовити, а саму заяву і додані до неї документи слід повернути заявнику.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Відмовити у прийнятті заяви судді господарського суду м. Ташкента (Республіка Узбекистан) ОСОБА_1 про забезпечення виконання рішення господарського суду м. Ташкента від 01.11.2006р. у справі №10-0604/9509 за позовом ДП "Марказ-АК Узбекбирлашув" (Республіка Узбекистан) до ПП "ОСОБА_2." (Україна) про стягнення 8730 доларів США.
Повернути вказану заяву і додані до неї документи до господарського суду м. Ташкента.
Ця ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Дорошенко М.В.