Справа № 249/2835/13-ц
Іменем України
19 вересня 2013 р. м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пархоменко І.О.,
при секретарі Лисенко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шахтарського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про відшкодування моральної шкоди, в якій вказав, що працював на підприємстві відповідача в якості гірничого майстра. При виконанні трудових обов'язків піддавалась впливу низки виробничих факторів, а саме - локальній вібрації, впливу вугільно-породного пилу в концентраціях, що перевищують допустимі норми в кілька разів, у зв'язку з чим у позивача виникло професійне захворювання - пневмоконіоз, ЛН 1 ст. Висновком МСЕК від 22.01.2013 року позивачу первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 10%. Посилаючись на той факт, що в зв'язку зі шкодою здоров'я, йому, позивачу, спричинена моральна шкода, оскільки втратив працездатність, змушений постійно лікуватись, втрачені нормальні життєві зв'язки, потребуються додаткові зусилля для організації життя, відчуває моральні страждання у зв'язку з втратою працездатності, на ст.. 153, 273-1 КЗпП України, просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди суму 10000,00грн.
В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, слухати справу в його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив слухати справу без його присутності, також надав заперечення, в якому зазначив наступне. При працевлаштуванні позивач був проінформований під підпис про умови праці, наявності на робочому місці, де він буде працювати, шкідливих та небезпечних виробничих факторів, котрі ще не ліквідовані, та можливі наслідки їх впливу на здоров»я, також право на пільги та компенсації за роботу в таких умовах, згідно з діючим законодавством. Відповідно абзацу 2 пункту 3.8 положення наказу МОЗ України від 22.11.1995 року № 212 «Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров»я, пов»язаних з виконанням трудових обов»язків, висновком медичних органів, як підставою для відшкодування моральної шкоди також може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або лікарсько-консультативної або медико-соціальної експертної комісії про стрес, який зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва або професійного захворювання або інших наслідків, дані про депресію або інші негативні прояви в стані потерпілого. Позивач надав суду докази, які вказують на фізичну втрату працездатності, але не моральних страждань. Згідно з пунктом 1 ст.14 ЗУ «Про охорону праці» працівник зобов»язаний дбати про особисту безпеку і здоров»я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на підприємстві. Просив відмовити в задоволенні позову.
Судом, в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих особами доказів, встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
17.12.1984 року позивач був прийнятий на підприємство «шахта Московська» и/о «ША» гірничим майстром з повним робочим днем під землею на підставі наказу № 666к від 18.12.1984 року. Звільнений 08.06.1993 року на підставі наказу № 184к від 08.06.1993 року по переводу до ш/у «Постніківське», що відповідає записам в трудовій книжці на ім'я позивача, розпочатій 26 листопада 1974 року.
Працював в умовах важкої фізичної праці, піддавалася дії несприятливого мікроклімату, підвішеної концентрації вугільно-породного пилу.
Згідно висновку МСЕК № 137427 від 22.01.2013 року втрата професійної працездатності у ОСОБА_1 вперше складає 10% у зв'язку з професійним захворюванням - пневмоконіоз ЛН, 1 ст. Потребує медикаментозного лікування.
Актом розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 04.01.2013 року встановлено, що вказане професійне захворювання у позивача викликане недосконалістю технологічних процесів видобутку вугілля, перебував під впливом вугільно-породнього пилу в концентрації, яка перевищує гранично-допустимі норми.
З інформаційної довідки про умови праці № 732 від 02.06.2008 року вбачається, що позивач працював в тяжких умовах, перебував під впливом фізичних перевантажень. Йогопраця була пов'язана з впливом комплексу шкідливих виробничих факторів.Усі роботи виконувалися в умовах підвищеної концентрації вугільно-породнього пилу.
Згідно виписок з історії хвороби вбачається, що позивач звертався до медичних установ з приводу професійного захворювання, знаходився на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до повідомлення про професійне захворювання № 4376/2 від 03.12.2012 року, позивачу встановлений основний діагноз: пневмоконіоз ЛН, 1 ст. - захворювання професійне, встановлене вперше.
Згідно з медичним висновком ЦЛЕК від 29 листопада 2012 року № 42/1739 позивачу встановлений основний діагноз: пневмоконіоз ЛН, 1 ст. - захворювання професійне, встановлене вперше.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я, обмеженням функцій органів, фізичними болями при будь-якому навантаженні, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, активне спілкування з оточуючими людьми, обмеженням здібностей до тяжкого фізичного навантаження, необхідністю додавати додаткові зусилля для організації свого побуту та постійно лікуватися, підтверджується дослідженими письмовими доказами по справі: копією трудової книжки, актом розслідування професійного захворювання, довідкою МСЕК, виписками з історії хвороби, інформаційною довідкою про умови праці, повідомленням про професійне захворювання, медичним висновком ЦЛЕУ. За таких підстав суд вважає встановленим наявність факту спричинення моральної шкоди позивачу втратою здоров»я на виробництві та його наслідками.
Відповідно до ст.1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч.1 Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Відповідно рішення Конституційного Суду України №20-пр/2008 від 08.10.2008 року обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди громадянам, які постраждали на підприємствах внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання, було покладено на підприємства, з чиєї вини відбулися відповідні події.
Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Згідно зі ст. 173 КЗпП України вiдшкодування шкоди, заподiяної працiвникам калiцтвом або iншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язкiв, вiдшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 прямо залежить від того, що на підприємстві-відповідачеві не було створено безпечних, нешкідливих умов праці, власник підприємства належним чином не забезпечив відповідними засобами індивідуального захисту, які б запобігали виникненню професійних захворювань працівників, не проводив лікувально-профілактичні заходи по профілактиці хвороби Враховуючи зазначене, суд вважає доведеним, що неналежним виконанням відповідачем заходів з охорони праці позивачу заподіяно моральну шкоду.
Порядок і розмір відшкодування працівникові шкоди, пов'язаної із ушкодженням здоров'я внаслідок отриманого каліцтва або професійного захворювання, регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким не передбачено відшкодування потерпілому на виробництві моральної шкоди. Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовується лише матеріальна шкода.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати конкретні обставини по справі: тривалість хвороби позивача у зв'язку з професійним захворюванням, перенесені при цьому ним біль та страждання; тяжкість діагнозу захворювань; встановлення та підтвердження йому МСЕК уперше 10% втрати професійної працездатності; обмеження у праці та необхідність подальшого лікування. Позивач не має можливості повноцінно займатися фізичною працею. Необхідно врахувати, що позивачу приходиться докладати значних зусиль по організації свого життя та сім'ї, що його моральні страждання носять тривалий характер. Ті зміни, які наступили у його здоров'ї, житті є значними. Моральна шкода, яка заподіяна позивачу порушила особисті права позивача на життя, на охорону здоров'я, тощо. Також суд приймає до уваги, що втрата працездатності встановлена у позивача безстроково. Необхідно врахувати, що перед встановленням професійного захворювання позивач працював саме у відповідача, що у період роботи у відповідача виникло та встановлено професійне захворювання, що відповідачем складений акт форми П-4, в якому зазначено, що професійне захворювання виникло в зв'язку з недосконалістю технології видобутку вугілля, неефективністю роботи захисних засобів, засобів індивідуального захисту піддавався несприятливих виробничих факторів (фізичному навантаженню, вимушеній робочій позі, несприятливому мікроклімату), впливу вуглецевопородного пилу в концентраціях перевищуючих ГДК. Враховуючи викладене, суд виходить з принципів виваженості, розумності та справедливості, враховує характер та ступінь порушення соціальних зв'язків, додаткових зусиль, необхідних для організації життя позивача, тривалість та глибину страждань. За таких обставин суд вважає за доцільне задовольнити позов у розмірі 3000 грн.
Згідно ст. 88 ЦПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч.1 Конституції України ,ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 3000(три тисячі) гривень.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Суддя І.О. Пархоменко