ЄУ№ 257/9769/13-ц
Провадження № 2/257/2567/13
12 вересня 2013 року Київський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді - Попревича В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Пряхіної Є.В.,
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядько» про відшкодування моральної шкоди внаслідок втрати здоров'я, -
В липні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядько» в якому просить стягнути на його користь моральну шкоду в наслідок втрати здоров'я в розмірі 15000,00 грн., посилаючись на наступні обставини.
З 02 липня 1991 року по 19 березня 2005 року він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядько» з повним робочим днем. Робота в шахті під землею є джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок чого, він отримав захворювання, а саме «Хронічний обструктивний бронхіт порохової етіології», у зв'язку із чим, 28 лютого 2005 року комісією з розслідування професійних захворювань складений акт №52, відповідно до якого вказане захворювання встановлено професійним. Внаслідок професійного захворювання, висновком МСЕК № 046288 від 17.03.2005 йому встановлена стійка втрата працездатності 40% безстроково та визначена потреба у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні. Довідкою МСЕК від 17.03.2005 року № 069108 наданий висновок, згідно якого йому протипоказана робота в підземних умовах, контакт з пилом та газами. Втрата його працездатності внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов'язків свідчить про те, що роботодавець не створив нешкідливі умови праці. Працюючи у відповідача він мав право на здорові та безпечні умови праці проте отримав професійне захворювання. Через професійне захворювання йому спричинена моральна шкода. З моменту отримання професійного захворювання і до теперішнього часу порушена його нормальна життєдіяльність. Він відчуває моральні страждання у зв'язку з тим, що позбавлений можливості реалізувати свої звички і бажання у зв'язку з неможливістю подальшого активного суспільного життя, а також інших негативних наслідків. Погіршився стан його здоров'я, що призвело до моральних та психічних переживань, він став неповноцінною людиною, інвалідом третьої групи. Все це викликає негативні емоції й переживання, порушує його нормальні життєві зв'язки і витребує від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Періодично він змушений знаходитися на лікуванні. Перебуваючи на лікуванні, він не може вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт і порушення спокою. Вважає, що за шкоду завдану внаслідок професійного захворювання, відповідач зобов'язаний відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, наполягав на його задоволенні, надав пояснення аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, повідомлення про причини неявки та клопотань про відкладення справи від нього не надходило, і тому суд, враховуючи, що позивач не заперечував проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача, за правилами ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, приходить до висновку про можливість ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 02 липня 1991 року по 19 березня 2005 року, працював гірничним робітником з повним робочим днем, звільнений у зв'язку з виходом на пенсію за віком, відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с.7-8).
Під час роботи на шахті позивач захворів на професійне захворювання: «Хронічний обструктивний бронхіт порохової етіології другої стадії» (а.с.14-15) .
З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П4 від 28 лютого 2005 року (а.с.16-18) вбачається, що позивач працював у шкідливих умовах праці і професійне захворювання у нього виникло через недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля, тривалої роботи в умовах дії шкідливих факторів виробництва.
Згідно довідки МСЕК № 046288 від 17 березня 2005 року позивачу безстроково встановлена третя група інвалідності у зв'язку з профзахворюванням та визначена ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 40% (а.с.13).
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону праці» від 15 травня 1996 року охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Згідно ст. 4 вказаного Закону державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технологічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;
- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;тощо.
Статтею 2 КЗпП України передбачено, що працівники мають право на здорові та безпечні умови праці.
Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. ЖЮ-рп/2008 також підтверджено право на відшкодування моральної шкоди потерпілими на виробництві за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 р. № 11 та від 25 травня 1998 р. № 15, від 24.10.2003р. №9) "Вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів.
Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004 про офіційне тлумачення положення частини 3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивач, працюючи тривалий час на підприємстві вугільної промисловості, загальний стаж роботи складає 20 роки, отримав внаслідок впливу шкідливих факторів на організм хронічне професійне захворювання та йому встановлений діагноз: «Хронічний обструктивний бронхіт порохової етіології другої стадії». Вказані факти, підтверджені актом розслідування хронічного професійного захворювання, в якому чітко зазначено, що позивач працював у шкідливих умовах праці і професійне захворювання у позивача виникло через недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля. Тривала робота в умовах дії шкідливих факторів виробництва. Причини професійного захворювання: недосконалість технологічного процесу. Низка ефективність засобів пильоподавлення і індивідуальних засобів для захисту органів дихання від пилю.
Враховуючи вищенаведене, та аналізуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивачу завдана моральна шкода, оскільки він відчуває постійний сильний фізичний біль, який не дає йому нормально жити. Внаслідок отриманого професійного захворювання були порушені його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя. Він змушений також часто звертатися до лікарів, багато часу він витрачає на пошуки та придбання ліків, порушений нормальний спосіб його життєдіяльності, у зв'язку з чим він вимушений докладати додаткові зусилля для нормалізації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При визначені розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Тому суд, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення його здібностей, ступень вини відповідача в заподіянні шкоди, вимоги розумності, виваженості і справедливості, а також ту обставину, що за висновком МСЕК позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 40%, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача в повному обсязі
На підставі ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 229, 40 грн.
На підставі ст.15, 16, 23 ЦК України, ст. ст. 3, 43 Конституції України, ЗУ «Про охорону праці», ст. 2, 153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10,11,59-60, 208, 209,212-215 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядько» про відшкодування моральної шкоди внаслідок втрати здоров'я - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15000 (п'ятнадцять) грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» на користь держави судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: