221/4024/13-ц
2/221/1344/2013
м. Волноваха 20 вересня 2013року
Волноваський районний суд, Донецької області
в складі: головуючого - судді Гальченко І.В.
при секретарі - Сєрих І.С.
за участю позивачки, представника відповідача -адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу по позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені за просрочення сплати аліментів на утримання дитини, -
Позивачка звернулася в суд з цим позовом, яким просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 160.509грв.35коп. за просрочку уплати аліментів за період з липня 2010року по 01.08.2013року, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням райсуду з відповідача на її користь стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, але відповідач це рішення суду не виконує і станом на 19.07.2010року мав заборгованість в сумі 7790грв.26коп., тобто 1108 днів, за які сума пені складає 86.313грв.20коп. (розрахунку цієї суми суду не надала взагалі), а також і з липня 2010року по 01.08.2013року має заборгованість по аліментах, оскільки він не регулярно платить їй аліменти, має заборгованість, вона має право отримати неустойку 1% від суми заборгованості по аліментах за кожен день, тому загальна сума пені за вказаний період складає 160.509грв.35коп., яку вона просить стягнути з відповідача.
Позивачка в судовому засіданні на позовних вимогах наполягає, пояснити по суті позовних вимог нічого суду не змогла.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, показав суду, що відповідач дійсно з лютого 2008року не працював (оскільки через кризу втратив роботу), тому аліменти платив не регулярно, але платив фактично кожного місяця, не в повній мірі, оскільки не мав можливості, платив скільки міг (оскільки хворіє, постійно лікується, має на утриманні дружину, яка не працює, і при цьому аліменти платить позивачці щомісяця, а з липня 2013року працевлаштувався і подав заяву про утримання з нього аліментів на сина, хоча ВДВС дотепер виконавчий лист не направив за місцем його роботи), проте від сплати аліментів він ніколи не ухилявся, не міг знайти роботу, а коли працевлаштувався то одразу подав заяву про стягнення заборгованості і тепер з нього стягують аліменти на дитину і заборгованість. Просив також врахувати те, що у нього дружина, яка не працює, її дитина навчається, він також її утримує, вони на родину мають незначний заробіток. Просив врахувати сімейний та матеріальний стан відповідача і те, що його вини у заборгованості немає і платити пеню не згоден..
Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав.
Як було встановлено в судовому засіданні, сторони були одружені, відповідач є батьком дитини, яка живе з позивачкою і рішенням Волноваського райсуду від 25.09.2002року з нього стягнуті алісменти в розмірі 1/4 частини заробітку і усіх доходів на утримання сина ОСОБА_4 -ІНФОРМАЦІЯ_1 до його повноліття (це сторони визнали в судовому засіданні, хоча позивачкою на доказ своїх вимог не надано суду ні копії рішення райсуду про стягнення аліментів, ні копію свідоцтва про народження дитини ні того, шо дитина живе з нею).
Відповідач аліменти на утримання дитині з листопада 2010року, платить не регулярно і станом на 01.04.2013року має заборгованість в сумі 19.310грв.67коп. (а.с.6,5).
На доказ цього позивачка надала суду довідку-розрахунок (а.с.5-6).
Розрахунок пені з цієї суми позивачка суду не надала (лише в позовній заяві вказані нарахована по аліментам сума, оплата, кількість днів і сума пені (а.с.2-3).
Відповідач із сумою заборгованості не згоден, на доказ своїх заперечень подав суду документи свого стану здоровья і сплати аліментів, тобто свого матеріального та сімейного стану (а.с.21-33).
Крім того згідно довідки-розрахунку заборгованості, видану ВДВС (надала суду позивачка) випливає, що відповідач платив аліменти досить регулярно, але не у повному розмірі (у 2010році не платив чотири місяці, у 2011р. - платив аліменти кожен місяць, у 2012році -не платив один місяць (а.с5). Тобто відповідач навмисно не ухилявся від сплати аліментів, платив скількі міг, не працював.
Відповідно до вимог ст.196 СК України при виникненні заборгованості по аліментам за рішенням суду з вини особи, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.
Таким чином суд вважає, що хоча дійсно у відповідача є заборгованість по аліментам, але вказана заборгованість виникла не з вини відповідача. Оскільки, по-перше, з лютого 2008року він ніде не працював, працевлаштуватися не міг, але при цьому він не ухилявся від сплати аліментів на дитину за рішенням суду, оскільки практично щомісяця він направлял позивачці гроші (а.с.5). По-друге, відповідач хворіє, потребує постійного лікування, має на утриманні дружину, яку не працює і її дочку (яка такоє є членом його родини, хоча не утриманкою), яка навчається (а.с.22-27).
Крім того позивачкою не надано суду докази своїх вимог, а саме докази того, що відповідач має (мав) більший дохід і навмисно, маючи можливість платити аліменти у повному обсязі, їх не платив.
Тому, оскільки згідно з вимогами ст.196 СК України і п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», пеня за прострочення сплати аліментів стягується лише в тому випадку, коли заборгованість виникла з вини особи, яка має платити аліменти.
Як було встановлено в судовому засіданні, вина відповідача не встановлена - він з лютого 2008р. не працював, намагався знайти роботи і при цьому він аліменти на утимання дитини платив (йому було нараховано за період з липня 2010року по 19.02.2013року 25.791грв.26коп., а сплатив він 7050грв. -а.с.5).
І одразу після працевлаштування відповідач добровільно почав платити аліменти і погашати заборгованість по ним.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивачки необгрунтованими і не доведеними перед судом і тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з позивачки, якій у задоволенні позовних вимог відмовляється, слід стягнути судові витрати: судовий збір - 229грв.40коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.84, 180,183, 196 СК України, п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», керуючись ст.ст.15,208-209, 212-215, 88 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені за просрочення сплати аліментів на утримання дитини - ВІДМОВИТИ у зв*язку з необгрунтованістю заявлених вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 229грв.40коп. на розрахунковий рахунок №31213206700179 у банк ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016, код ЄДРПОУ (банку) 37980308, код ЄДРПОУ (суду) 02895840 до державного бюджету Волноваського району 22030001, код класифікації і доходів бюджету -22030001 (Державна судова адміністрація України, 050).
Рішення може бути оскаржене в Донецький апеляційний суд через Волноваський районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Суддя: