19 вересня 2013 року Справа № 168207/12
Львівський апеляційний адміністративний суду в складі:
головуючого судді - Затолочного В.С.,
суддів - Кузьмича С.М., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 25 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії,-
11.03.2011 року (згідно відбитку штемпеля на конверті), Грачук С.К., звернувся до суду з позовом до відповідача про виплату державної допомоги дитині війни з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 25 листопада 2011 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області щодо нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 з 12 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни в розмірі меншому ніж встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області провести перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни на користь ОСОБА_1 в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 12 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року, з врахуванням вже проведених виплат. В решті позовних вимог відмовлено. Постанова прийнята в порядку скороченого провадження.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду змінити з наступних підстав.
Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 12 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Пунктом 7 частини першої Закону України від 14 червня 2011 року № 3491 - VI «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Таким чином визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України. На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Отже, нарахування та виплата за період до 23 липня 2011 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а після 23 липня 2011 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії за період з 12 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року, у відповідності до заявлених вимог.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
В той же час, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що правильно по суті вирішивши справу, суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог за період з 01 січня 2010 року по 11 вересня 2010 року включно помилково застосував норми процесуального права.
Так, у відповідності до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 11 березня 2011 року. З посиланням на ст. 99 КАС України суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду за період до 11 березня 2011 року. Проте, помилково відмовив у задоволені позовних вимог за період з 01 січня 2010 року по 11 вересня 2010 року включно, а не залишив їх без розгляду, як цього вимагає ст.100 КАС України.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, ч.1 ст. 197, п.3 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області задовольнити частково.
Постанову Маневицького районного суду Волинської області від 25 листопада 2011 року в справі № 2а-4003/11 змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини в наступній редакції: «Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про стягнення заборгованості з 01 січня 2010 року по 11 вересня 2010 року включно залишити без розгляду».
В решті постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.С. Затолочний
Судді: С.М. Кузьмич
З.М. Матковська