19 вересня 2013 року Справа № 3361/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Затолочного В.С.,
суддів - Кузьмича С.М., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області про нарахування підвищення до пенсії, -
27.09.2011 року ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до відповідача про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яке відповідач не виплачує.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 вересня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області про призначення та перерахування виплат за періоди з 01.01.2011 року по 27.03.2011 року залишено без розгляду.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 січня 2013 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області щодо підвищення до пенсії на користь ОСОБА_1 у розмірі 30% відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області нарахувати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 27 березня 2011 року по 18 червня 2011 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеному з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому ст..21 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2011 рік», та виплатити їй невиплачену суму підвищення до пенсії, з врахуванням виплачених сум за вказаний період. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанову прийняту в порядку скороченого провадження.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2020 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду скасувати з наступних підстав.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що 27 березня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року. Пунктом 7 ч.1 цього Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п.4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 14, 22, 37 та ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання вимог Закону України від 27 березня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», - 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
В той же час, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Разом з тим, колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 27 березня 2011 року по 23 липня 2011 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата за період до 23 липня 2011 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а після 23 липня 2011 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».
Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що невиплата підвищення до пенсії позивачу заподіяна протиправною бездіяльністю відповідача.
Колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов'язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених позивачу сум у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 27 березня 2011 року по 23 липня 2011 року, що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.
Керуючись ст. 195, ст. 196, ч.1 ст.197, п.3 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області задовольнити частково.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 січня 2013 року по справі № 2а-13783/12 - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 27 березня 2011 року по 23 липня 2011 року протиправною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 27 березня 2011 року по 23 липня 2011 року, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.
Постанова апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.С. Затолочний
Судді: С.М. Кузьмич
З.М. Матковська