Справа № 209/1106/13-ц
Провадження № 2/209/679/13
"23" липня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська у складі:
головуючого Гнєзділова В.Є.
при секретарі Глуховій К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства, -
Відповідач в судове засідання з'явився, позов невизнав.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення батьківства. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що його мати ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом 1975-1976 років мала позашлюбні відносини з відповідачем ОСОБА_2 під час їхнього навчання в Дніпродзержинському державному технічному інституті. Під час навчання вони мали тісні стосунки, відповідач залицявся до неї, часто зустрічав її після навчання забирав на авто або проводжав додому. Взимку на другому курсі навчання моя мати повідомила своїх співкурсників , що вона вийшла заміж і незабаром стало помітно, що вона завагітніла. ІНФОРМАЦІЯ_5 в результаті цих стосунків народився позивач ОСОБА_1 Його народження зареєстровано 02 березня 1976 р. Будинком щастя міста Дніпродзержинська відповідно до актового запису №530 зазначено, що мати «ОСОБА_3», а батьком дитини зазначений «ОСОБА_6», національність єврей. Згодом мати повідомила позивачу, що його батько через сварку з його матір'ю відмовився визнавати позивача своїм сином, в зв'язку з тим, що він за національністю був єврей, а його мати не бажала щоб він одружувався на матері позивача, росіянці за походженням. Між нею та його матір'ю виникли неприязні стосунки як згодом переросли у жорстку ворожнечу. Крім того позивачу було відомо від матері, що вона після його народження зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, але через неможливість на той час проведення генетичної експертизи та за браком коштів для оплати належної юридичної допомоги їй було відмовлено у задоволені позову за відсутністю доказів по справі. Свого батька ОСОБА_2 позивач бачив кілька разів в дитинстві під час прогулянок у місті, знав, що він має вищу освіту, працює на ДМКД, утворив іншу сім'ю та має двох дітей, але не знав жодних відомостей де він проживає і не намагався встановити з ним зв'язок. В 2004 році померла бабуся позивача ОСОБА_4, а у 2006 році раптово через онкологічну хворобу померла його мати ОСОБА_3 Після смерті матері залишилося декілька осіб її знайомих, які спілкувалися з часів її навчання і до теперішнього часу підтримують в пам'ять про неї з позивачем добрі стосунки. Всі вони можуть підтвердити, що ОСОБА_2 зустрічався з його матір'ю до народження позивача, а коли вона завагітніла вона повідомляла їм що він є батьком дитини і вона вийшла за нього заміж. Позивач ОСОБА_1 одружений і має двох дітей: сина та доньку віком відповідно 5 і 4 років. В 2012 році позивач звернувся до Посольства Держави Ізраїль з проханням надати йому візу до даної країни за програмою, яка фінансується за державні кошти, для осіб у яких один із батьків єврей. Це було викликано у т.ч. бажанням реалізувати право дітей позивача на відвідування даної країни, можливого отримання освіти або лікування за кордоном. Але в зв'язку з тим, що відповідно до діючих на даний час правил візового прийому, в свідоцтві про народження позивача запису щодо національності батька недостатньо і для оформлення документів необхідно мати документи батька і діда, ОСОБА_1 вимушений був взятися за активні пошуки свого фізіологічного батька - відповідача у даній справі і, випадково зустрівши його у місті, звернувся до нього з проханням - звернутися разом до РАЦС для визнання ним батьківства та поновлення його немайнових прав та прав дітей позивача на інформацію про історію власної родини. Відповідач ОСОБА_2 запевнив, що він не сумнівається у своєму батьківстві і може підтвердити це шляхом подачі відповідної заяви про визнання батьківства до органу РАЦС. Але він, посилаючись на серцеву хворобу його дружини, просив надати йому можливість попередньо в сімейному колі врегулювати це питання разом нею і дітьми. Через три місяці відповідач з його дружиною повідомили позивачу, що вони вирішили не надавати згоду на мирне врегулювання питання про визнання батьківства відповідачем ОСОБА_2 мирним шляхом. На пропозицію провести за кошти позивача генетичну експертизу ДНК для підтвердження або спростування родинних відносин між позивачем та відповідачем в лабораторії м. Дніпропетровська і закриття цього питання цивілізованим шляхом, ОСОБА_2 спочатку пропонував не витрачати марно коштів, адже він і так впевнений, що ОСОБА_1 його син. А після перемовин зі своєю дружиною взагалі категоричною відмовився. В зв'язку з чим я вимушений звертатися до суду з даним позовом. Позивач просить суд встановити, що ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженець міста Дніпродзержинська, який проживає у АДРЕСА_1, працює у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (м. Дніпродзержинська) інженером з охорони праці) є рідним батьком ОСОБА_1. Зобов'язати Заводський відділ РАЦС Дніпродзержинського міського управління юстиції внести зміни до актового запису про народження, від 02 березня 1976 р. відповідно до рішення суду, де у відомостях про батьківство вказати батьком дитини ОСОБА_2, виключивши відомості про ОСОБА_6.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надав суду письмові заперечення, згідно яких зазначив, що він повністю заперечує своє батьківство відносно позивача ОСОБА_1, вважає посилання позивача на спільні риси у зовнішності між ними , такими, що не можуть бути взяті до уваги, оскільки не є достовірними доказами по справі для встановлення батьківства. Вважає, що правове обґрунтування позовних вимог позивача ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, у той час як необхідно застосовувати норми Кодексу про шлюб та сім'ю, якій діяв на час народження дитини. оскільки, згідно Пленуму ВСУ від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Докази на які посилається ОСОБА_1 ніяким чином не можуть розглядатися як достовірні. Окрім того, у 1976 році з таким же позовом до нього зверталась ОСОБА_3, проте рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська їй було відмовлено в задоволені вимог. Вважає, що ця обставина дає можливість закрити провадження в Дніпровському районному суді м. Дніпродзержинська. Просить в позові відмовити в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1, у відкрите судове засідання з'явився, пояснив, що у віці 14 років мати розповіла йому про батька та показала його. Мати розповідала про своє кохання до відповідача, вона дуже тяжко перенесла розрив стосунків між ними. Також розповіла про те, що зверталась до суду з позовом про встановлення батьківства, але у задоволені позову їй було відмовлено у зв'язку з тим, що вони разом не проживали та спільного господарства не вели. За походженням позивач єврей та має намір повернутися на свою батьківщину, однак в консульстві йому відмовили у видачі дозволу, оскільки необхідно підтвердити батьківство. Наполягає на задоволені позову в повному обсязі, а також просить стягнути з відповідача на його користь судовий збір та кошти за проведення експертизи.
Відповідач, ОСОБА_2, у відкрите судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав в повному обсязі та пояснив, що він дійсно був знайомий з матір'ю позивача, але інтимних стосунків з нею не мав. Вважає, що позивач хоче обманним шляхом заволодіти його майном та зруйнувати його родину. Зазначає, що позивач застосовує до нього моральний тиск, в наслідок чого в нього та його дружини погіршився стан самопочуття. З висновками експерта не згоден, оскільки вважає результати недостовірними.
Представник відповідача ОСОБА_7, у відкрите судове засідання з'явився, проти позову заперечує, вважає, що немає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки є набране законної сили рішення Заводського районного суду від 1976 року, згідно якого у встановлені батьківства ОСОБА_3 було відмовлено.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Заводський відділ державної РАЦС Дніпродзержинського міського управління юстиції в Дніпропетровській області., в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, надав суду заяву з проханням слухати справу у судовому засіданні за відсутністю представника; є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень представником третьої особи відсутня, суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутності, згідно вимог ч.2 ст. 158 ЦПК України, згідно вимог ч.2 ст. 158 ЦПК України.
Судом досліджені докази по справі:
- вислухані пояснення сторін та їх представників у судовому засіданні;
- досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні;
- допитані свідки по справі;
Вивчивши письмові докази, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: … за рішенням суду.
Згідно ст. 128 СК України, за відсутності заяв, право на подання яких встановлено статтями 126 і 127 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
П. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства, стягнення аліментів» передбачено, що суди вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися, при розгляді справ про визнання батьківства повинні виходити від дати народження дитини. Так, при розгляді справи про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилась до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати норми Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР.
П. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства, стягнення аліментів»передбачено, що Відповідно до статей 213, 215 ЦПК ( 1618-15 ) рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Згідно ст. 53 КпШС Української РСР (який діяв на час народження ОСОБА_1). в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
Згідно ч.2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно з частиною 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
У судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини.
Мати позивача ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом 1975-1976 років мала позашлюбні відносини з відповідачем ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, під час їхнього навчання в Дніпродзержинському державному технічному інституті. Під час навчання вони мали тісні стосунки. В результаті цих стосунків ІНФОРМАЦІЯ_5 народився позивач ОСОБА_1 Його народження зареєстровано 02 березня 1976 р. Будинком щастя міста Дніпродзержинська відповідно до актового запису №530 зазначено, що мати «ОСОБА_3», а батьком дитини зазначений «ОСОБА_6», національність єврей. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в подальшому не був зареєстрований. Відповідач відмовився визнавати ОСОБА_1 своїм сином. Після народження позивача ОСОБА_1, його мати зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, але через неможливість на той час проведення генетичної експертизи та за браком коштів для оплати належної юридичної допомоги їй було відмовлено у задоволені позову, оскільки показанні свідків судом не були прийняті як достовірні докази, а інших доказів суду не було надано. В 2004 році померла бабуся позивача - ОСОБА_4, а у 2006 році раптово через онкологічну хворобу померла мати позивача - ОСОБА_3 В 2012 році ОСОБА_1 звернувся до Посольства Держави Ізраїль з проханням надати йому візу до даної країни за програмою, яка фінансується за державні кошти, для осіб у яких один із батьків єврей. Але в зв'язку з тим, що відповідно до діючих на даний час правил візового прийому, запису в свідоцтві про народження позивача щодо національності батька недостатньо і для оформлення документів необхідно мати документи батька і діда, позивач вимушений був розшукати свого фізіологічного батька - відповідача у даній справі та прохати його звернутися разом до РАЦС для визнання ним батьківства та поновлення немайнових прав на інформацію про історію власної родини. Проте відповідач ОСОБА_2 не надав згоду на мирне врегулювання питання про визнання батьківства відносно позивача ОСОБА_1 мирним шляхом. Висновком експерта Дніпропетровської ОДА Департаменту охорони здоров'я ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи», зазначено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, з вірогідністю 99,97%. Це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв'язків. Проведена оцінка достовірності результатів генетичного аналізу вказує на те, що такий збіг можна вважати закономірним, тобто зумовленим кровним спорідненням між заявленим батьком та дитиною, з ймовірністю не нижче 99,97 %.
Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.
Згідно вивчених судом матеріалів справи, з'ясованих обставин справи, які досліджені доказами, суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства, в зв'язку з тим, що в судовому засіданні підтверджено наявність підстав для визнання відповідача ОСОБА_2 батьком ОСОБА_1 та включення відомостей про відповідача в актовий запис про народження позивача ОСОБА_1, як про батька дитини, що підтверджується висновком експерта Дніпропетровської ОДА Департаменту охорони здоров'я ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи», згідно якого зазначено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, з вірогідністю 99,97%.
Заперечення представника відповідача, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки є рішення Заводського районного суду від 20 травня 1976 року, яке набрало чинності, згідно якого у встановлені батьківства ОСОБА_3 було відмовлено, не можуть бути прийняті судом до уваги. При винесені даного рішення Заводський районний суд керувався ст. 53 КпШС Української РСР (який діяв на час народження ОСОБА_1), згідно якої зазначено, що при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Тобто, як КпШС Української РСР так і СК України передбачають наявність будь-яких доказів щодо встановлення батьківства. В даному випадку згідно змісту рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20.05.1976 р. та Ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.06.1976 р. останні не містять безумовного заперечення біологічного походження позивача від відповідача, а лише вказують на відсутність доказів щодо наявності умов для встановлення батьківства , передбачених ст.. 53 КпШС Україської РСР.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Оскільки рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20.05.1976 р. не містять безумовного заперечення біологічного походження ОСОБА_1 від відповідача ОСОБА_2, а лише вказує на недостатність доказів, його наявність не може бути перепоною для задоволення позову.
На думку суду безспірним доказом по справі є висновок експерта Дніпропетровської ОДА Департаменту охорони здоров'я ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи», згідно якого зазначено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, з вірогідністю 99,97%. Це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв'язків. Проведена оцінка достовірності результатів генетичного аналізу вказує на те, що такий збіг можна вважати закономірним, тобто зумовленим кровним спорідненням між заявленим батьком та дитиною, з ймовірністю не нижче 99,97 %.
Крім того, суд вважає допустимими доказами пояснення свідків, які вказували на наявність інтимних відносин між матір'ю позивача ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2
Не може суд не звернути уваги, як на докази, підтверджуючі батьківство, на копії фотокарток (а.с.9-12), які підтверджують значну зовнішню схожість між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, що не суперечить вимогам ч.1 ст. 212 ЦПК України щодо оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, суд, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог вважає, що позовні вимоги позивача законні, обґрунтовані, повністю доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Ці обставини мають істотне значення для справи і не можуть не бути взяті до уваги судом при вирішенні спору по суті.
Крім того, вирішуючи спір , судом не може не враховуватися принцип 6 Декларації прав дитини , затвердженої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1959 року, згідно якого дитина для повного та гармонічного розвитку його особистості потребує любові та порозуміння. Він повинен, коли це можливо , рости під опікою та від відповідальністю своїх батьків та у всякому разі в умовах любові та морального та матеріального забезпечення.
Встановлені судом факти і обставини справи підтверджуються:
- поясненнями свідка ОСОБА_8, яка в судовому засіданні підтвердила, що позивач ОСОБА_1 є її чоловіком. Для виїзду в Ізраїль на постійне місце мешкання в консульстві пояснили, що необхідно підтвердити єврейське походження по батьківській лінії. Для цього позивач вирішив звернутися до ОСОБА_2 Зазначає, що відповідач не відмовлявся, лише попрохав надати йому час для того, щоб попередити про це свою дружину. Зі слів матері чоловіка ОСОБА_3 свідку стало відомо, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1, що вона з ОСОБА_2 зустрічалася та мала інтимні стосунки. Мати була впевнена, що ОСОБА_2 є батьком її сина ОСОБА_1 Також зі слів подруги померлої матері дізналась, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зустрічалися та мали інтимні стосунки;
- поясненнями свідка ОСОБА_9, яка в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_3 була її подругою. ОСОБА_2 вона бачила , коли ОСОБА_3 була вагітною, він приїжджав до неї в інститут. Зі слів ОСОБА_3, свідок знала, що у них були інтимні стосунки та вони збиралися одружитися після народження дитини, оскільки ОСОБА_2 є батьком дитини;
- поясненнями свідка ОСОБА_10, яка в судовому засіданні підтвердила, що була подругою ОСОБА_3 З її слів знає, що остання зустрічалась з ОСОБА_2, між ними були інтимні стосунки. Чому вони розійшлися їй не відомо;
- поясненнями свідка ОСОБА_11, який в судовому засіданні підтвердив, що знайомий з позивачем ОСОБА_1, разом навчалися в університеті. Позивач розповідав йому про своє життя. Також свідку відомо, що ОСОБА_1 бажає переїхати в Ізраїль, але для цього йому необхідно підтвердити його походження по батьковій лінії. З ОСОБА_2 також знайомий. Приблизно в квітні 2013 р. він особисто спілкувався з ОСОБА_2 та пояснював ситуацію ОСОБА_1. Відповідач ОСОБА_2 не заперечував свого батьківства відносно ОСОБА_1, але лише за умови, що до нього не будуть надходити матеріальні претензії від ОСОБА_1;
- копією паспорту ОСОБА_1 /а.с.4/, згідно якого підтверджується його особа та місце реєстрації;
- копією свідоцтва про народження /а.с.5/, згідно якого підтверджується внесення даних про батьків ОСОБА_1;
- копією свідоцтва про смерть /а.с.7/, згідно якого підтверджується мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6;
- фотокартками /а.с.9-12/, згідно якого підтверджується значна зовнішня схожість між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2;
- копією актового запису та витягу з ДРАЦС щодо актового запису про народження /а.с.27-29, 70-72/, згідно якого підтверджується інформація щодо внесення даних про батька позивача ОСОБА_1;
- копією рішення та ухвали /а.с.57-61/, згідно якого підтверджується факт звернення матері позивача до суду з позовом про визнання батьківства та відмова в задоволенні позовних вимогз- підстав відсутності доказів по справі ;
- висновком експерта /а.с.87-90/, згідно якого підтверджується, що ОСОБА_2 є біологічним батьком позивача ОСОБА_1, з ймовірністю 99,97%.
Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, суд, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог вважає, що позовні вимоги позивача законні, обґрунтовані, повністю доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 128 СК України, Декларації прав дитини. Затвердженої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1959 р., керуючись ст. ст. 8, 10, 59, 60, 158, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства - задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Дніпродзержинська, громадянин України, є батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, актовий запис №530 від 2 березня 1976 року, зроблений Палацом щастя м. Дніпродзержинська.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі - 114,70 гривень - судовий збір, 4230,68 гривень - витрати на проведення експертизи, всього стягнути 4345 гривень 38 копійок.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Дніпровського районного суду
м. Дніпродзержинська В.Є. Гнєзділов