Справа № 509/3825/13-ц
19 вересня 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді Гандзій Д.М.
при секретарі Сідих С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про поновлення строку для прийняття спадщини, встановлення додаткового строку на прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
5 вересня 2013 року, представник позивачки ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, який в подальшому уточнив в частині номеру та будинку спадкової квартири, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її донька ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 27.08.2007 р. і яка до своєї смерті, у цивільному шлюбі, проживала спільно з ОСОБА_3, який помер раніше - ІНФОРМАЦІЯ_2 та зі своїм сином від першого шлюбу ОСОБА_4 за адресою : АДРЕСА_1, яка належала їм на праві власності в рівних частках, по 1/3 частці кожному згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 19.03.2001 р.
Після смерті ОСОБА_3, відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частини вказаної квартири, однак до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_4 не зверталися, у зв'язку з чим, ОСОБА_2, в порядку ст. 1264 ЦК України, постійно, не менше 5-ти років проживаючи зі спадкодавцем фактично прийняла спадщину не відмовившись від неї в порядку ст. 1270 ЦК України.
Однак, як стверджує представник позивачки, ОСОБА_2 не встигла документально оформити свої права на спадщину, так як ІНФОРМАЦІЯ_1 була вбита своїм сином ОСОБА_4, що підтверджується вироком Овідіопольського райсуду Одеської області від 17.03.2008 р., яким ОСОБА_4 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України та засуджений до 8 років позбавлення волі.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на її 1/3 частину спадкової квартири, на яку, згідно із ст. 1224 ЦК України, не має права її син ОСОБА_4, який позбавив життя спадкодавця.
Враховуючи, що позивачка є людиною похилого віку, часто хворіє на протязі останніх 6 років після смерті своєї доньки спадкодавця ОСОБА_2, смерть рідної людини настільки вразила її, що вона довго не могла прийти до тями, на момент смерті своєї доньки не проживала з нею однією сім'єю, а тому пропустила, встановлений законом 6-ти місячний строк на прийняття спадщини, про що було усно заявлено нотаріусом при її зверненні до державної нотаріальної контори і у неї відсутні правовстановлюючі документи на спадкову квартиру, представник позивачки, урахуванням уточнень до позову, просив суд, поновити ОСОБА_1 строк для прийняття спадщини, встановити додатковий строк, достатній для прийняття спадщини та визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті її доньки ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини квартири, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.
В судовому засіданні, представник позивачки підтримав уточнені позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки, причини неявки не повідомив, однак надіслав на адресу суду письмову заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутністю і прийняти рішення у відповідності до норм матеріального права, на підставі Закону, що регулює подібні відносини (а.с. 27,30).
Заслухавши пояснення представника позивачки та дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Частиною 1 статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Статтею 1221 ЦК України передбачено - місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
У відповідності з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 1223 ЦК України вбачається, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 1224 ЦК України передбачено - не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.
Згідно із статтею 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Умови статті 1268 ЦК України передбачають, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Одночасно, статтею 1269 ЦК України визначено - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Частиною 1 статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно із статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено - при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкоємця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину, його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини - суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець, після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини - має право прийняти спадщину в порядку, установленому ст. 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після цього вважається таким, що прийняв спадщину. Вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У зв'язку з викладеним - судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Отже, на думку суду, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.
Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, хвороба, перебування позивача-спадкоємця в іншому регіоні України у зв'язку із відрядженням, службовою необхідністю - не можуть підтверджуватись лише показаннями свідків.
Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Суд встановив, що спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 від умисного нанесення їй своїм сином ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, зо що був визнаний винним за ст. 121 ч. 2 КК України і засуджений до 8-ми років позбавлення волі, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 НОМЕР_1 від 27.08.2007 р. та вироком Овідіопольського райсуду Одеської області від 17.03.2008 р. по справі № 1-90/2008, який набрав законної сили (а.с. 10,13-15).
У зв'язку з чим та на підставі ст. 1224 ЦК України, ОСОБА_4 не був залучений до участі у справі, як особа, що умисно позбавила життя спадкодавця і відповідно не має права на спадкування.
В судовому засіданні представник позивачки підтвердив той факт, що позивачка ОСОБА_1, яка є матір'ю спадкодавця ОСОБА_2 - як на час відкриття спадщини, так і після її відкриття, не проживала разом однією сім'ю зі своєю донькою і була зареєстрована за іншою адресою (а.с. 5-8,16-19,21,34).
Суд встановив, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина на 2/3 частини спадкової квартири, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, враховуючи 1/3 частину, яка відкрилася раніше, після смерті її співмешканця ОСОБА_3, померлого раніше ОСОБА_2, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2, і 1/3 частина якої належала їй на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 12.03.2001 р. № 2153, виданого на підставі розпорядження органу приватизації (а.с. 11).
Суд з'ясував, що у спадковій квартирі постійно проживали ОСОБА_5, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, що підтверджується довідкою сільської ради (а.с. 34).
Згідно із інформацією Овідіопольської державної нотаріальної контори № 2182/01-16 від 10.09.2013 р. та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 35073568 від 10.09.2013 р. - спадкова справа відносно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, Овідіопольською РДНК не заводилась (а.с. 28-29).
У зв'язку з чим, суд вважає безпідставними та хибними твердження представника позивачки ОСОБА_1, що остання нібито зверталася до Овідіопольської РДНК з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом їй нібито було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину - так як, в порушення ст.ст. 57-60 ЦПК України, представником позивача ні до матеріалів позову, ні в судовому засіданні не було надано суду жодних належних та допустимих доказів звернення ОСОБА_1 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та будь-якої письмової відповіді нотаріуса з відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Представник позивачки пояснив суду, що нібито, нотаріус усно відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва, без надання письмової відмови, що на думку суду, спростовується вищевказаною довідкою зі Спадкового реєстру про відсутність спадкової справи відносно померлої ОСОБА_2, яка нотаріальною конторою не заводилась.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачка - не зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї доньки ОСОБА_2 - на протязі 6 років, при цьому проживаючи у Овідіопольському районі Одеської області, а саме у с. Олександрівка, яке знаходиться на відстані 3 км. від АДРЕСА_1, де знаходиться спадкова квартира.
Дійсно, як встановив суд, позивачка є людиною похилого віку і періодично хворіє, враховуючи її вік.
Однак, судом не приймаються доводи представника позивачки ОСОБА_1, що вона хворіла на тяжку хворобу і не мала можливості на протязі 6 років звернутися до нотаріальної контори з відповідною заявою, так як довідка поліклініки про стан здоров'я позивачки від 19.07.2013 р. підтверджує, що ОСОБА_1 знаходилася на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні, спостерігається лікарем з 2007 р., і на думку суду мала об'єктивну можливість, яка не представляє труднощів - на протязі 6-ти років звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Того ж, судом не приймається як належний та допустимий доказ тяжкого стану здоров'я позивачки вказана довідка поліклініки, а не лікарні (а.с. 12).
Представник позивачки, на підтвердження поважних підстав не звернення позивачки до нотаріуса, стверджував, що позивачка проживає у іншому місці, постійно проходить стаціонарне лікування, знаходиться у складному матеріальному стані, в силу чого по поважним причинам пропустила строк звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
Зазначені вище твердження представника позивачки, на думку суду є безпідставними та необґрунтованими і не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 57-60 ЦПК України, з урахуванням встановлених судом обставин, щодо проживання позивачки в Овідіопольському районі Одеської області, в якому знаходиться державна нотаріальна контора, на відстані 3 км. знаходиться спадкова квартира, відсутність документальних доказів стаціонарного лікування позивачки ОСОБА_1 на протязі 6-ти років у лікарні, в також, враховуючи вищевказані приписи норм Цивільного Кодексу України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якими чітко зазначено, що вказані причини та підстави пропущення строку на звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини - не є об'єктивними, поважними, непереборними причинами, не є істотними труднощами, не дають законних підстав для визначення спадкоємцеві ОСОБА_1 додаткового строку на прийняття спадщини і не свідчать про їх поважність для прийняття спадщини.
Представником позивачки - не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 за станом здоров'я не мала можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
До того ж, представником позивача були заявлені разом з безпідставними і необґрунтованими вимогами про поновлення строку для прийняття спадщини та встановлення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини, вимоги про визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на спадкове майно, що є неприпустимим і незаконним з урахуванням вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008р.
Таким чином, суд дійшов висновку, що представником позивачки - не було доведено суду жодної поважної, пов'язаної з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивачки ОСОБА_1 причини, внаслідок якої, вона не змогла як спадкоємець, після смерті спадкодавця своєї доньки ОСОБА_2, на протязі 6-ти років своєчасно подати заяву до державної нотаріальної контори з питання прийняття спадщини та відповідно, на думку суду, у позивачки відсутні поважні причини для визначення їй додаткового строку на прийняття спадщини, який вона, на думку суду, пропустила з неповажних причин, що знайшло своє підтвердження в судових засіданнях.
На підставі викладеного суд, вважає, що в задоволенні безпідставного та необґрунтованого позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 10,11,57-60,209,212,214,215,218 ЦПК України, ст.ст. 1220,1222,1223,1261,1268,1269,1270,1272,1273 ЦК України, Пленумом ВСУ від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про поновлення строку для прийняття спадщини, встановлення додаткового строку на прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Гандзій Д.М.