справа № 487/3111/13-ц
Провадження №2/487/1590/13
19 вересня 2013 року Заводський районний суд м. Миколаєва
у складі головуючого судді Притуляк І.О.,
при секретарі: Будикіній А.Л.,Пономарьовій Д.С.
за участю представника позивача Стаднійчук Т.А., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Надра» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
У квітні 2013 року ПАТ КБ «Надра» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №08/04/2007/840-К 222 від 06.04.2007 року у розмірі 35447,64 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 283332,96 грн. та судових витрат у розмірі 2833,32 грн.
В позовній заяві ПАТ КБ «Надра» (далі Банк) зазначили, що 06.04.2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №08/04/2007/840-К 222 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 22000 доларів США строком до 05.04.2012 року зі сплатою 14,49% річних за користування кредитом.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором виконує не належним чином, сплати не проводить, у зв'язку з чим станом на 19.03.2013 року заборгованість становить 35447,64 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 283332,96 грн., з яких 17386,95 доларів США, що еквівалентно 138973,89 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 10741,83 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 85859,46 грн. - заборгованість по сплаті відсотків; 4208,94 долари США, що еквівалентно 33642,10 грн. - сума нарахованої пені; 2200 доларів США, що еквівалентно 17584,60 грн. - сума нарахованого штрафу та 909,91 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 7272,92 грн. - сума комісії, просили стягнути вищезазначену суму з відповідача.
В судовому засіданні представник ПАТ КБ «Надра» позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підтримала у повному обсязі.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що кредитний договір було укладено на невигідних умовах, з порушенням вимог діючого законодавства, зазначили, що в процесі виконання кредитного договору, були виявлені недоліки як при його укладанні в положеннях договору так і в результаті його реалізації. А саме, в порушення вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач не надав ОСОБА_3 належної інформації відносно умов надання кредиту, фактичної вартості суми кредиту, що свідчить про нечесну підприємницьку практику банка. Крім того вказували на те, що відповідно до положення ст. 533 ч.1 ЦК України зобов'язання повинні бути виконані в грошовій одиниці України - гривні, а предметом спірного кредитного договору були грошові кошти в сумі 22000 доларів США, та при цьому у Банку та ОСОБА_3 були відсутні індивідуальні ліцензій НБУ України, які б дозволяли використовувати іноземну валюту, як засіб платежу при виконанні зобов'язань, що є порушенням діючого законодавства. Вказали, що розмір пені розраховано позивачем за строк понад один рік, що є порушенням вимог ст..258 ч.2 п.1 ЦК України, та Банком неправомірно нараховано до сплати суму штрафу, оскільки має місце подвійна відповідальність ОСОБА_3 за одне і теж порушення умов кредитного договору.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Так судом встановлено, що 06.04.2007 року між ВАТ на даний час ПАТ КБ «Надра» (далі Банк) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №08/04/2007/840 К-222 (далі Кредитний договір), за умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 22000 доларів США
на споживчі цілі строком до 05.04.2012 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 14,49 відсотків річних.
Свої зобов'язання перед ОСОБА_3 банк виконав у повному обсязі шляхом видачі у касі Банку готівки, що підтверджується Заявою про видачу готівки № NL 9 (а.с.10).
Відповідно до п.3.3.2 кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати погашення кредиту, сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитними коштами у звітному місяці, щомісячно вносячи суму мінімально необхідного платежу у розмірі 531,28 доларів США до п'ятого числі поточного місяця, та забезпечити повернення кредиту не пізніше 05.04.2012 року.
Розділом 5 кредитного договору сторонами було узгоджено сплату боржником пені та штрафу у разі порушення своїх зобов'язань - пені у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення та штрафу у разі порушення умов договору розмірі 10% від суми кредиту за кожен випадок.
Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 не виконувалися.
Станом на 19.03.2013 року, його заборгованість перед банком при проведенні розрахунку у гривні становить - 35447,64 доларів США, що еквівалентно 283332,96 грн., з яких 17386,95 доларів США, що еквівалентно 138973,89 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 10741,83 доларів США, що еквівалентно 85859,46 грн. - заборгованість по сплаті відсотків; 4208,94 долари США, що еквівалентно 33642,10 грн. - сума нарахованої пені; 2200 доларів США, що еквівалентно 17584,60 грн. - сума нарахованого штрафу та 909,91 доларів США, що еквівалентно 7272,92 грн. - сума комісії
Розмір пені Банком розраховано, у відповідності до положень п.1 ч.2 ст.258 ЦК України - за період з 19.03.2012 року по 18.03.2013 року.
У відповідності до умов договору та положень діючого законодавства ОСОБА_3 за вихідним номером 400 від 07.02.2013 року було направлено вимоги про погашення кредитної заборгованості, яка до теперішнього часу не погашена.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 1054 - 1056 цього ж Кодексу регулюються правила виконання зобов'язань по кредитному договору, так - за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти;
- розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги банку обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також у відповідності до вимог ст..88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
При цьому, суд не приймає до уваги заперечення, висловлені у судовому засіданні представником відповідача, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Кредитний договір між сторонами було укладено в письмовій формі, з дотриманням вимог ст..ст.1048-1052, 1054 ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», сторони узгодили всі його істотні умови, щодо мети, розміру, строку та порядку видачі та повернення кредитних коштів, порядку зміни та припинення дії договору.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти ( споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Вищезазначеним Законом чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення.
Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що у ньому зазначена вся інформація визначена вищевказаною статтею Закону. Уклавши цей договір, ОСОБА_3 своїм підписом засвідчив згоду з його умовами та підтвердив здатність їх виконувати, вважаючи їх цілком зрозумілими та справедливими для себе. Та в подальшому на протязі певного часу виконувавши взяті на себе обов'язки не вважав цей договір незаконним.
Відповідно до вимог ст..638 ЦК України дійсним є договір, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.
Згідно з положеннями ст..ст.203-204 ЦК України - зміст правочину не може суперечити положенням діючих актів цивільного законодавства.
З наданих сторонами доказів не вбачається, що будь-які з суттєвих умов зазначеного договору, його форма та порядок укладення не відповідають вимогам діючого законодавства, та що волевиявлення ОСОБА_3, при його укладенні було обмеженим не відповідало його внутрішній волі. При цьому, як зазначив у судовому засіданні сам відповідач - кредитний договір у іноземній валюті було ним укладено свідомо, оскільки по вказаним договорам процентна ставка була меншою, чим при укладені договору у гривні.
При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що при укладенні Кредитного договору ОСОБА_3 не отримав від Банку відповідної інформації, щодо умов кредитування, тим самим було порушено його право, споживача на свідомий вибір, як то передбачено ст..11 Закону, оскільки як вбачається з наданих документів, до відома відповідача було доведено усі умови отримання споживчого кредиту, про що свідчить його особистий підпис на «пам'яткі клієнта» від 30.03.2007 року, що підтверджує свідомість його вибору в отриманні кредитних коштів саме на таких умовах, які зазначено у договорі.
Щодо посилання на недійсність кредитного договору у зв'язку із недотриманням вимог валютного законодавства, то статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, при цьому не встановлюючи будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що і було зафіксовано в укладеному між сторонами договорі.
Стаття 47 та ст.49 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» визначають перелік операцій банків із розміщенням залучених коштів від свого імені , на власних умовах, та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.93р.
Статтею 5 Декрету передбачено, що національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України національних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу , використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.
Положенням «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженого постановою НБ України №275 від 17 липня 2001 року встановлено порядок і умови видачі банкам і банківським корпораціям банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій і банківським корпораціям- ліцензій на виконання окремих операцій.
Згідно з п.п.2.1,2.3 даного Положення на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також операції з валютними цінностями. Відповідно до п.5.3 Положення , письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно із Декретом Кабінету міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993р.
Статтею 3 Декрету передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень, для оплати будь-яких вимог по зобов'язанням, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства.
Пунктом 4 ст.5 цього ж Декрету передбачено , що надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії, які видає Національний банк України, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Але даний або ж інший нормативний акт, в тому числі й закон не встановлює таких обмежень.
Валютними операціями, серед інших є операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.
Таким чином видача кредиту в іноземній валюті є одночасно кредитною та валютною операцією, оскільки пов'язана з переходом до позичальника права власності на іноземну валюту.
23 серпня 2002 року Банком було отримано банківську ліцензію № 21 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
У цей же день Банком отримано дозвіл НБУ №21-1 та додаток до дозволу на право здійснювати операції, визначені п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».
Не приймає суд до уваги і твердження представника відповідача щодо недопустимості стягнення одночасно пені та штрафу за одне і те саме порушення договірних зобов'язань, оскільки вказане є подвійним застосуванням заходів цивільно-правової відповідальності, виходячи з наступного:
Виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається, як штраф та пеня і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання, що передбачено ст..ст.546, 549, 611 ЦК України.
Згідно до положень ст..549 ЦК України: штраф - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пеня - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення його виконання.
Таким чином, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну грошову суму, яка залежить як від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.
Відповідно до п.п.5.2. Кредитного договору у разі порушення позичальником вимог, зокрема п.п.4.3.2 цього договору (а саме суворо дотримуватися його положень), позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10 відсотків від суми кредиту, за кожен випадок - тобто штраф має разовий характер.
Відповідно до п.п.5.1 Кредитного договору, пеня сплачується позичальником у розмірі 1 відсотку від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, у разі порушення строку сплати мінімально необхідного платежу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідно до умов Кредитного договору штраф та пеня настають при різних обставинах порушення зобов'язання зі сторони боржника, а відтак є різними видами відповідальності за порушення боржником зобов'язань.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,60,212,213,215 ЦПК України, суд-
Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором №08/04/2007/840 к 222 від 06.04.2007 року в сумі - 35447,64 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 283332,96 грн., з яких 17386,95 доларів США, що еквівалентно 138973,89 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 10741,83 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 85859,46 грн. - заборгованість по сплаті відсотків; 4208,94 долари США, що еквівалентно 33642,10 грн. - сума нарахованої пені; 2200 доларів США, що еквівалентно 17584,60 грн. - сума нарахованого штрафу та 909,91 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 7272,92 грн. - сума комісії
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» 2833,32 грн. судового збору.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його проголошення.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м.Миколаєва в порядку, визначеному ст.ст. 294, 295 ЦПК України.
Суддя: І.О.Притуляк
Іменем України
19.09.2013 року Заводський районний суд м. Миколаєва
у складі головуючого судді Притуляк І.О.,
при секретарі: Будикіній А.Л.,Пономарьовій Д.С.
за участю представника позивача Стаднійчук Т.А., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Надра» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
Керуючись ст.ст. 10,60,212,213,215 ЦПК України, суд-
Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором №08/04/2007/840 к 222 від 06.04.2007 року в сумі - 35447,64 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 283332,96 грн., з яких 17386,95 доларів США, що еквівалентно 138973,89 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 10741,83 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 85859,46 грн. - заборгованість по сплаті відсотків; 4208,94 долари США, що еквівалентно 33642,10 грн. - сума нарахованої пені; 2200 доларів США, що еквівалентно 17584,60 грн. - сума нарахованого штрафу та 909,91 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 7272,92 грн. - сума комісії
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» 3833,32 грн. судового збору.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його проголошення.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м.Миколаєва в порядку, визначеному ст.ст. 294, 295 ЦПК України.
Суддя: І.О.Притуляк