КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
05 вересня 2013 року Справа № 811/2412/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Нагібіної Г.П.
при секретарі - Дигас В.М.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішення, -
ФОП ОСОБА_1 звернувся суду з позовом до Знам'янської ОДПІ Кіровоградської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2013 р. №0000161700.
Позов мотивовано тим, що за результатами проведеної Знам'янською ОДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 складено акт №33/2/17/НОМЕР_1 від 11.02.2013 р. та винесено податкове повідомлення-рішення №0000161700 від 19.02.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в зв'язку з тим, що дохід від продажу товарів (робіт, послуг) позивача за дванадцять місяців перевищив 300000 грн., а тому податковий орган дійшов висновку про обов'язок позивача з квітня 2012 р. зареєструватися платником ПДВ та про донарахування йому сум податку на основною ставкою, починаючи з квітня 2012 р. Позивач стверджує, що у період з березня 2011 р. по березень 2012 р. сума розрахункових операцій не перевищувала встановлений законодавством розмір 300000 грн., оскільки у вартість придбаного товару включений ПДВ. До вартості придбаних товарів позивач додавав невилику націнку і реалізовував товар, отже, в ціні реалізованого товару є ПДВ, після віднімання якої, від суми отриманого доходу, залишається сума, яка не перевищує 300 тис.грн., а відтак у позивача не виникав обов'язок зареєструватися платником ПДВ. З цих підстав просить суд скасувати спірне податкове повідомлення - рішення.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи. Додатково пояснили, що не згодні із сумою визначеного грошового зобов'язання, з огляду на те, що воно повинно бути зменшено на суму ПДВ, яку позивач сплатив в ціні товару при його придбанні.
Представники відповідача у судове засідання не з'явились, хоча про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.35,37), заперечень на адміністративний позов до суду не надходило.
Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ФОП ОСОБА_106.06.1995 р. зареєстрований як фізична особа - підприємець, здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (а.с. 4-5). З 11.03.1997 р. перебуває на податковому обліку в Знам'янській ОДПІ на загальній системі оподаткування, є платником податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Знам'янська ОДПІ Кіровоградської області ДПС (далі відповідач) у розумінні статті 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржено.
Державними податковими ревізорами - інспекторами Знам'янської ОДПІ з 29.01.2013 р. по 04.02.2013 р. проведено перевірку позивача, про що складено акт від 11.02.2013 р. №33/2/17/НОМЕР_1 «Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СГД_ФО ОСОБА_1 за період з 29.01.2010 по 29.01.2013» (далі - акт перевірки, а.с. 6-14).
Висновками перевірки є, як на думку податкового органу, порушення позивачем п.181.1 ст.181, п.182.1 ст.182, п.183.10 ст.183 , п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість за період з 01.04.2012 р. по 29.01.2013 р. на загальну суму 45389,26 грн., у тому числі: квітень 2012 р. - 6374,91 грн., травень 2012 р. - 6190,15 грн., червень 2012 р. - 5375,66 грн., липень 2012 р. - 5542,32 грн., серпень 2012 р. - 6004,73 грн., вересень 2012 р. - 4564,24 грн., жовтень 2012 р. - 5148,96 грн., листопад 2012 р. - 4734,08 грн., грудень 2012 р. - 2454,21 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 09.02.2013 р. №0000161700, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 56736,57 грн., у тому числі за основним платежем 45389,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11347,31 грн. (далі оскаржуване рішення, а.с. 15).
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звертався зі скаргами до ДПС у Кіровоградській області та ДПС України (а.с.16-18, 21), проте рішенням про результати розгляду первинної скарги від 26.04.2013 р. ДПС у Кіровоградській області та рішенням про результати розгляду повторної скарги від 04.07.2013 р. ДПС України, скарги позивача залишені без задоволення (а.с.19-20, 22-23).
Правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіряючи особи відповідача дійшли висновку про обов'язок позивача зареєструватися платником податку на додану вартість та покладення на нього відповідальності за порушення цього обов'язку.
Судом установлено, що у періоді, який перевірявся, позивач не був платником єдиного податку.
Позивач в судовому засіданні зазначав про те, що він не перевищував 300000 грн. протягом календарного року.
Крім того, позивач зазначав, що сума визначеного грошового зобов'язання з ПДВ підлягає коригуванню з огляду на сплату ПДВ в ціні товару при його придбанні.
Зазначені пояснння позивача судом не приймаються,з огляду на наступне.
Пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Тобто, вищезазначена норма не містить застережень щодо "календарного року", натомість містить посилання на період "12 календарних місяців", початок такого періоду може обраховуватись з будь-якого календарного місяця.
Відповідно до пункту 183.2 статті 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 183.10 статті 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Враховуючи вищезазначене, позивач не мав права на зменшення суми визначеного грошового зобов'язання з ПДВ на суму податкового кредиту (сума ПДВ сплаченого в ціні придбаного товару).
Судом установлено, що при визначенні відповідачем суми заниженого позивачем податкового зобов'язання з ПДВ, об'єктом оподаткування визначено вчинювані позивачем операції з поставки (продажу) товарів, за базу оподаткування взято вартість товарів, обчислену на підставі поданих позивачем книг обліку доходів та виртат ФОрми 10 від 29.10.2009 р. №17/209/ХІ та від 19.04.2011 р. №17-209/ХІІ, звітів РРО та відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України.
Як позивач, так і його представник в судовому засіданні зазначали про те, що арифметичних обрахунків бази опадкування за чеками РРО, відповідачем допущено не було.
Виходячи з зазначених звітах сум коштів, отриманих від покупців за реалізовані товари (надані послуги), зважаючи на те, що вчинювані позивачем упродовж квітня 2012 р. - грудня 2012 р. операції з поставки покупцям товарів (послуг) є об'єктами оподаткування, визначеними статтею 185 ПК України, податковий орган обрахував податок за цими операціями поставки за основною ставкою 20 відсотків, що склало за квітень 2012 р. - 6374,91 грн., травень 2012 р. - 6190,15 грн., червень 2012 р. - 5375,66 грн., липень 2012 р. - 5542,32 грн., серпень 2012 р. - 6004,73 грн., вересень 2012 р. - 4564,24 грн., жовтень 2012 р. - 5148,96 грн., листопад 2012 р. - 4734,08 грн., грудень 2012 р. - 2454,21 грн., та встановив заниження податкових зобов'язань з ПДВ за вказані періоди у загальній сумі 45389,26 грн.
Як передбачено пунктом 54.3.2 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо зокрема дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.
Згідно з пунктом 58.1 статті 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
З огляду на це, податковий орган, приймаючи оскаржуване рішення, правомірно визначив позивачу грошове зобов'язання з ПДВ за період з квітня 2012 р. по грудень 2012 року.
Оцінюючи доводи позивача щодо того, що за підсумками господарської діяльності за 12 календарних місяців ним не було досягнуто граничної межі обсягів оподатковуваних операцій, визначеної пунктом 181.1 статті 181 ПК України, суд встановив, що позивач, тлумачачи вказану норму, вважає, що, досягнувши у березні 2012 р. загальної суми доходу від здійснення операцій з поставки товарів у розмірі 305317,41 грн., він тим не менше не перевищив граничну межу у розмірі 300000 грн. (без ПДВ), оскільки в сумі різниця між отриманим доходом та ПДВ 20%, складає менше ніж 300000 грн.
Як вбачається зі звітів позивача про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за формою №ЗВР-1, суми проведених позивачем розрахунків податком на додану вартість не оподатковувалися. (а.с.46-90).
Отже, перевищивши межу суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) у розмірі 300000 грн., позивач мав би право здійснювати утримання податку, що сплачується покупцями, лише за умови реєстрації його платником ПДВ у встановленому порядку. Не виконавши цього обов'язку, позивач несе відповідальність за ненарахування та несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.
Визначаючи розмір штрафних санкцій у спірному податковому повідомленні-рішенні, позивач керувався абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 ПК України, яким передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Судом установлено, що при визначенні суми штрафних (фінансових) санкцій податковим органом правомірно визначена сума штрафних санкцій в розмірі 11347,31 грн. (45389,26 х 25%).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про правомірність висновків податкового органу щодо встановлених порушень та винесення оскаржуваного рішення, а тому в задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 2,17, 94, 158 - 163 КАС України, суд,
Відмовити в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 06.09.2013 р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна