ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 вересня 2013 року 11:30 № 826/13120/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві
провизнання дій протиправними та скасування рішень,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від позивача - Вільгельм А.Д.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Інспекція) про визнання дій протиправними, визнання недійсними та скасування рішень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 28 серпня 2013 року.
Судове засідання, призначене на 28 серпня 2013 року, не відбулось, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 10 вересня 2013 року.
У судовому засіданні 10 вересня 2013 року позивач підтримав позов та просив його задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У 2009 році позивач на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку підтверджується відповідним свідоцтвом серії ЯЕ №986816, побудував садибний (індивідуальний) житловий будинок.
17 серпня 2012 року Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» виготовило та видало ОСОБА_1 на зазначений будинок технічний паспорт.
З метою прийняття об'єкта в експлуатацію, 04 жовтня 2012 року ОСОБА_1 подав до Інспекції відповідну заяву та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
За результатами розгляду заяви позивача з доданими до неї документами, Інспекцією листом від 01 листопада 2012 року №7/26-24/0111/10 повідомлено про прийняття рішення №ВВ21212205346 від 01 листопада 2012 року про повернення декларації у зв'язку з тим, що у заяві про прийняття в експлуатацію об'єкта найменування об'єкта зазначено неточно, а також заявником не подано засвідчених в установленому порядку копій документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт, та технічного паспорта, виданого бюро технічної інвентаризації.
08 грудня 2012 року ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із заявою про прийняття в експлуатацію об'єкта, до якої додав декларацію у двох примірниках, нотаріально засвідчені копії державного акту на право власності на землю та технічного паспорта, копії розпорядження та листа Дніпровської РДА, витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 13.04.2012р., паспорта, індивідуального податкового номера та дозвіл про обробку персональних даних.
Зазначені документи отримано Інспекцією 17 грудня 2012 року та за результатами вивчення 18 січня 2013 року направлено позивачу лист №7/26-86/1801/10, в якому повідомлено про прийняття рішення №ВВ212130180373 від 18 січня 2013 року про повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації у зв'язку з тим, що в заяві про прийняття в експлуатацію об'єкта та в декларації найменування об'єкта зазначено неточно, а також форма названої декларації не відповідає формі, встановленій Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011р. N 91, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.07.2011р. за N 830/19568 (далі по тексту - Порядок №91).
У зв'язку з затвердженням нового Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013р. N 95, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2013р. за N 612/23144 (далі по тексту - Порядок №95), 10 червня 2013 року позивач знову звернувся до Інспекції із заявою про прийняття в експлуатацію об'єкта, до якої додав: два примірники декларації про готовність об'єкта до експлуатації, нотаріально засвідчені копії державного акту на право власності на землю та технічного паспорта, копії розпорядження та листа Дніпровської РДА, витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 13.04.2012р., паспорта, індивідуального податкового номера та дозвіл про обробку персональних даних.
02 липня 2013 року Інспекція листом №7/26-35/0207/10 повідомила позивача про прийняття рішення №ВВ210131830540 від 02 липня 2013 року, яким декларація про готовність об'єкта до експлуатації разом з доданими до неї документами повернута заявнику. Підставою для прийняття такого рішення стало виявлення того, що декларація оформлена з порушенням вимог Порядку №95, а саме місцезнаходження земельної ділянки зазначене у державному акті на право власності на земельну ділянку не узгоджується з місцезнаходженням об'єкта, зазначеним в технічному паспорті БТІ.
Крім того, ОСОБА_1 повідомлено про необхідність забезпечення здійснення технічного обстеження об'єкта на предмет відповідності його вимогам надійності і безпечної експлуатації та надати технічний паспорт об'єкта, виготовлений після 29 квітня 2013 року - дати набрання чинності Порядком №95.
Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, у якому просить:
1) визнати протиправними та незаконними дії Інспекції при прийняття рішень від 18 січня 2013 року №ВВ212130180373 та від 02 липня 2013 року №ВВ210131830540 про відмову у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 та який у технічному паспорті зазначений під АДРЕСА_1;
2) скасувати зазначені рішення відповідача;
3) зазначити у мотивувальній частині рішення, що вимога відповідача про проведення технічного обстеження об'єкту за наявності технічного паспорту та подання технічного паспорту, що виготовлений після 29 квітня 2013 року є незаконною;
4) визнати, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації - індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_1, направлена 10 червня 2013 року є такою, що подана належним чином та з дотриманням вимог законодавства, є достатньою для реєстрації та введення об'єкта в експлуатацію;
5) зобов'язати відповідача зареєструвати отриману 14 червня 2013 року декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_1;
6) визнати об'єкт - індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_1 введеним в експлуатацію з 02 липня 2013 року.
Перевіряючи правомірність оскаржуваних дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд звертає увагу на таке.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини є: Закон України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999р. №687-ХІV (далі по тексту - Закон України від 20.05.1999р. №687-ХІV), Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. №3038-VI з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України від 17.02.2011р. №3038-VI), Порядок №91 та Порядок №95.
Відповідно до статті 10 Закону України від 20.05.1999р. №687-ХІV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 08 квітня 2011 року №439/201, Державна архітектурно-будівельна інспекція України відповідно до покладених на неї завдань приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти, видає відповідні сертифікати.
Згідно з пунктом 6 вищевказаного Положення Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.
Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності» від 20.11.2012р. №5496-VI, який набрав чинності 05 січня 2013 року, прийняття в експлуатацію збудованих до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і заяви про прийняття в експлуатацію яких подаються до 31 грудня 2012 року, здійснюється безоплатно органами державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів за наявності документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, протягом 30 днів з дня подання заяви. Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
На реалізацію наведеної банкетної норми Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України видано наказ від 24 червня 2011 року №91, яким затверджено Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж.
Відповідно до пункту 1.1. вказаного Порядку, він встановлює процедуру та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності (далі - об'єкти), збудованих до 31 грудня 2009 року без дозволу на виконання будівельних робіт, заяви про прийняття в експлуатацію яких подано до 31 грудня 2012 року, а також механізм проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж.
Саме керуючись Порядком №91 позивач 08 грудня 2012 року звернувся до Інспекції із заявою про прийняття в експлуатацію об'єкта ІІ категорії складності - індивідуальний житловий будинок, що знаходиться по вулиці Профспілковій, 23 у Дніпровському районі м. Києва, до якої додав 2 примірники декларації про готовність об'єкта до експлуатації, нотаріально посвідчені копії державного акту на право власності на земельну ділянку кадастровий № 8000000000:66:117:0015 бланк серії ЯЕ №986816 та технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, копії розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації №1240 від 22 жовтня 2003 року, листа Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації№2-15/26-Б-1924, витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 13 квітня 2012 року.
Вказані документи були отримані відповідачем 17 грудня 2012 року, за результатами вивчення яких останнім 18 січня 2013 року прийнято рішення №ВВ212130180373 про повернення декларації, у зв'язку з тим, що у заяві про прийняття в експлуатацію об'єкта та в декларації найменування об'єкта зазначено неточно, а також форма декларації не відповідає формі, встановленій у Порядку №95.
Аналізуючи правомірність зазначеного рішення, суд зважає на таке.
Так, процедура прийняття в експлуатацію об'єктів врегульована положеннями розділу ІІІ Порядку №95, в якому закріплено, що прийняття в експлуатацію об'єктів (крім закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Інспекція) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
Замовник або його уповноважена особа подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, до якої додаються:
- два примірники заповненої декларації;
- звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, прибудов до них загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них загальною площею до 100 квадратних метрів включно);
- засвідчені в установленому порядку копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт та технічного паспорта, виданого бюро технічної інвентаризації.
Заява про прийняття в експлуатацію об'єкта підписується також співвласниками земельної ділянки та зазначеного об'єкта (у разі їх наявності).
Інспекція розглядає зазначені документи та приймає протягом тридцяти днів з дати їх подання рішення про реєстрацію декларації або її повернення.
Відповідно до пункту 3.4. Порядку №91 дані, зазначені в декларації, повинні узгоджуватись з документами, які подаються разом з нею.
Замовник відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.
У пункті 3.5. названого Порядку закріплено, що Інспекція повертає замовнику декларацію, якщо вона подана чи оформлена з порушенням вимог, установлених цим Порядком, у тому числі у разі виявлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства та виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.
Отже, за наведеної правової норми вбачається, що підставами для повернення декларації є або подання її чи оформлення з порушенням вимог Порядку №91, або у разі виявлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства, або виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.
Приймаючи рішення про повернення декларації позивачу від 18 січня 2013 року, відповідач зазначив про її оформлення з порушенням вимог Порядку №91, а саме:
- неточне найменування об'єкта;
- невідповідність форми поданої декларації, формі, яка встановлена Порядком.
У той же час, ані в рішенні про повернення декларації, ані під час розгляду справи в суді, відповідачем не надано пояснень, у чому саме полягає неточність у найменуванні об'єкта та у чому саме форма декларації, подана позивачем, не відповідає формі, яка встановлена Порядком №91
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання протиправними дій Інспекції при прийнятті рішення від 18 січня 2013 року №ВВ212130180373 про повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації, поданої ОСОБА_1 10 червня 2013 року та скасування відповідного рішення.
Перевіряючи правомірність дій Інспекції при прийнятті рішення від 07 липня 2013 року №ВВ210131830540 про повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації, поданої ОСОБА_1 10 червня 2013 року, та наявність підстав для скасування такого рішення, суд приходить до наступного.
З 29 квітня 2013 року процедуру та умови прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт та механізм проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, збудованих у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року; збудованих до 12 березня 2011 року громадських будинків I і II категорій складності та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I і II категорій складності, врегульовує Порядок №95.
Відповідно до визначення, яке міститься у пункті 1.2. названого Порядку, індивідуальним (садибним) житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, поверховість якої не повинна перевищувати чотирьох поверхів, призначена для постійного у ній проживання та яка складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.
Згідно з пунктом 2.1. Порядку №95 технічне обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єктів, зазначених у пункті 1.1 розділу I цього Порядку (далі - об'єкти), проводиться відповідно до цього Порядку з урахуванням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил виконавцем.
Виконавець з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об'єкта при здійсненні технічного обстеження та з урахуванням проведених заходів, передбачених пунктом 2.2. розділу ІІ, проводить оцінку технічного стану об'єкта та за результатами готує звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта (пункт 2.3.).
При цьому, відповідно до пункту 2.7. технічне обстеження об'єктів індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, прибудов до них загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться під час їх технічної інвентаризації з подальшою видачею технічного паспорта.
Прийняття в експлуатацію об'єктів також врегульовано розділом ІІІ Порядку №95, в якому зазначено, що воно здійснюється безоплатно територіальними органами Держархбудінспекції України (далі - Інспекція) протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об'єкти, за результатами технічного обстеження цих об'єктів шляхом реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
Замовник або його уповноважена особа подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, до якої додаються:
- два примірники заповненої декларації;
- звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, прибудов до них загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них загальною площею до 100 квадратних метрів включно);
- засвідчені в установленому порядку копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт, та технічного паспорта.
Заява про прийняття в експлуатацію об'єкта підписується також співвласниками земельної ділянки та зазначеного об'єкта (у разі їх наявності).
Інспекція розглядає зазначені документи та приймає рішення про реєстрацію декларації або її повернення протягом 10 робочих днів.
Відповідно до пункту 3.4. Порядку №95 дані, зазначені в декларації, повинні узгоджуватись з документами, які подаються разом з нею.
Замовник відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.
У пункті 3.5. названого Порядку закріплено, що Інспекція повертає замовнику декларацію, якщо вона подана чи оформлена з порушенням вимог, установлених цим Порядком, у тому числі у разі виявлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства та виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.
Отже, підстави для прийняття рішення про повернення декларації є ідентичними з тими, що були закріплені у Порядку №91.
Як вбачається зі змісту рішення про повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації, поданої ОСОБА_1 10 червня 2013 року, від 02 липня 2013 року №ВВ210131830540, підставою для його прийняття стало:
- виявлення, що місце розташування земельної ділянки, зазначене в державному акті на право власності на земельну ділянку, не узгоджується з місцезнаходженням об'єкта, зазначеним у технічному паспорті об'єкта;
- не проведення позивачем технічного обстеження об'єкта на предмет його відповідності вимогам надійності і безпечної експлуатації;
- ненадання технічного паспорта об'єкта, виготовленого після 29 квітня 2013 року.
Як пояснив представник відповідача під час розгляду справи судом, під час перевірки декларації про готовність об'єкта до експлуатації, поданої позивачем 10 червня 2013 року, працівниками Інспекції виявлено, що земельна ділянка, на якій розташовано об'єкт, розташована за адресою: АДРЕСА_1, а місцезнаходженням самого об'єкта в декларації та технічному паспорті зазначено: АДРЕСА_1.
Проти наведеного також не заперечував і сам позивач, який пояснив, що місцезнаходження об'єкта визначено виходячи з листа Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 02 липня 2012 року №2-15/26-Б-1924, який надавався до Інспекції разом з декларацією.
Зі змісту зазначеного листа вбачається, що для проведення технічної інвентаризації об'єкта та оформлення технічного паспорта об'єкта нерухомого майна, з метою уникнення дублювання поштових адрес, враховуючи існуючу поштову нумерацію, адміністрація рекомендувала надати новозбудованому приватному будинку поштову адресу: АДРЕСА_1.
Однак, відповідно до положень Тимчасового порядку присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25 червня 2011 року №1094 «Про питання присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві», поштові адреси присвоюються тільки після проведення технічної інвентаризації об'єкта та виготовлення технічного паспорта об'єкта нерухомого майна, а також отримання сертифіката відповідності - для новозбудованих об'єктів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставне зазначення у технічному паспорті на садовий (індивідуальний) житловий будинок адреси земельної ділянки, відмінної від адреси, зазначеної в Державному акті на право власності на земельну ділянку.
У той же час, суд не може погодитись з висновками Інспекції щодо необхідності проведення технічного обстеження об'єкта на предмет його відповідності вимогам надійності і безпечної експлуатації та надання технічного паспорта об'єкта, виготовленого після 29 квітня 2013 року - дати набрання чинності Порядком №95.
Як вбачається зі змісту наведених вище норм Порядку №95, технічне обстеження об'єктів індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, прибудов до них загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться під час їх технічної інвентаризації з подальшою видачею технічного паспорта.
Порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, визначений однойменною Інструкцією, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за N 582/5773 у редакції від 08 січня 2013 року (далі по тексту - Інструкція №127).
Відповідно до пункту 1.2. названої Інструкції вона визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою:
- визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних);
- обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів;
- установлення вартості об'єктів.
Технічна інвентаризація проводиться у таких випадках:
1) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту;
2) перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва;
3) перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію.
На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи (додаток 1) та технічні паспорти (додатки 2 - 8, 18), які скріплюються підписом керівника та печаткою суб'єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.
Аналізуючи наведені правові норми, суд приходить до висновку, що технічні паспорти на об'єкти нерухомості можуть бути складені виключено за результатами проведення технічної інвентаризації та встановлення відповідності об'єкта вимогам, що закріплені у нормативно-правових актах до такого об'єкта.
З огляду на викладене, наданий позивачем технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації об'єкта, підтверджує проведення технічного обстеження об'єкта на предмет відповідності вимогам надійності і безпечної експлуатації.
Крім того, суд вважає протиправною вимогу Інспекції щодо надання технічного паспорта об'єкта, виготовленого після 29 квітня 2013 року, оскільки жодного нормативно-правового обґрунтування такій вимозі не надано та не доведено правомірність її пред'явлення.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведене дає підстави дійти висновку про необґрунтованість рішення Інспекції про повернення декларації з підстав не проведення технічного обстеження об'єкта на предмет відповідності вимогам надійності і безпечної експлуатації, а також неподання технічного паспорта, складеного після 29 квітня 2013 року.
У той же час, з огляду на виявлення неузгодженості місця розташування земельної ділянки, зазначеного в державному акті на право власності, та місцезнаходження об'єкта, зазначеного у технічному паспорті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Інспекції про повернення декларації від 02 липня 2013 року №ВВ210131830540, що також виключає задоволення позову в частині зобов'язання відповідача зареєструвати відповідну декларацію та визнати об'єкт введеним в експлуатацію.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в частині.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 18 січня 2013 року №ВВ212130180373, викладене у листі від 18 січня 2013 року №7/26-86/1801/10, про повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що знаходиться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 та який у технічному паспорті зазначений під АДРЕСА_1.
3. Визнати протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві в частині зазначення підстави для повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації, поданої 10 червня 2013 року, неподання технічного паспорта об'єкта, виготовленого після 29 квітня 2013 року, із зазначенням інформації щодо відповідності об'єкта вимогам надійності і безпечної експлуатації.
4. У решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.І. Савченко