Справа № 825/3291/13-а
17 вересня 2013 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Баргаміної Н.М.,
при секретарі Воєдило Л.П.,
за участю
представника позивача Руденко В.М.
представника відповідача Пуценко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Ремонтавто" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання незаконним та скасування рішення, -
Дочірнє підприємство "Ремонтавто" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання незаконним та скасування рішення відповідача № 1149 від 30.07.2013 року.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що у позивача відсутня будь-яка заборгованість перед відповідачем по сплаті єдиного внеску. Наявність боргу повинна бути підтверджена відповідачем достатніми і допустимими об'єктивними письмовими доказами в порядку, передбаченому законодавством. Зазначає, що в законодавстві України відсутня затверджена форма письмового документу з назвою особова картка платника, та відповідач не має права застосовувати її в своїй діяльності і, як наслідок, посилатися на неї, як на належний письмовий доказ.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, надав суду заперечення № 14839/08 від 06.09.2013 року, в яких зазначив, що оскаржуване рішення прийняте у зв'язку з несплатою єдиного внеску. Також зазначив, що позивач не враховує попередню заборгованість та погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що Дочірнє підприємство "Ремонтавто" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Чернігові як платник страхових внесків (а.с 50).
Як вбачається з картки особового рахунку позивача, сформованої на підставі поданих ним звітів, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 51-58), за позивачем рахувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску в період з 01.12.2011 року по 31.12.2012 року.
30.07.2013 року відповідачем, на підставі пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", було винесено рішення № 1149 (а.с. 47) про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким зобов'язано позивача сплатити штраф та пеню на загальну суму 8444,67 грн.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини першої статті 4 Закону платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
З урахуванням викладеного, відповідно до положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", позивач є платником єдиного внеску та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки та в повному обсязі.
За правилами абзацу першого та другого частини восьмої статті 9 Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі (частина десята статті 9 Закону).
У відповідності до частини дванадцятої статті 9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Порядок нарахування та сплати єдиного внеску регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. за № 21-5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 р. за № 994/18289 (далі - Інструкція).
Пунктом 4.3.6 Інструкції встановлено, що нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що несплачені суми єдиного внеску, нараховані за відповідний календарний місяць, платник зобов'язаний перерахувати на рахунок Пенсійного фонду України до 20 числа наступного місяця.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 % своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників. (частина десята статті 25 та пункт другий частини одинадцятої статті 25 Закону, пункт 7.2.2. Інструкції).
В силу частини 14 статті 25 Закону, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
В силу частини шостої статті 25 Закону та пункту 6.10 Інструкції, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно було винесено оскаржуване рішення № 1149 від 30.07.2013 року, яким застосовано до позивача фінансові санкції та пеню, за період з 20.12.2011 року по 10.06.2013 року, враховуючи несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Посилання позивача на неможливість підтвердження наявності боргу у позивача карткою особового рахунку платника, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до пункту 7.2.2. Інструкції, розрахунок фінансової санкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до платників здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не було надано належних доказів на підтвердження заявлених ним вимог.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Ремонтавто" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Баргаміна