"13" грудня 2006 р.
11:20
Справа № 1/559/06
м. Миколаїв
За позовом: Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва.
/54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/
До відповідача: Приватне підприємство “Желе».
/54030, м. Миколаїв, вул. Шевченко, 6А, к.3/
про: стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 2 140 грн.
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Карцев М.С.
Представники:
Від позивача: Чаричанський П.О, довіреність від 02.10.2006р.
Від відповідача: Абрамова О.В., директор.
Позивач звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача штрафної санкції в сумі 2 140 грн., обґрунтовуючи свої вимоги наявністю податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства при здійсненні розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, яке у встановленому порядку відповідачем не оскаржене, тобто є чинними, а застосована штрафна санкція - не сплачена.
Відповідач проти позову заперечує і вважає, що він задоволенню не підлягає з тих підстав, що позивачем пропущено строк давності, передбачений статтею 250 Господарського кодексу України щодо стягнення адміністративно-господарської санкції і строк для звернення до суду, передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.26-27).
Розглянувши надані докази, заслухавши доводи сторін у судовому засіданні - суд
29.06.2004 року позивач здійснив перевірку щодо дотримання відповідачем законодавства при здійсненні розрахункових операцій у сфері готівкового і безготівкового обігу об'єкту торгівлі відповідача -літній майданчик, що розташовані за адресою проспект Героїв Сталінграду, 2, Парк Перемоги, про що склав акт(а.с.13-14).
За результатами перевірки позивач направив відповідачу податкове повідомлення - рішення від 02.07.2004 року № 0001332303/0/1827 про застосування штрафних санкцій в сумі 2 140 грн. Оскільки відповідач не сплатив суму штрафу у добровільному порядку, позивач просить стягнути їх у судовому порядку.
Позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
штрафні санкції по вказаному вище податковому повідомленню-рішенню застосовані за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який не є законом про оподаткування, а застосовані штрафні санкції не є штрафними санкціями у розумінні пункту 1.5. статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Отже, у позивача відсутнє право згідно статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» направляти відповідачу податкове повідомлення-рішення з визначенням суми штрафу сумою податкового зобов'язання і застосуванням правових наслідків щодо несвоєчасної сплати штрафу (податкової застави, тощо).
Як свідчить акт перевірки від 29.06.2004 року позивачем допущено порушення пунктів 1,2,11,13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме :не роздруковано та не видано розрахунковий документ на суму покупки -6,5 грн., виявлена невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, зазначеній у денному звіті -64,5 грн., не використовувався режим попереднього програмування, а також порушення статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольними напоями та тютюновими виробами» - здійснювалась торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії.
В судовому засіданні відповідач не заперечував проти наявності зазначених в акті перевірки порушень.
Разом з тим, при зверненні з позовом позивач не врахував вимог Господарського кодексу України, а саме:
відповідно припису статті 238 Господарського кодексу України застосовані до відповідача штрафні санкції є одним із видів адміністративно-господарських санкцій.
Стаття 250 Господарського кодексу України визначає, що адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил
здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
У відповідності за статтею 25 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій позивач прийняв 02.07.2004 року і воно було вручено відповідачу 09.07.2004 року(а.с.15).
В строк до 20 липня 2004 року відповідач застосовані до нього штрафні санкції не сплатив.
Отже, з огляду на статтю 250 Господарського кодексу України позивач мав право звернутись до суду щодо стягнення штрафних санкцій не пізніше 20 липня 2005 року.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 2 140 грн. 10 листопада 2006 року, тобто поза межами строку, встановленого статтю 250 Господарського кодексу України.
За таких обставин в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 162-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
В задоволенні позову відмовити.
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Л.I.Васильєва