Справа № 234/3307/13-ц
Провадження № 2/234/1636/13
17 вересня 2013 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Бакуменко А.В.,
при секретарі - Кісточка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,-
Позивач звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
З позову вбачається, що в період часу з 04.03.2013 року по 05.03.2013 року вона отримала від своєї бабусі ОСОБА_2, яка мешкає в м. Краматорську дві телеграми з вимогою негайно приїхати до неї. По приїзду в Краматорськ їй стало відомо, від її матері ОСОБА_4, що проживає разом з ОСОБА_2, що відповідач в справі, ОСОБА_3 відвозив ОСОБА_2 до державного нотаріуса Фареник . На її питання для чого бабуся їздили до нотаріуса, вона відповіла, що не памґятає. Після телефонного дзвінка до матері ОСОБА_3 їй стало відомо, що її бабуся ОСОБА_2 оформила на відповідача ОСОБА_3 договір довічного утримання. Однак коли вона зустрілась з державним нотаріусом Фареник, їй стало відомо, що ОСОБА_2 продала свою квартиру відповідачу ОСОБА_3 за 46043 грн., однак зі слів нотаріусу передачу коштів він не бачив. Зважаючи на те, що її бабуся є людиною похилого віку та не могла усвідомлювати свої дії , просить суд визнати договір купівлі-продажу недійсним. Стягнути з відповідача судові витрати, витрати на адвоката та на проведення експертизи, а також моральну шкоду в сумі 46043 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_3 вона знає давно, він був вхожий до її квартири, вона дійсно з ним їздила до нотаріусу хотіла оформити договір довічного утримання, однак нічого не підписала та до нотаріуса в кабінет не заходила. Продавати квартиру вона не бажала.
ОСОБА_1 суду пояснила, що вона є онукою ОСОБА_2 , мешкає в м. Харків, однак кілька разів на рік вона приїжджає до м. Краматорська. Коли вона приїхала за викликом, її мати пояснила їй, що ОСОБА_2 підписала якийсь документ у нотаріуса, однак не знає що саме. ОСОБА_2 в силу свого віку вже не може розуміти своїх дій тому вона просить суд визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним.
Відповідач суду пояснив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Грошові кошти передав доньці ОСОБА_2 - ОСОБА_4 за годину до оформлення самої угоди. Оскільки ОСОБА_2 попрохала потурбуватись за її доньку, в договорі прописали пункт довічного користування квартирою ОСОБА_4 До нотаріусу їздили тричі, та при підписанні договору була присутня донька ОСОБА_2..
Однак, після ознайомлення з експертизою та вивченням матеріалів справи. В судових дебатах зазначив, що готов повернути квартиру, за умови компенсації йому витрачених ним коштів.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що мати ОСОБА_3 їй в телефоній розмові сказала, що жодних коштів за квартиру нікому не передавалось.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що ОСОБА_1 йому повідомила , що ОСОБА_2 продала свою квартиру , я разом з нею ходив до нотаріуса, стосовно грошей той пояснив, що передачи коштів він не бачив.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що ОСОБА_2 є її матірґю , їй повідомили сусіди, що ОСОБА_2 продала квартиру ОСОБА_3. Жодних коштів від ОСОБА_3 вона не отримувала.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що ОСОБА_2 є неадекватною людиною вона агресивна, бґє свою доньку, про продаж квартири їй стало відомо від ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що згода ОСОБА_2 на продаж квартири була. Своїх коштів вона не давала, зі слів сина ОСОБА_3 їй відомо що він кошти за квартиру віддав. Особисто в неї він брав кошти для оформлення договору та квартири.
Вивчивши матеріали справи, ураховуючи думку сторін щодо вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявленого позову про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. ст.. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, для додержання його чинності до правочинів пред'являються наступні вимоги:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до а. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У судовому засіданні встановлено, що 20 лютого 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. За цим правочином, продавець ОСОБА_2 зобов'язана передати вказану квартиру покупцеві ОСОБА_3, а покупець зобов'язаний сплатити продавцеві 46043 грн. 00 коп. Крім того даним договором надано ОСОБА_4, право довічного проживання та користування відчужуваною квартирою. Даний факт підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1.
На час укладення договору купівлі-продажу 20.02.2013 року ОСОБА_2 була хвора на та за своїм психічним станом не мала змоги усвідомлювати значення власних дій та керувати ними на час укладення правочину. Це підтверджується актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 68 від 20.06.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_2, 1929 року народження на час укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 20.02.2013 року страждала на органічне слабоуміє сосудистого ґенезу внаслідок цереброскльорозу з гипертензією Ступінь виявленого інтелектуально-мнестичного порушення (слабоумія) позбавляло ОСОБА_2 можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними на час укладення договору від 20.02.2013 року.
Враховуючи загальну вимогу до правочину щодо вільного виявлення та відповідності волевиявлення внутрішній волі учасника правочину у контексті відносин представництва, суд приходить до висновку про недодержання цієї вимоги у зв'язку із відсутністю сформованого та усвідомленого волевиявлення зі сторони ОСОБА_2 що відповідає її внутрішній волі, як сторони, що представлена у правовідносинах купівлі-продажу.
Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 46043 грн. суд вважає, що вони задоволенню не підлягають , оскільки у відповідності до ППВСУ № 4 від 31.03.1995 року з послідуючими змінами « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Однак, суду не надано жодних доказів на підтвердження факту спричинення такої шкоди.
Крім того не підлягає задоволенню вимога стосовно сплати витрат на адвоката, оскільки суду не надано жодних доказів на те, що взагалі така оплата існувала та сторона понесла дані витрати.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 має бути визнаний недійсним через недодержання загальної вимоги, додержання якої є необхідним для чинності правочину, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 203 ЦК України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а саме у зв'язку із відсутністю належного волевиявлення зі сторони ОСОБА_2, як сторони, що представлена у правовідносинах купівлі-продажу, а сторони мають бути зобов'язані повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Керуючись ст.ст. 15, 202, 203, 204, 215, 216, 225, 237, 239 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 14, 15, 57, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним - задовольнити частково.
Договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнати недійсним.
Зобов'язати сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути другій стороні у натурі все, що вони одержали на виконання між цими сторонам договору купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачки судові витрати :
- судовий збір в сумі 460 грн.;
- витрати на проведення експертизи в сумі 3290 грн.
В іншій частині позову відмовити в звґязку з безпідставністю вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення ухвалено і надруковано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Суддя
Краматорського міського суду А.В.Бакуменко