Номер справи 220/354/13-ц
Номер провадження № 2/220/181/13
17 вересня 2013 року
Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі: головуючого-судді Єфименко В.І., при секретарі Тахтаровой Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Велика Новосілка справу за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та стягнення моральної шкоди,-
встановив:
Позивач за первісним позовом-ОСОБА_2 звернулася до суду 14.03.2013 року, в якому зазначає,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік.В установлений строк ,07.05.2010 року,вона звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадкової маси, у т.ч. і колісного трактору марки Т-150 К,1982 року випуску,державний номер НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2, заводський номер НОМЕР_3, власником якого на підставі свідоцтва про реєстрацію права власності на транспортний засіб НОМЕР_4 від 08.08.2001 року є її чоловік -ОСОБА_4, а також і вона, оскільки він був придбаний на сумісні спільні гроші.
З 2001 року сам трактор і документи на нього спочатку знаходились у ОСОБА_5-батька відповідача, а після смерті останнього у 2008 році, знахо -
дяться у відповідача ОСОБА_3, який на її неоднарозові звернення і прохання про повернення їх у добровільному порядку, відмовляється повернути їх.
Така поведінка відповідача спричинила їй душевне страждання і спонукала звернутися до суду з вимогою про витребування зазначеного майна із чужого незаконного володіння та стягнення на її користь понесених судових витрат та моральної шкоди у сумі 5000,00 грн.
Позивач за зустрічним позовом-ОСОБА_3 в свою чергу зазначає, що його батько ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ще при житті ,у 2001 році придбав за свої кошти вищезазначений колісний трактор марки Т-150 К, але зареєстрував на свого рідного брата-чоловіка відповідача- ОСОБА_4,так як на той час займав посаду начальника Великоновосілківського районного управління сільського господарства. ОСОБА_4 не заперечував проти цього і ніколи до самої смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1,не пред*являв своїх прав на цей транспортний засіб.Він же , після смерті батька, продовжив користуватися трактором, яким користується до теперішнього часу. А тому, він вважає себе такою особою,яка за набувальною давністю має право вимогати визнання за ним права власності на це майно , а також просити компенсації за завдану йому діями відповідача моральної шкоди у сумі 5000,00 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник-ОСОБА_6 просили задовольнити
уточненні ними первісні позовні вимоги, а саме: зобов*язати ОСОБА_3 повернути колісний трактор марки Т-150 К та свідоцтво про реєстрацію права власності на транспортний засіб НОМЕР_4 від 08.08.2001 року на цей колісний трактор,1982 року випуску,д/н НОМЕР_1,№ двигуна НОМЕР_2,заводський номер НОМЕР_3; стягнути судові витрати: по сплаті судового збору -350 грн., за надання юридичних послуг-500 грн. по сплаті послуг експерта-300 грн.,витрати, понесені за проїзд до суду-165,38грн., а також моральну шкоду-5000 грн.. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 просили відмовити у повному обсязі.
Відповідач за первісними позовними вимогам їх не визнав,просив відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, у зв/язку з пропуском нею строку позовної давності, а свої зустрічні вимоги до ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі, а саме, просив визнати за ним право власності на колісний трактор за набувальною давністю та стягнути з неї на його користь моральну шкоду у сумі 5000 грн..
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи , суд вважажє за необхідне в задоволенні первісних і зустрічних позовних вимог відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні фактично встановлено ,що власником колісного трактору марки Т-150 К,1982 року випуску,державний номер НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2, заводський номер НОМЕР_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію права власності на транспортний засіб НОМЕР_4 від 08.08.2001 значиться ОСОБА_4- чоловік позивача ОСОБА_2,яка підтвердила , що зазначений трактор був придбаний нею і чоловіком на сумісні спільні гроші і який був переданий ОСОБА_5- брату її чоловіка для користування без оформлення цієї угоди договором. Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, трактор залишився у користуванні відповідача ОСОБА_3.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помирає записаний власником трактора-ОСОБА_5. Користуватися зазначеним транспортним засобом продовжив відповідач -ОСОБА_3, до якого ОСОБА_2 не звернулась відразу, після смерті чоловіка з вимогою про повернення трактора.
07.05.2009 року позивач за первісними позовними вимогами-ОСОБА_2звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини,у т.ч. і вищевказаного трактору. Але не змогла переоформити його на себе ,оскільки відповідач відмовив їй в поверненні трактора, вважаючи себе особою, яка набула на нього право за набувальною давністю.
З зазначених правовідносин вбачається , що позивач за первісними позовними вимогами -ОСОБА_2 у відповідності до ст.387 ЦК України мала право на витребування спірного майна, на яке вона , як і померлий її чоловік, мали рівне право і яке вибуло з її володіння без відповідної правової підстави, але разом з цим, слід зазначити, що вона на теперішній час у відповідності до ст.ст.257,261,267 ЦК України не має права вимагати повернення майна, у зв*язку з пропуском позовної давності, тривалість якої встановлена до цих правовідносин у три роки,так як з дня смерті чоловіка, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, вона не могла не знати про факт порушення її права.Тобто, з цієї дати і почався перебіг позовної давності, а до суду позивач звернулась лише 14.03.2013 року і доказів поважності пропуску строку позовної давності не надала, заява про його поновлення відсутня.
Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. В судовому засіданні 17.09.2013 року, до прийняття рішення по справі, відповідачем за первісним позовом, була надана відповідна заява про застосування позовної давності при її розгляді.
Як вбачається з ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Однак , відмова у позові про витребування майна у зв*язку із закінченням строку позовної давності не є підставою для виникнення права власності на це майно у його набувача-ОСОБА_3.Останній може набути його лише у випадках, визначених законом і,зокрема ст.ст.330,332,344 ЦК України,про що він і просить, але в даних спірних правовідносинах, на теперішній час, такі підстави відсутні.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог сторін у повному обсязі, судові витрати і моральна шкода стягненню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10,11.60,88,209,212-215, 218 ЦПК України,
ст.ст.256,257,261,267 ЦК України,ст.50 Закону України «Про власність»,-
вирішив :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна-колісного трактора марки Т-150 К, стягнення судових витрат та моральної шкоди-відмовити у повному обсязі.
У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно-колісний трактор марки Т-150 К та стягнення моральної шкоди-відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Великоновосілківський районний суд в 10-денний строк з дня його проголошення.
Суддя В.І.Єфименко