Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/716/13-ц
Провадження № 2/670/246/13
12 вересня 2013 року смт. Віньківці
Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого-судді О.М. Волкової
за участю секретаря В.О. Сікорської
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Віньківці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
31 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, в якому просила стягнути із ОСОБА_3, 1972 року народження аліменти на її користь для виховання та лікування сина ОСОБА_6 до його повноліття в твердій грошовій сумі 800 гривень щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму громадян.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка 08.11.2005 року уклала шлюб із відповідачем. Від шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. На сьогоднішній день сторони спільно не проживають, дитина проживає разом з позивачкою та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач необхідної достатньої матеріальної допомоги в добровільному порядку не надає. Крім того, син хворіє на гострий бронхіт, потребує періодичного медикаментозного та санаторно-курортного лікування, і додаткових коштів та витрат. У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та просила стягувати із ОСОБА_3 800 гривень аліментів щомісяця.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю та просили задовольнити.
В підтримання позовних вимог ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що постійно проживає в смт. Віньківці та працює вчителем у Віньковецькому НВК. Досі разом із чоловіком та сином вони мешкали у будинку батьків відповідача, а коли приблизно три місяці тому шлюбні стосунки між нею та ОСОБА_3 зіпсувались, то вона разом із сином перейшла жити у квартиру до своєї матері в смт. Віньківці. Протягом цього часу чоловік кілька разів навідував її та дитину, придбав сину туфлі за 150 грн., змінне взуття, купував солодощі, фрукти, всього приблизно на 300 гривень. Відновити спільне подружнє життя не вдається, всі меблі, придбані спільно протягом подружнього життя залишились у відповідача, а тому її заробітної плати, яку вона отримує на посаді вчителя у розмірі близько 2400 гривень, на прожиття не вистачає і їй необхідна матеріальна допомога з боку відповідача. Син хворіє, періодично проходить лікування, хоча на обліку у лікарні з приводу хронічних хвороб не перебуває, потребує оздоровлення на морі, вона зібрала дитину в перший клас, буде винаймати квартиру, за яку необхідно платити. Відповідач отримує військову пенсію, в тому числі допомогу на дитину 400 гривень, а тому із врахуванням отримуваної ним допомоги просила стягувати аліменти у тверді грошові сумі у розмірі 800 гривень. Додатково у судовому засіданні 12.09.2013 року ОСОБА_1 пояснила, що в ході судового розгляду справи ОСОБА_3 у добровільному порядку повернув їй гроші за три місяці, які він отримав разом із пенсією на утримання дитини та стверджувала, що відповідач може працювати, заробляти більше коштів, і сплачувати щомісячно на її користь 800 гривень.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково, погоджуючись сплачувати аліменти лише у розмірі 30 % прожиткового мінімуму громадян. Пояснив, що він непрацездатний, оскільки перебуває на пенсії, хворіє, за рішенням суду сплачує аліменти на утримання матері, донедавна також сплачував аліменти на утримання дочки від першого шлюбу, яка навчається, а тому не виключено, що дочка буде звертатись із позовом про стягнення аліментів у зв'язку з навчанням. ОСОБА_3 у суді не заперечував, що після того, як позивачка почала із сином мешкати окремо, він в цілому придбав товарів та харчів для ОСОБА_6 на суму приблизно 300 гривень, але надалі він згідний добровільно надавати позивачці матеріальну допомогу не в грошовій, а в натуральній формі. Отримані кошти за три місяці у якості доплати до пенсії на сина ОСОБА_6 до 18 років віддав позивачці, проте в подальшому буде витрачати їх на сина на свій розсуд. Звертав увагу суду на те, що у разі присудження аліментів у розмірі 800 гривень він буде позбавлений засобів до існування.
Заслухавши сторони, представника ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 08 листопада 2005 року перебувають в зареєстрованому шлюбу. Шлюб не розірваний.
Від спільного подружнього проживання у сторін народився син --ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
На теперішній час позивачка разом із неповнолітнім сином ОСОБА_6 мешкає окремо від відповідача, син знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1, а відповідач достатньої матеріальної допомоги на утримання свого неповнолітнього сина не надає.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін та письмовими матеріалами справи, зокрема свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2, свідоцтвом про народження ОСОБА_6, довідкою Віньковецької селищної ради № 1889 від 28.08.2013 року, згідно якої ОСОБА_1 та її син ОСОБА_6 проживають разом в АДРЕСА_1 без реєстрації.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини (далі Конвенції), суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ст. 27 Конвенції батько(- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а обов'язок з утримання дитини покладається рівною мірою на обох батьків.
Частиною 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 СК України.
Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У відповідності ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою ст. 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як випливає із пояснень сторін та підтверджується довідкою № 4253 від 20.08.2013 року і розрахунком пенсії, ОСОБА_3 дійсно перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років, щомісячний розмір якої є сталим - 1766,82 гривні, в тому числі він щомісячно отримує підвищення до пенсії у сумі 428 гривень у зв'язку з непрацездатною дитиною, сином ОСОБА_6 віком до 18 років на підставі ст. 16 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За таких обставин розмір аліментів має бути визначений судом у відповідності до ст. 183 СК України в частці від його постійного доходу.
При цьому, суд бере до уваги, що позивачка у позовній заяві в обґрунтування своїх вимог посилалась на ст. 181 СК України, хоча і просила суд стягнути аліменти в твердій грошовій сумі. Фактично предметом спору є стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а спосіб стягнення має визначати суд з врахуванням обставин справи щодо наявності у позивача регулярного заробітку (доходу) чи нерегулярного, мінливого доходу з одержанням частини доходу в натурі.
Визначаючи частку від доходу, яка підлягає стягненню на утримання сина ОСОБА_6 як аліменти, суд бере до уваги наступне.
Обґрунтовуючи розмір аліментів у 800 гривень, позивачка у судовому засіданні пояснювала, що у вказану суму вона також включила розмір допомоги 428 гривень, що отримує відповідач на сина ОСОБА_6, та необхідність коштів на лікування останнього. Але, як було з'ясовано у даному судовому засіданні, ОСОБА_3 добровільно передав позивачці суму отриманої ним допомоги за тих три місяці, що вони проживають окремо, та зобов'язувався в подальшому витрачати вказані кошти сугубо на потреби сина ОСОБА_6.
Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Як вбачається із довідки Віньковецької районної лікарні, ОСОБА_6 часто хворіє на ГРВІ та гострий бронхіт і потребує періодичного медикаментозного та санаторно-курортного лікування у санаторії пульмонологічного профілю, однак, як пояснювала у суді позивачка, її син офіційно на обліку у медичному закладі з даним діагнозом не перебуває.
А відтак у суду відсутні достатні підстави для стягнення з відповідача аліментів на лікування малолітнього ОСОБА_6.
Також судом встановлено, що відповідач на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14.03.2006 року починаючи з 24.02.2006 року сплачує щомісячно аліменти на утримання своєї матері ОСОБА_7 та батька ОСОБА_8 у розмірі 200 гривень.
Згідно виписки з епікризу № 279 військово-медичного клінічного центру центрального регіону м. Вінниця, ОСОБА_3 страждає на ряд хвороб, у зв'язку з чим в 2012 році проходив стаціонарне лікування, лікується амбулаторно, йому необхідне оперативне лікування.
Таким чином, беручи до уваги зазначені обставини, положення ч. 2 ст. 182 СК України щодо гарантованого законодавством мінімального розміру аліментів на одну дитину, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 слід стягнути аліменти у розмірі 1/4 всіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 31 липня 2013 року, і до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» № 3674- VІ із відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229,40 гривень.
В силу ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти присуджуються від дня пред'явлення позову.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 8, 10, 60, 212-215, 367 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 всіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення нею повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути із ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 229,40 гривень до Державного бюджету України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Хмельницької області через Віньковецький районний суд.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.М. Волкова