Справа № 607/974/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Дуда О.О.
Провадження № 22-ц/789/1035/13 Доповідач - Шевчук Г.М.
Категорія -
10 вересня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Шевчук Г.М.
суддів - Ткача З. Є., Бершадської Г. В.,
при секретарі - Дудіна Т.В.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 1 липня 2013 року по справі за скаргою ОСОБА_1 до Головного управління Держсанепідемслужби у Тернопільській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
В січні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Держсанепідемслужби у Тернопільській області про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, посилаючись на те, що 18.12.2012 року її було неправомірно звільнено з роботи з посади помічника лікаря-гігієніста Державного закладу Монастирська районна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України. Просила суд поновити її па роботі на посаді помічника лікаря-гігієніста в Бучацькому міжрайонному Управлінні Головного управління Держсанепідмеслужби у Тернопільській області з 18 грудня 2012 року, скасувати Наказ №48 від 18 грудня 2012 року, яким її було звільнено з роботи, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2012 року по час поновлення на роботі та 10 000 (десять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 1 липня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держсанепідемслужби у Тернопільській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задоволити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування вимог посилається на те, що суд безпідставно прийшов до переконання, що була проведена повна ліквідація підприємства, що привело до невірного вирішення справи.
У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримала, посилаючись на те, що суд необ'єктивно дав оцінку дослідженим фактам.
Представник відповідача заперечила відносно апеляційної скарги, та пояснила, що рішення суду винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника апелянта, відповідача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вірно виходив з того, що правових підстав для задоволення позовних вимог не має, оскільки Головне управління Держсанепідемслужби у Тернопільській області не є належним відповідачем по справі та при звільненні позивача за п.1 ст.40 КЗпП України, було дотримано вимоги трудового законодавства.
Відповідно до п.1 ч.1 ч.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках; 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.03.1998 року було прийнято на роботу на посаду помічника санітарного лікаря Монастирської районної санітарно-епідеміологічної станції Тернопільської області. 06.06.2006 року посаду перейменовано на помічника лікаря - гігієніста. 12.03.2010 року назву закладу перейменовано на Державний заклад Монастирська районна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України.
Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21.09.2012р. №176-0 "Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України" у Тернопільській області ліквідовуються усі санітарно-епідеміологічні заклади, в тому числі державний заклад "Монастириська районна санітарно-епідеміологічна станція" МОЗ України.
На території Тернопільської області було створено Головне управління держсанепідслужби у Тернопільській області (дата державної реєстрації юридичної особи 08.06.2012 року) та державну установу "Тернопільський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" (дата державної реєстрації юридичної особи 03.12.2012 року) із відокремленими структурними підрозділами у районах.
17.10.2012 року позивачем отримано попередження від державного закладу "Монастириська районна санітарно-епідеміологічна станція" МОЗ України про ліквідацію цього закладу та майбутнє звільнення з посади помічника лікаря-гігієніста за п.1 ст.40 КЗпП України, з 18.12.2012 року та повідомлено про можливість звернутись на власний розсуд до державної служби зайнятості для отримання допомоги з працевлаштування, або працевлаштуватися самостійно.
18.12.2012 року, наказом №48, позивача звільнено із займаної посади за п.1 ч1 ст.40 КЗпП України - у зв'язку із ліквідацією державного закладу "Монастириська районна санітарно-епідеміологічна станція" МОЗ України.
Як роз'яснено у ч.ч.1-3 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 року, 19. розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням: за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнень працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, щопрацівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу-роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
Згідно ч.1 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Посилання апелянта на те, що відбулась не ліквідація, а реорганізація закладу державного закладу "Монастириська районна санітарно-епідеміологічна станція" МОЗ України у структурний підрозділ Головного управління Держсанепідслужби у Тернопільській області - Бучацьке міжрайонне Дежсанепідслужби не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, державні заклади МОЗ України у Тернопільській області ліквідовано відповідно до наказу МОЗ України від 21.09.2012р. №176-0, та створені нові - Головне управління Держсанепідслужби у Тернопільській області та Державна установа "Тернопільський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України", які не є правонаступниками прав та обов'язків цих закладів.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Виходячи з аналізу змісту норм ст.ст. 104, 105, 110 ЦК України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб.
Відповідно до Положення про Головне управління Держсанепідслужби у Тернопільській області, Управління та його відокремлені структурні підрозділи в містах (міські управління) та районах (районні або міжрайонні управління) підпорядковуються Державній санітарно-епідеміологічній службі України і є її територіальним органом.
Згідно статуту Державної установи "Тернопільський обласний лабораторний Держсанепідслужби України" (далі - Статут), центр є санітарно-профілактичним закладом охорони здоров'я, основним завданням якого є забезпечення проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Власником центру та його органом управління є Державна санітарно-епідеміологічна служба України.
У вказаних положенні та статуті відсутні відомості про правонаступництво прав та обов'язків від Монастириської районної санітарно-епідеміологічної станції до Головного управління Держсанепідемслужби у Тернопільській області
Таким чином сторона по справі Головне управління Держсанепідемслужби у Тернопільській області не є належним відповідачем по справі, а тому не порушило прав позивачки.
Виходячи з вищенаведеного, рішення суду є законним, обгрунтованим, підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319, 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.М. Шевчук