Справа № 2-208/12
Провадження № 2/591/7/13
09 вересня 2013 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого-судді Янголя Є.В., при секретарі Дубініній Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до вчинення дій та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про спонукання до вчинення дій, визнання нечинним акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального володіння, треті особи Сумське міське бюро технічної інвентаризації, Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
Позивачка ОСОБА_1 просить зобов'язати ОСОБА_2 знести самовільно побудовану прибудову, позначеною літерою „а5" на плані технічного паспорту від 02.06.2011 року у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку під знесеною прибудовою у первісний стан. Також ОСОБА_1 просить зобов'язати ОСОБА_2 за свій рахунок відновити належні ОСОБА_1 сарай „Г" та вбиральню „К" на плані технічного паспорту від 09.12.1976 року в зазначеному домоволодінні та зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні літньою кухнею „Б", прибудовою до літньої кухні „в" та погрібом п/г у зазначеному домоволодінні шляхом знесення перегородки у літній кухні „Б" та звільнення цих приміщень від особистих речей.
Свої вимоги мотивує тим, що рішенням суду від 20.04.1970 року домоволодіння по АДРЕСА_1 було поділено між відповідачкою та чоловіком позивачки ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме ОСОБА_2 отримав ідеальну частку 40/100 а відповідачка отримала ідеальну частку 60/100. Земельна ділянка розподілена не була. Після винесення зазначеного рішення суду ОСОБА_5 з дозволу Сумського міськвиконкому № 556 від 24.05.1962 року побудував погріб „п/г", літню кухню „Б" з прибудовами до неї „б" та „в", сараї „Г", „Е", „З", туалет „К". Усі ці об'єкти були введені в експлуатацію відповідно до Акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального володіння від 22.05.1991 року. У подальшому право власності на ці об'єкти було зареєстровано у КП „Сумське МБТІ" за ОСОБА_5 24.01.1994 року. Після смерті ОСОБА_5 позивачка успадкувала всі права та обов'язки останнього відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 12.07.2011 року, зареєстровані у КП „Сумське МБТІ" 01.08.2011 року. Однак після прийняття та оформлення спадщини з'ясувалося, що відповідачка користується деякими приміщеннями, які зареєстровані за нею, зокрема приміщеннями, зазначеними в позовних вимогах. Також відповідачка самовільно демонтувала вбиральню „К" та сарай „Г". Крім того відповідачка самовільно зробила прибудову „а5" до будинку „А-1", з якої зробила вхід до її прибудови до літньої кухні „в", якою незаконно користується. Оскільки прибудова „а5" побудована на земельній ділянці, постійним користувачем якої був колишній чоловік позивачки ОСОБА_5, без дозволу останнього, то це позбавляє її можливості користуватися зазначеною частиною земельної ділянки. Тому просить задовольнити позовні вимоги керуючись ст. 376 ЦК України.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позов підтримав.
Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що згідно рішення суду від 20.04.1970 року ОСОБА_2 було виділено частину сараю „2-2" площею 7,94 кв.м., коридор до нього площею 4,14 кв.м., погріб площею 8,35 кв.м., вбиральня „Е" залишена для спільного користування. Згодом згідно інвентаризаційних відомостей від 05.04.1973 року вище наведений сарай став тимчасовим житлом, а надалі згідно технічного паспорту від 15.03.1984 року тимчасове житло стало називатися літньою кухнею. Потім з дозволу виконавчого комітету та управління архітектури від 24.12.1971 року до частини літньої кухні та своєї частини будинку було прибудовано тамбур. Що стосується сараїв, то згідно технічного паспорту від 15.03.1984 року ОСОБА_5 зі своєї сторони подвір'я збудував сарай „Е" а зі сторони ОСОБА_2 останньою був збудований сарай „З".
ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просить зобов'язати ОСОБА_1 за свій рахунок знести самовільно збудовані прибудову „б1" та тамбур „а4" в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1, позначені на плані технічного паспорту від 17.12.2009 року, розібрати паркан перед кімнатою „2-1", демонтувати трубу опалення перед вікном кімнати „2-1", прибрати кухню „5", усунути причини протікання стель кімнат „2-1", „2-3" та „2-6", привести каналізаційний колодязь у відповідність до вимог санітарно-гігієнічних норм, прибрати сміттєзвалище перед кімнатою „2-1", прибрати землю насипану на 50 см на стіну літньої кухні „Б", не чинити проходу та користуванню сумісною вбиральнею.
Зазначений зустрічний позов ОСОБА_2 мотивує тим, що самочинно збудовані відповідачкою будівлі порушують її права.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 зустрічний позов підтримав.
Представник відповідача ОСОБА_1 за зустрічним позовом позов не визнав, зазначив, що прибудова „а4" не є самовільно збудованим об'єктом а прибудова „б1" жодним чином не порушує прав ОСОБА_2 Вважає, що вимоги, які стосуються паркану, сміттєзвалища та труби опалення не підлягають задоволенню, так як між сторонами не встановлено порядку користування земельною ділянкою, також позивачкою не надано доказів в обґрунтування зазначених вимог. Пояснив, що вимога про прибрання кухні не підлягає задоволенню, так як зазначена кухня є законно збудованим приміщенням а для захисту прав позивачки в цій частині необхідно їй самій знести самочинну прибудову „а5". Також вважає, що вимоги про усунення причин протікання стель не підлягають задоволенню, оскільки відсутні докази протікання стелі саме в цих кімнатах, які розташовані в різних кінцях будинку і не є суміжними та не доведено, що протікання відбувається з її вини. На думку представника відповідача за зустрічним позовом вимога відносно каналізаційного колодязя не підлягає задоволенню в зв'язку з відсутністю доказів а вимога щодо усунення перешкод в користуванні вбиральнею не підлягає задоволенню в зв'язку з відсутністю такої вбиральні на час розгляду справи. Крім того зазначив, що вимога про прибрання землі не підлягає задоволенню, оскільки приміщення кухні „Б", під стіною якої вона лежить, належить їй на праві власності.
Також ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання нечинним акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального володіння від 22.05.1991 року.
Свої вимоги мотивує тим, що про зазначений акт вона дізналася в квітні 2012 року, після ознайомлення з цим актом вона з'ясувала, що в ньому зазначений лише один забудовник, а саме ОСОБА_5, тоді як вона також була співвласником домоволодіння і повинна була бути зазначеною в цьому акті, що порушує її право власності відносно цього домоволодіння.
Представник ОСОБА_2 зазначений позов в судовому засіданні також підтримав, вважає, що строк позовної давності не пропущено так як про цей акт ОСОБА_2 дізналась тільки в квітні 2012 року.
Представник ОСОБА_1 позов про визнання акту нечинним не визнав, вважає що позивачка звернулась не з належним способом захисту, захист її права можливий шляхом внесення змін до цього акту, а саме відомостей про іншого забудовника. Також вважає, що ОСОБА_2 був пропущений строк звернення до суду, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити також в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Опитані в якості третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважають, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за необгрунтованістю, а всі позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Інші треті особи в судове засідання не з'явилися.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду що з'явилися та дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Народного суду м. Суми Сумської області від 20.04.1970 року (т.1 а.с.16-18) за ОСОБА_2 було визнано право власності на 60/100 домоволодіння АДРЕСА_1, зокрема на кімнату 5-5 площею 8,4 кв.м., кімнату 4-4 площею 4,3 кв.м., кімнату 3-3 площею 10,7 кв.м., коридор 2-2 площею 7,8 кв.м., сарай 2-2 площею 7,94 кв.м., коридор до нього 4-4, 5-5 площею 4,14 кв.м., погріб. За ОСОБА_5 було визнано право власності на кімнату 6-6 площею 6,1 кв.м., кімнату 7-7 площею 12,0 кв.м., коридор 8-8 площею 6,2 кв.м., сарай 1-1 площею 10,08 кв.м., коридор до нього 3-3 площею 2,16 кв.м. Огорожа та туалет були залишені в загальному користуванні.
З матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що найдавніша викопіровка із плану будівельного кварталу домоволодіння АДРЕСА_1 датована 5-м квітня 1973 року (а.с.4 інв. спр.). Також найдавніша схема будинку (а.с. 7 інв. спр.) датована 5-м квітня 1973 року. Як вбачається з зазначених схем назви приміщень та їх площі не співпадають з назвами приміщень та площами, зазначеними в рішенні суду від 20.04.1970 року. Будь-яких доказів, які б дозволили ідентифікувати приміщення, зазначені в рішенні суду, сторонами не надано.
Тому суд вважає, що сторонами не доведено, на які саме конкретно приміщення було визнано право власності рішенням Народного суду м. Суми Сумської області від 20.04.1970 року.
Земельною ділянкою сторони користуються відповідно до договору (т.1 а.с. 19-21), порядок користування земельною ділянкою між сторонами не визначався, що визнається сторонами у справі.
Після винесення рішення Народним судом м. Суми Сумської області від 20.04.1970 року за адресою АДРЕСА_1 неодноразово здійснювалась реконструкція житлового будинку та будівництво інших приміщень, що підтверджується матеріалами інвентарної справи. Доказів надання згоди на будівництво того чи іншого співвласника сторонами не надано. Частина об'єктів була введена в експлуатацію відповідно до Акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального володіння від 22.05.1991 року (т.1 а.с. 22-23, 123). В зазначеному акті вказаний тільки 1 забудовник, а саме ОСОБА_5
Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщину після нього прийняла позивачка ОСОБА_1 (т.1 а.с.26).
Відповідно до витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.07.2011 року та від 01.08.2011 року (а.с. 149, 161 інв. спр.) право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано на ОСОБА_1 в розмірі 40/100 та на ОСОБА_2 в розмірі 60/100. відповідно до вказаного витягу від 13.07.2011 року домоволодіння за зазначеною адресою складається з житлового будинку „А-1", літньої кухні „Б", прибудов „б" та „б1", сараїв „З" та „Е", вбиральні „Л", літнього душу „О", ганку „кр", навісу „Р", ворот, огорожі, погрібу п/г, прибудов „а", „а1", „а2" та „а5", тамбуру „а3" та вхідного навісу „а4". З зазначених приміщень самочинно збудованими є прибудова „а5", прибудова „б1" та убиральня „Л".
Відомості про реєстрацію конкретних приміщень за співвласниками в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні.
Будь-яких інших доказів щодо будівницта тих чи інших об'єктів в спірному домоволодінні сторонами не надано.
Відповідно до висновку судово-будівельної експертизи (т.2 а.с.96-127) покрівля житлового будинку літер „А-1" з прибудовами „а", „а1" та „а2" за адресою АДРЕСА_1 відповідає будівельним нормам та правилам однак потребує ремонтно-будівельних робіт, також необхідно провести ремонтно-будівельні роботи в зв'язку з протіканням стелі. Також згідно зазначеного висновку експерта в цілому, конструктивні характеристики та об'ємно-планувальна структура по облаштуванню кухні „5" в добудованій прибудові „а2" відповідають встановленим будівельним нормам і правилам .
Правовідносини, що склалися між сторонами, врегульовані ст.ст. 376, 391 ЦК України.
Враховуючи викладене суд вважає, що вимоги позивачки ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, так як останньою не доведено, що прибудова „а5" збудована саме відповідачкою та зазначена прибудова порушує її права. Також ОСОБА_1 в судовому засіданні не доведено, що сарай „Г" та вбиральня „К", позначені на плані технічного паспорту від 09.12.1976 року, належали їй особисто та ці споруди були демонтовані саме відповідачкою. Решта вимог ОСОБА_1 також задоволенню не підлягає в зв'язку з відсутністю обґрунтування та доказів.
Відносно усунення перешкод в користуванні погребом суд вважає необхідним зазначити наступне. Рішенням Народного суду м. Суми Сумської області від 20.04.1970 року (т.1 а.с.16-18) право власності на погріб було визнано за ОСОБА_2 Доказів того, що зазначений погріб був демонтований а померлим ОСОБА_5 або позивачкою ОСОБА_1 був збудований новий, останньою не подано. Тому підстави для задоволення зазначеної вимоги відсутні.
Вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 також задоволенню не підлягають, оскільки прибудова „а4" не є самовільно збудованим об'єктом та доказів того, що прибудова „б1" порушує права ОСОБА_2, останньою не надано. Вимоги, які стосуються паркану, сміттєзвалища, прибрання землі, каналізаційного колодязя та труби опалення не підлягають задоволенню, так як між сторонами не встановлено порядку користування земельною ділянкою та не надано доказів в обґрунтування зазначених вимог. Також позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_2 не надано доказів, що протікання стелі відбувається саме з вини ОСОБА_1
Вимога про визнання нечинним акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального володіння від 22.05.1991 року задоволенню не підлягає, оскільки заявлена не до належного відповідача, так як акт був складений прийомною комісією у відповідному складі. Крім того зазначеним актом засвідчено відповідність будівництва будівельним та іншим нормам і не вирішувалось питання про визнання права власності за тією чи іншою стороною. Захист права власності позивачки можливий шляхом внесення змін до зазначеного акту чи визнання за нею права власності на той чи інший об'єкт, тому суд вважає, що позивачка звернулась не з належним способом захисту своїх прав.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.10, 60, 197, 212, 215 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити за необгрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана особою, яка була присутня при оголошенні рішення суду протягом 10 днів з дня його оголошення а особою, яка не брала участі в розгляді справи, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду виготовлений 14.09.2013 року.
Суддя Янголь Є.В.