17.09.2013 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі :
головуючого-судді - Стана І.В.,
суддів - Дворніченко В.І., Животова Є.Г.,
за участю прокурора - Міцовди К.Д. та
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією, яку подав засуджений ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 20 травня 2013 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, гр. України, ромської народності, з початковою освітою, не одружений, не працюючий, раніше неодноразово судимий і, зокрема, згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду від 22.06.2010 року за ч. 3 ст. 185 ; ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 14.11.2011 року остаточно до відбуття ОСОБА_1 призначено чотири роки десять місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_1 залишено без зміни - тримання під вартою.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Чоп, мешканець АДРЕСА_2, гр. України, ромської народності, без освіти, не одружений, не працюючий, раніше неодноразово судимий і, зокрема, згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду від 14.03.2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі,
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 14.03.2012 року й за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки один місяць.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_2 залишено без зміни - тримання під вартою.
Згідно вироку, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнані винуватими й засуджені за вчинений злочин за таких обставин.
У ніч на 04.10.2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_1, у групі осіб, з корисливих спонукань, з метою викрадення залізничного металобрухту з території колійно-машинної станції 198 ДТГО «Львівська залізниця», підійшли в с. Минай Ужгородського району до бетонної огорожі КМС-198, де ОСОБА_1 проліз через отвір, який утворився між низом огорожі та насипом гравію, і проник на охоронювану територію бази, звідки почав викрадати розташований там залізничний металобрухт, і передавати його через отвір під парканом ОСОБА_2, який нагромаджував його на другій стороні паркану. Викравши достатню кількість металу ОСОБА_1 повернувся до ОСОБА_2, і разом із ним переніс метал через канаву, що знаходиться поруч із коліями, і нагромадили на полі неподалік залізничних колій та дороги. Усього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 викрали 28 підкладок марки Р-65 та 7 накладок марки Р-65, усього вартістю 481 гривня 49 копійок. Після цього ОСОБА_1 з мобільного телефону зателефонував громадянину ОСОБА_3, який працює приватним таксистом і нічого, не пояснюючи замовив машину таксі, із зазначенням місця куди необхідно приїхати. Після прибуття в зазначене місце автомобіля таксі марки «Опель Рекорд Караван» державний номерний знак НОМЕР_1, вони загрузили викрадений металобрухт у автомобіль та попросили таксиста почекати їх, а самі мали намір піти, і викрасти ще металобрухт, однак у цей час до машини таксі підійшли працівники міліції, яким ОСОБА_3 згодом у присутності понятих добровільно видав наявний у його автомобілі метал.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію вчиненого, указує на те, що вирок є незаконним, що при призначенні йому покарання не дотримані вимоги закону. Вважає, що при призначенні йому покарання не враховано, що він щиро кається у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, відсутність будь-яких претензій матеріального характеру до нього, є круглим сиротою, має на утриманні двох малолітніх дітей та сестру -інваліда, яка втратила ноги під час транспортної пригоди й яку він опікає, злочин учинив у силу збігу важких матеріально-побутових умов. Просить пом'якшити покарання.
Іншими учасниками процесу апеляція на вирок не подавалась.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, пояснення ОСОБА_1 та прокурора, які просили закрити провадження по справі, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження по справі підлягає закриттю з таких підстав.
Так, відповідно до ст. ст. 359, 364 КПК України у разі відмови апелянта від своїх апеляційних вимог і відсутності апеляцій інших учасників процесу, апеляційний суд виносить ухвалу про закриття апеляційного провадження по справі.
До початку розгляду справи по суті засуджений ОСОБА_1 подав до апеляційного суду письмове клопотання про відмову від своїх вимог та відклик поданої ним апеляції. Оскільки засуджений ОСОБА_1 до апеляційного суду подав письмове клопотання про відмову від своїх вимог та оскільки інші учасники процесу апеляції не подавали, тому колегія суддів апеляційне провадження по справі закриває.
Керуючись пунктами 11, 15 розділу Х1 «Перехідні положення» Кримінально- процесуального кодексу України та ст. 364 КПК України (у редакції Закону України 1960 року), апеляційний суд, -
апеляційне провадження по кримінальній справі щодо ОСОБА_1, засудженого вироком Ужгородського міськрайонного суду від 20 травня 2013 року закрити в зв'язку з відмовою апелянта - ОСОБА_1 від своїх вимог.
Судді