Справа № 319/592/13-ц
Провадження №2/319/149/2013
13 вересня 2013 року смт Куйбишеве
Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Скляра С.Ю.,
при секретарі судового засідання Малій І.О.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи - служба у справах дітей районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району м.Запоріжжя, служба у справах дітей Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області, Комиш-Зорянська селищна рада Куйбишевського району Запорізької області про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини, -
На підставі частини 3 статті 209 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в судовому засіданні 13 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
17 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати своє батьківство відносно дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та внести відповідні зміни до книги записів актів громадянського стану про народження дитини в частині зазначення його батьком. Послався на те, що з березня і до кінця травня 2001 року зустрічався з ОСОБА_3, яка восени 2002 року повідомила йому про народження дитини - доньки ОСОБА_4. Відомості про батька дитини були записані за вказівкою матері ОСОБА_3, яка запевнила ОСОБА_1 в тому, що він є рідним батьком дитини. З березня 2003 року ОСОБА_3 разом із дитиною переїхала проживати до ОСОБА_1 в м.Запоріжжя, оскільки останній фактично визнав своє батьківство відносно дитини, виявив бажання виховувати її разом та створити родину. З березня 2003 року по травень 2013 року проживали разом в одному жилому будинку. ОСОБА_1 спільно з відповідачем утримував та виховував дитину, турбувався про стан її здоров'я. Оскільки в позасудовому порядку відповідач ОСОБА_3 не бажає вносити відповідно зміни в свідоцтво про народження дочки та не хоче вказувати позивача батьком дитини, ОСОБА_1 вимушений був звернутися до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, прохав позов задовольнити, надав судові відповідні пояснення. Позицію позивача підтримав його представник.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала. Послалась на те, що у неї з ОСОБА_1 на час їхнього знайомства у лютому - травні 2001 року не було інтимних стосунків, дитину вона народила від іншої особи, а тому позивач не є біологічним батьком дитини. Відповідач не заперечувала проти того, що у лютому 2003 року ОСОБА_1 запропонував їй створити родину та виявив бажання стати для дитини батьком. З березня 2003 року вона із дочкою переїхали до м.Запоріжжя, де почали проживати разом із ОСОБА_1. Як пояснила відповідач, перші п'ять років спільного проживання з ОСОБА_1, з точки зору сімейного життя, виявилися вдалими. Далі з роками почали виникати сварки, через які у травні 2013 року вони припинили спільне проживання.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлялись належним чином, поважних причин своєї неявки судові не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи ними заявлено не було. Зі згоди сторін та представника позивача розгляд справи проведено без участі представників третіх осіб, що не суперечить положенням ст.169 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 народилась дочка - ОСОБА_4, про що Комиш-Зорянською селищною радою Куйбишевського району Запорізької області вчинено запис №4 від 15 лютого 2002 року в книзі записів актів громадянського стану про народження (а.с.5).
При цьому в графі відомостей про батька запис «ОСОБА_1» здійснений за вказівкою матері у відповідності до частини другої статті 55 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України) (а.с.82).
Відповідно до роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України (далі - СК України) при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст.53 КпШС України, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.
Враховуючи дату народження дитини (ІНФОРМАЦІЯ_1), встановленню судом підлягають обставини, передбачені ст.53 КпШС України, а саме, спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини та відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або визнання відповідачем батьківства.
За змістом наведеної норми закону встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Так, допитані судом свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 пояснили, що знають ОСОБА_1 і ОСОБА_3 протягом тривалого часу. Свідки підтвердили, що сторони по справі познайомились один з одним в м.Запоріжжя у період березень - травень 2001 року, після чого більше року не підтримували відносин між собою. У лютому 2003 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 листа з фотокартками із зображенням дитини та показав їх свідкам, повідомивши про вірогідність його батьківства щодо дитини. В середині березня 2003 року він відвідав ОСОБА_3 та дитину за місцем їх проживання в смт Комиш-Зоря Куйбишевського району Запорізької області, а через декілька тижнів перевіз їх до свого місця проживання, в будинок АДРЕСА_2. З цього часу ОСОБА_1 і ОСОБА_3 разом з дитиною проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, навідувались у гості самі та приймали гостей у себе за місцем проживання. Зі слів вказаних свідків, сторони вели себе як повноцінна сім'я, чоловік та жінка, хоча офіційно свій шлюб не оформлювали. Сімейний бюджет переважно наповнював ОСОБА_1, який отримував дохід за рахунок здійснення підприємницької діяльності. Він визнав ОСОБА_4 своєю дитиною, повністю забезпечував її всім необхідним, а саме, надавав грошові кошти для придбання продуктів харчування, одягу, взуття, оплачував навчання дитини у гуртках, її відпочинок на курортах. Свідки зазначили, що особливо добрими відносини між сторонами були протягом перших п'яти років, після чого почали виникати сварки через непорозуміння.
Допитаний судом свідок ОСОБА_7 підтвердила показання вищевказаних свідків в частині обставин, пов'язаних із переїздом ОСОБА_3 разом із дитиною до ОСОБА_1 з метою їх спільного проживання однією сім'єю в м.Запоріжжя. Свідок пояснила, що була в гостях у ОСОБА_3 і ОСОБА_1, сприймала їх разом із дитиною як сім'ю.
Зазначені обставини спільного проживання сторін та дитини однією сім'єю, їх спільного утримання та виховання дитини, підтверджуються фотокартками із зображенням ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які позивачем були надані в альбомі та оглянуті в судовому засіданні.
Факт спільного проживання ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_2 у період з березня 2003 року по травень 2013 року також підтверджується довідкою, виданою головою відповідного квартального комітету (а.с.21).
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала проти того, що позивач ОСОБА_1 приймав участь у спільному вихованні та утриманні дитини ОСОБА_4.
Так, протягом 2006-2008 рр. ОСОБА_4 відвідувала Запорізький навчально-виховний комплекс №19, у тому числі відвідувала дошкільний гурт з англійської мови, гурт танців. У списочному складі дітей групи в розділі «П.І.Б. батьків» напроти ОСОБА_4 були зазначені «ОСОБА_3» і «ОСОБА_1» (а.с.6-11,15-17).
У 2008 році ОСОБА_4 вступила до 1А класу Запорізької гімназії №93. В анкеті про батьків майбутніх першокласників, яка була заповнена ОСОБА_3, в графі «Відомості про батька» зазначений ОСОБА_1 (а.с.14). Протягом 2008-2013 навчальних років ОСОБА_1, як батько дитини, підтримував тісний контакт з гімназією, систематично відвідував батьківські збори, спілкувався з класним керівником та педагогами (а.с.12-13).
За період навчання у школі-гімназії ОСОБА_4 відвідувала художню школу, займалася східним видом єдиноборств та приймала участь у змаганнях.
Згідно висновку експерта від 05 вересня 2013 року №224 за результатами проведеної судово-генетичної експертизи ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_4 (а.с.101-103). Разом з цим, даний висновок експерта, як доказ, суд не може покласти в основу рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки згідно ст.53 КпШС України підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яка вважає себе батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову, оскільки є доведеними обставини, передбачені ст.53 КпШС України, зокрема, є доведеним факт спільного виховання та утримання сторонами дитини, а також факт визнання відповідачем батьківства.
Позивачем як у позовній заяві, так і у судовому засіданні під час розгляду справи, не порушено питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.53 КпШС України, стст.10,11,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1, - задовольнити.
Визнати громадянина України ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Запоріжжя, батьком ОСОБА_4, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Комиш-Зоря Куйбишевського району Запорізької області.
У книзі записів актів громадянського стану про народження внести зміни до актового запису №4 від 15 лютого 2002 року, складеного Комиш-Зорянською селищною радою Куйбишевського району Запорізької області про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме, вказати батьком дитини громадянина України ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Запоріжжя, зареєстрована адреса місця проживання: 69098, АДРЕСА_1.
Рішення суду відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції - Куйбишевський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: С.Ю.Скляр