12 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П., Карпенко С.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - відділ з розвитку підприємства та захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про визнання дій банку з підвищення відсоткової ставки незаконними, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 9 квітня 2013 року,
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 лютого 2008 року між нею та АКБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») був укладений договір кредиту №328/14-К на купівлю автотранспортних засобів.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору їй були надані грошові кошти в сумі 137 000 грн зі сплатою 14 % річних, строком до 24 лютого 2015 року. На забезпечення виконання умов кредитного договору були укладені договір поруки №328/14-П від 25 лютого 2008 року та договір застави №328/14-3, посвідчений приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 25 лютого 2008 року за №418. В кредитному договорі сторони погодили графік щомісячного погашення кредиту, відповідно до якого впродовж дії договору позичальник має погашати заборгованість рівними платежами в сумі 1 631 грн.
9 жовтня 2008 року ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав лист-пропозицію 324.3/328-20, відповідно до якого банк повідомив її про необхідність укладення додаткової угоди до кредитного договору з метою встановлення відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 21%, тобто, банк запропонував їй підвищити проценту ставку на 50% від базової, в договірному еквіваленті - на 7%. До листа додано проект додаткової угоди від 9 жовтня 2008 року про внесення змін до договору кредиту №328/14-к від 25лютого 2008 року, згідно якої з 20 жовтня 2008 року відсоткова ставка за договором підвищується до 21 % річних. ОСОБА_1 письмово відмовила на вищевказану пропозицію банку у зв'язку з необґрунтованістю такого підвищення процентної ставки.
4 травня 2011 року банком було складено і направлено на адресу позивачки претензію №15.1-012/4-3039, відповідно до якої у неї нібито виникла заборгованість в сумі 95 502,26 грн. Згідно листа від 11 липня 2012 року її повідомили, що з 20 жовтня 20008 року відсоткова ставка за її кредитом дорівнює 21 %. Отже, фактично 20 жовтня 2008 року банк в односторонньому порядку змінив умови кредитування, вдвічі збільшивши в односторонньому порядку відсоткову ставку за договором.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просила визнати дії відповідача, а саме: підвищення відсоткової ставки з 14% до 21% річних за кредитним договором №328/14-К від 25 лютого 2008 року незаконними; визнати недійсними додаткову угоду від 9 жовтня 2008 року про внесення змін до кредитного договору №328/14-к від 25 лютого 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 9 квітня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконними дії до ПАТ «Укрсоцбанк» щодо підвищення відсоткової ставки з 14% до 21% річних за кредитним договором №328/14-К від 25 лютого 2008 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій, дослідивши докази в справі й давши їм належну правову оцінку, дійшли обґрунтованого висновку та правильно виходили з того, що банком без погодження з позичальником, та укладанням з нею додаткової угоди про внесення змін до кредитного договору, в односторонньому порядку збільшено відсоткову ставку за кредитним договором з 14% до 21 % річних.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.
Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 9 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.І. Амелін
В.П. Гончар
С.О. Карпенко