Справа № 2033/2149/12
Провадження № 2/645/139/13
іменем України
11 вересня 2013 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Федорової О. В.
при секретарі - Ляхової І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
ОСОБА_3
Харківської міської ради Харківської області
про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Харківської міської ради з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 05.06.2009 року, а також про визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності на житло від 01.06.2009 року, реєстраційний № 8-09-295249П2, виданого Відділом приватизації житлового майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, згідно з розпорядженням від 01.06.2009 року № 284П2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 березня 2009 року Фрунзенським районним судом м. Харкова було ухвалене заочне рішення по цивільній справі № 2-1372/2009 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, третя особа Управління зі справ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Фрунзенського району м. Харкова про усунення перешкод в здійсненні права користування та зняття з реєстрації, яким позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені. 18 лютого 2010 року Фрунзенський районний суд м. Харкова постановив ухвалу, якою вищевказане заочне рішення від 20 березня 2009 року було скасовано. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 червня 2010 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, третя особа Управління зі справ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Фрунзенського району м. Харкова про усунення перешкод в здійсненні права користування та зняття з реєстрації - залишений без розгляду.
Позивач ОСОБА_1, яка є донькою відповідача ОСОБА_2, наголосила, що їй стало відомо про укладення 05.06.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. В абзаці 2 п. 1 договору купівлі-продажу цієї квартири значено, що продавцю (ОСОБА_2) квартира № 38 належить на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 01.06.2009 року, реєстраційний № 8-09-295249П2, виданого Відділом приватизації житлового майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, згідно з розпорядженням від 01.06.2009 року № 284П2.
Позивач вважає, що укладений договір купівлі-продажу не відповідає вимогам закону, оскільки був укладений з порушенням її права на приватизацію квартири, та наголошує, що в силу ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" № 2482-ХІІ, 16.06.1992 року, за громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.
Позивач в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі та просила суд задовольнити позов. Крім того, позивач просила відкласти розгляд справи та викликати відповідача ОСОБА_2 з метою отримання його пояснень стосовно позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 (вхідний № 25101), в якій він заперечує проти позовних вимог та просить суд розглядати справу за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти позову, та наголосив, що спірну квартиру він придбав за договором купівлі-продажу, укладеним між ним та ОСОБА_2. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, в присутності якого ОСОБА_3 були передані ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок купівлі квартири.
Крім того, відповідачем ОСОБА_3 надані до суду копії: рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.04.2013 року по справі № 2033/7595/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_3, Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод в здійсненні права користування та зняття з реєстрації, за яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені; а також ухвали Апеляційного суду Харківської області від 19.06.2013 року, якою вищевказане рішення залишено без змін.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що в матеріалах справи міститься заява відповідача ОСОБА_2, в якій ним викладено його позиція стосовно позовних вимог, а також викладено прохання розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином
Суд, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, вважає необхідним відмовити у його задоволенні, оскільки в матеріалах справи міститься заява відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності, а також зазначає, що строк розгляду справи у відповідності до ст. 157 ЦПК України є обмеженим. Безпідставне відкладення розгляду справи призведе до невиправданого затягування судового процесу та порушення права інших учасників судового процесу на розгляд їх справи судом упродовж розумного строку, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
05.06.2009 року між ОСОБА_2 (Продавцем) та ОСОБА_3 (Покупцем) укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами у справи, що вищевказана квартира належала на праві власності Продавцеві - ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 01.06.2009 року, реєстраційний № 8-09-295249П2, виданого Відділом приватизації житлового майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, згідно з розпорядженням від 01.06.2009 року № 284П2.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Вказаний договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстрований в реєстрі за № 861.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 215 ЦК України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним є його сторони.
Втім, позивач ОСОБА_1 не є стороною договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 05.06.2009 року.
Разом з цим, суд критично ставиться до посилання позивача у своєму позовні в обґрунтування позовних вимог на Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», в ч. 1 ст. 1 якого зазначено, що за громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму.
Суд приймає до уваги те, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.04.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19.06.2013 року, по справі № 2033/7595/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_3, Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод в здійсненні права користування та зняття з реєстрації, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, визнано ОСОБА_5, ОСОБА_1 втратившими право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1
У вказаному рішенні Фрунзенського районного суду м. Харкова та ухвали Апеляційного суду Харківської області встановлений факт того, що, зокрема, ОСОБА_1 без поважних на те причин не проживала у спірній квартирі з вересня 1998 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі мають преюдиційне значення при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України преюдиційність поширюється не тільки на осіб, що брали участь у справі, а й на особу, щодо якої відповідними рішеннями встановлено певні обставини, незалежно від того, чи брала вона участь у справі.
Крім того, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконності видачі Відділом приватизації житлового майна Виконавчого комітету Харківської міської ради свідоцтва про право власності на житло від 01.06.2009 року, реєстраційний № 8-09-295249П2.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, недоведеними та такими, що ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні норм діючого законодавства, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 88 ЦПК України. У зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог судові витрати, понесені позивачем, відносяться на рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову повністю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Федорова О.В.