Справа № 352/1755/13-к
Провадження № 1-кп/352/81/13
29 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Гургули В.Б.
секретаря Кожуховської О.І.
з участю прокурора Кутинської Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківськ справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, працюючого приватним підприємцем, неодруженого, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 172, ч. 1 ст. 366 КК України, суд -
ОСОБА_1, зареєструвавшись 24.01.2012 року в Тисменицькій державній районній адміністрації, як фізична особа-підприємець, отримавши ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, перебуваючи на єдиній системі оподаткування, отримавши 29.01.2012 року ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України серії НОМЕР_2 на внутрішні перевезення пасажирів автомобільним транспортом, став здійснювати перевезення пасажирів автомобільним транспортом по двох маршрутах "Івано-Франківськ-Лисець" та "Івано-Франківськ-Радче".
В процесі здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 грубо порушив вимоги ст.ст. 43, 45, 46 Конституції України, ст.21, п.6 частини 1 ст.24, ст.24-1 Кодексу Законів про працю України, Наказ Міністерства праці та соціальної політики від 08.06.2001 року № 260 "Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою " в травні 2012 року та в період з липня по грудень 2012 рік працевлаштував водієм на автобус ОСОБА_2, умисно, з метою уникнення сплати загальнообов'язкових зборів в державні контролюючі фонди, не уклавши з ним в письмовій формі трудову угоду, не зареєстрував її в Тисменицькому районному центрі зайнятості населення, не вніс записи в його трудову книжку.
В травні 2012 року підприємець ОСОБА_1 працевлаштував водієм на автобус ОСОБА_3 та з метою уникнення сплати загальнообов'язкових зборів в державні контролюючі фонди, не уклавши з ним в письмовій формі трудову угоду, не зареєстрував її в Тисменицькому районному центрі зайнятості населення і не вніс записи в його трудову книжку.
Також, у вересні 2012 року, грудні 2012 року та в січні, лютому 2013 рік підприємець ОСОБА_1 працевлаштував водієм на автобус ОСОБА_4 та з метою уникнення сплати загальнообов'язкових зборів в державні контролюючі фонди, не уклавши з ним в письмовій формі трудову угоду, не зареєстрував її в Івано-Франківському міському центрі зайнятості населення, не вніс записи в його трудову книжку.
В жовтні-листопаді 2012 рік підприємець ОСОБА_1 працевлаштував водієм на автобус ОСОБА_5 та з метою уникнення сплати загальнообов'язкових зборів в державні контролюючі фонди, не уклавши з ним в письмовій формі трудову угоду, не зареєстрував її в Івано-Франківському міському центрі зайнятості населення, не вніс записи в його трудову книжку.
Окрім цього, в серпні 2012 року та в лютому-березні 2013 року підприємець ОСОБА_1 працевлаштував водієм на автобус ОСОБА_6 та з метою уникнення сплати загальнообов'язкових зборів в державні контролюючі фонди, не уклавши з ним в письмовій формі трудову угоду, не зареєстрував її в Івано-Франківському міському центрі зайнятості населення, не вніс записи в його трудову книжку.
Виплачуючи заробітну плату працівникам без відображення її нарахування та виплати по бухгалтерських документах, не подаючи при цьому звітності в державні контролюючі органи та не перераховуючи на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України та загальнообов"язкове державне соціальне страхування, ОСОБА_1 поруши вимоги ст. 30 Закону України "Про оплату праці".
При цьому ОСОБА_1 виплачував водіям ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в розмірі мінімальної заробітної плати щомісячно без ведення книги нарахування та виплати заробітної плати, платіжних відомостей.
Виплачуючи заробітну плату водію ОСОБА_2 без відображення її нарахування та виплати по бухгалтерських документах, підприємець ОСОБА_1 в травні та за період з липня по грудень 2012 рік включно не перерахував збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в ПФУ в сумі 2926,17 грн. та розрахунок в сумі 279,71 грн.
Порушивши вимоги ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підприємець ОСОБА_1 за травень 2012 року та за період з липня по грудень 2012 рік включно умисно не перерахував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в ПФУ за використання найманої праці ОСОБА_2 в сумі 2926,17 грн. та розрахунок в сумі 279,71 грн.
Виплачуючи заробітну плату водію ОСОБА_3 без відображення її нарахування та виплати по бухгалтерських документах, підприємець ОСОБА_1 в травень 2012 рік не перерахував збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в ПФУ в сумі 412,00 грн. та розрахунок в сумі 39,38 грн.
Порушивши вимоги ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підприємець ОСОБА_1 за травень 2012 рік умисно не перерахував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в ПФУ за використання найманої праці ОСОБА_3 в сумі 412,00 грн. та розрахунок в сумі 39,38 грн.
Виплачуючи заробітну плату водію ОСОБА_4 без відображення її нарахування та виплати по бухгалтерських документах, підприємець ОСОБА_1 у вересні, грудні 2012 року та в січні, лютому 2013 рік не перерахував збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в ПФУ в сумі 1705,99 грн. та розрахунок в сумі 163,07 грн.
Порушивши вимоги ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підприємець ОСОБА_1 за вересень, грудень 2012 року та січень, лютий 2013 рік включно умисно не перерахував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в ПФУ за використання найманої праці ОСОБА_4 в сумі 1705,99 грн. та розрахунок в сумі 163,07 грн.
Виплачуючи заробітну плату водію ОСОБА_5 без відображення її нарахування та виплати по бухгалтерських документах, підприємець ОСОБА_1 у жовтні та листопаді 2012 року не перерахував збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в ПФУ в сумі 842,08 грн. та розрахунок в сумі 80,50 грн.
Порушивши вимоги ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підприємець ОСОБА_1 за жовтень - листопад 2012 рік включно умисно не перерахував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в ПФУ за використання найманої праці ОСОБА_5 в сумі 842,08 грн. та розрахунок в сумі 80,50 грн.
Виплачуючи заробітну плату водію ОСОБА_6 без відображення її нарахування та виплати по бухгалтерських документах, підприємець ОСОБА_1 в серпні 2012 року та в лютому-березні 2013 року не перерахував збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в ПФУ в сумі 1278,93 грн. та розрахунок в сумі 122,25 грн.
Порушивши вимоги ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підприємець ОСОБА_1 за серпнь 2012 року та в лютий-березень 2013 року включно умисно не перерахував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в ПФУ за використання найманої праці ОСОБА_5 в сумі 1278,93 грн. та розрахунок в сумі 122,25 грн.
Всього підприємцем ОСОБА_1 умисно не перераховано до ПФУ 7850,08 грн. зборів за використання найманої праці водіїв ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Допустивши грубе порушення законодавства про працю, підприємець ОСОБА_1 порушив конституційні права ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на соціальний захист, винагороду за працю, що включає в себе право на пенсійне забезпечення, на забезпечення в разі втрати працездатності, на випадок безробіття, на відпочинок.
Підприємець ОСОБА_1 використовуючи працю найманих працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без державної реєстрації, як службова особа, наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, у продовж травня 2012 року - березень 2013 року складаючи розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів ПФУ, умисно, з метою ухилення від сплати загальнообов'язкових державних зборів вносив до них завідомо неправдиві відомості про відсутність в нього найманих працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Склавши завідомо непрадиві звіти, ОСОБА_1 видав їх до управління пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області. Це дало змогу підприємцю ОСОБА_6 ухилитись від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2013 року єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 7850,08 грн..
Підприємець ОСОБА_1 на протязі періоду часу з травня 2012 року - березень 2013 року подаючи щоквартально звітність в Тисменицьку міжрайонну Державну податкову інспекцію Івано-Франківської області Державної податкової служби, вносив до неї завідомо непрадиві відомості про відсутність в нього найманих працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Завідомо неправдиві документи підприємець ОСОБА_1 здав в ДПІ в м. Івано-Франківську. Внаслідок цього ОСОБА_1 в порушення п.17.1 ст.17, п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб " від 22.05.2003 року та ст.ст.18, 171 Податкового кодексу України ухилився від сплати в бюджет податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 3506,00 грн.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172, ч. 1 ст. 366 КК України, визнав та повністю підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, вказані в обвинувальному акті. Зокрема, він пояснив, що дійсно порушив законодавство про працю та вніс завідомо неправдиві відомості до офіційних документів про працевлаштування . У вчиненому щиро розкаюється, просить його суворо не карати, оскільки він добровільно відшкодував завдані ним збитки.
На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.
Розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.
Тому суд ухвалив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідити документи, які характеризують його особу.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушеннь в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.
Таким чином, враховуючи викладене, суд переконаний, що своїми умисними діями, які виразились в грубому порушенні законодавства про працю підсудній вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172 КК України та кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 366 КК України, яке виразилось у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складанні і видачі завідомо неправдивих документів.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Також, суд враховує те, що на даний час усі недоліки усунено та відшкодовано завдані державі збитки в сумі по сплаті збору на загальонообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 7 850, 08 грн. та 3 506, 00 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Суд вважає, що згідно ст.66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому, вказані в ст.67 КК України, відсутні.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санцій статей 172 та 366 КК України у вигляді штрафу та відповідно до ст. 69 КК України без позбавлення права обіймати посади чи займатись певною діяльністю на підприємствах, установих і організаціях усіх форм власності. Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним та призначити йому покарання:
- за ч.1ст. 366 КК України у вигляді штрафу в розмірі 850 ( вісімсот п'ятдесят ) гривень із застосуванням ст. 69 КК України без позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю усіх форм власності.
- за ч.1ст. 172 КК України у вигляді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити остаточне покарання 850 (вісімсот п'ятдесят гривень) штрафу без позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю усіх форм власності.
Вручити сторонам кримінального провадження копію вироку негайно після його проголошення.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Івано-Франківської області через Тисменицький районний суд протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий В.Б. Гургула