Справа № 185/6904/13-ц
ІМенеМ УкрАїНи
13 вересня 2013 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бондаренко В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Павлоградська міська рада Дніпропетровської області, про примусове виконання зобов'язання за договором про сумісну діяльність, визнання права власності на частину нерухомого майна, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна, -
ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову посилаючись на те, що нею подана позовна заява до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Павлоградська міська рада Дніпропетровської області, про примусове виконання зобов'язання за договором про сумісну діяльність, визнання права власності на частину нерухомого майна, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна. В даний час виникла необхідність забезпечити її позовні вимоги шляхом накладення арешту на будівлю автомийки за адресою: АДРЕСА_1, оскільки на даний час відповідач здійснює дії щодо продажу зазначеного майна третім особам. Саме спірне майно виставлено на продаж шляхом подання оголошень в місцевій пресі та мережі Інтернет. Окрім цього, ОСОБА_2 вже уклав договір купівлі-продажу автомийки, який вона оспорює в судовому порядку, що також свідчить про те, що він оперативно вживає заходів, які б значно утруднили виконання судового рішення в разі задоволення її позову.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен враховувати роз'яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", п.4, де вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.
Як вбачається з позову, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину будівлі автомийки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі автомийки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30 квітня 2013 року та посвідчений державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_4; витребувати у відповідача ОСОБА_3 на її користь 1/2 частину будівлі автомийки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 оформити на її ім'я право на земельну ділянку під будівлею автомийки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 укласти з нею договір про сумісну діяльність з експлуатації автомийки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в запропонованій нею редакції договору від 19.12.2012 року за виключенням дат виконання зобов'язань.
Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що між сторонами дійсно виник спір з приводу нерухомого майна, а саме: будівлі автомийки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, відповідає позовним вимогам, оскільки позивачем доведено, що спірне майно виставлено на продаж шляхом оголошень в місцевій пресі та мережі Інтернет.
Таким чином, заява ОСОБА_1 обґрунтована та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 153 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Павлоградська міська рада Дніпропетровської області, про примусове виконання зобов'язання за договором про сумісну діяльність, визнання права власності на частину нерухомого майна, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна - задовольнити.
Накласти арешт на будівлю автомийки за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_3 (ідент. номер НОМЕР_2, АДРЕСА_2) на підставі договору купівлі-продажу від 30 квітня 2013 року.
Копію ухвали для виконання направити відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції.
Копію ухвали суду після її виконання направити ОСОБА_3.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: В. М. Бондаренко