Справа № 204/2572/13-ц
Провадження № 2/204/1347/13
02 серпня 2013 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
при секретарі Дусик В.В.,
за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1,
за участю представника відповідача адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права приватної (індивідуальної) власності на зернозбиральний комбайн, -
У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, якою просив визнати за ним право приватної (індивідуальної) власності на комбайн зернозбиральний «CLAАS LEXION 480», серійний номер НОМЕР_2, рік випуску 2000, реєстраційний номер НОМЕР_1.
В обґрунтування позовної заяви, позивач вказав на те, що він є засновником селянського (фермерського) господарства «Алекс», яке створене з метою насичення ринку високоякісними, екологічно чистими сільськогосподарськими продуктами і його діяльність направлена на організацію, експлуатацію власного виробництва, випуск і реалізацію сільськогосподарської продукції, благодійну і спонсорську діяльність, вирощування зернових, огородніх, баштанних та інших сільськогосподарських культур, тваринництво, оптову і роздрібну торгівлю, переробку сільськогосподарської продукції та надання послуг юридичним і фізичним особам. Для виконання цілей і завдань, передбачених Статутом господарства, позивач купує сільськогосподарську техніку, насіння, добрива, тощо. З метою покращення власної матеріально-технічної бази, позивач вирішив у 2010 році продати старий комбайн та придбати новий, сучасний комбайн, але оскільки грошей на новий комбайн у позивача не було, він попросив ОСОБА_4, з яким перебував у дружніх стосунках, позичити йому грошові кошти, на що останній погодився. У березні 2010 року, позивач отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 308409,00 гривень, після чого придбав комбайн. Оскільки між позивачем та відповідачем у 2010 році були дружні, довірливі відносини, ОСОБА_3 довірив йому оформити на товарній біржі угоду купівлі-продажу транспортного засобу та провести, на її основі, реєстрацію комбайну. У грудні 2012 року позивач довідався про те, що ОСОБА_4, скориставшись їх дружніми стосунками, самовільно вписав себе, у біржовій угоді, другим покупцем комбайну. А відповідно до біржової угоди, у реєстраційній службі сільськогосподарської техніки, ОСОБА_4 був записаний як співвласник комбайну, про що було видано свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 від 08 квітня 2010 року. Провести реєстрацію позивач довірив ОСОБА_4, а сам ОСОБА_3 до реєстраційної служби навіть не їздив. Заяву про реєстрацію комбайну позивач не писав і не підписував, не писав і не підписував він також заяву про внесення до графи «Особливі відмітки» співвласником - ОСОБА_4 Враховуючи, що у відповідача не виникло і не могло виникнути право спільної сумісної власності на зернозбиральний комбайн, позивач вимушений звернутися до суду.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними, надуманими та незаконними, оскільки, Інспекція державного технічного нагляду в свідоцтві про реєстрацію машини могла зазначити тільки одного співвласника - всіх інших власників зазначали в графі «Особливі відмітки» як співвласників, тому, формально із-за технічної неможливості Інспекції зазначити частки в праві власності, комбайн належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а не на праві спільної часткової власності, хоча між сторонніми особами повинна бути спільна часткова власність. Також, зазначив, що позивач сфальсифікував біржовий договір (угоду) купівлі-продажу транспортного засобу, оскільки підписи, які стоять на ньому, не належать ні позивачу ні відповідачу. Крім того, з усіх документів вбачається, що комбайн купували саме дві фізичні особи. Також, представник відповідача зазначив, що позивачем був пропущений строк звернення до суду з позовною заявою, тому, просив відмовити в задоволенні позовної заяви.
Вислухавши сторони, свідків, спеціаліста, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.1 статті 368 ЦК України спіль ною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них. Право одного спів власника на все майно, що є у спільній сумісній власності, таке ж, як і права інших співвласників цього майна. Крім того, за звичай учасники спільної сумісної власності пов'язані між со бою ще й особистими правами: реєстрацією шлюбу, родинними зв'язками тощо.
Стаття 368 частина 2 ЦК України передбачає можливість виникнення спільної сумісної власності за участю громадян, юридичних осіб, держави та територіальних громад.
На відміну від права спільної часткової власності, право спільної сумісної власності може виникнути тільки на підставах, прямо передбачених законом.
Регулювання суспільних відносин у сфері спільної сумісної власності здійснюється на підставі ч.ч.3,4 статті 368 ЦК Ук раїни, яка безпосередньо встановлює дві підстави виникнення права спіль ної сумісної власності: набуття майна подружжям за час шлюбу; набуття майна в результаті спільної праці та за спільні гро шові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлене договором, укладеним в письмовій формі. Можливість виникнення права спільної сумісної власності на підставі договору теж встановлюється законом.
Так, Закон України «Про селянське (фермерське) господарство», введений в дію з дня опублікування - 14 січня 1992 року, який втратив свою чинність згідно із Законом України від 19 червня 2003 року №973-IV, але регулював спірні правовідносини, Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р. встановив, що члени фермерського господарства за домовленістю між собою можуть утворити спільну (часткову або сумісну) власність з того майна, яке не увійшло до складного капіталу господарства.
На підставі ст.8 Закону України «Про приватизацію держав ного житлового фонду» передача займаних квартир у спільну сумісну чи часткову власність здійснюється за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на протязі тривалого часу перебували у дружніх стосунках, членами сім'ї не були.
ОСОБА_3 є засновником селянського (фермерського) господарства «Алекс», що підтверджено п.1.1. Статуту селянського (фермерського) господарства «Алекс» (а.с.16-20).
Згідно п.1.4. Статуту селянського (фермерського) господарства «Алекс» (а.с.16-20), воно створене з метою насичення ринку високоякісними, екологічно чистими сільськогосподарськими продуктами і його діяльність направлена на організацію, експлуатацію власного виробництва, випуск і реалізацію сільськогосподарської продукції, благодійну і спонсорську діяльність, вирощування зернових, огородніх, баштанних та інших сільськогосподарських культур, тваринництво, оптову і роздрібну торгівлю, переробку сільськогосподарської продукції та надання послуг юридичним і фізичним особам (а.с.14,15).
Встановлено, що ОСОБА_4 не був ні засновником селянського (фермерського) господарства «Алекс», ні його членом, ні діловим партнером позивача, він лише залучався ОСОБА_3 до виконання робіт у відповідності до п.6.2. Статуту (а.с.16-20), працював виключно на договірних умовах, отримуючи за це винагороду, заробітну плату, що не являється спільною працею відповідно до чинного законодавства України.
Отже, жодної із перелічених, встановлених чинним законодавством, підстав виникнення права спільної сумісної власності між позивачем та відповідачем не існувало і не могло існувати, оскільки вони між собою не були членами сім'ї, між ними не було відносин спільної праці та не було спільних коштів і ОСОБА_4 не був членом селянського (фермерського) господарства.
Таким чином, позивач, відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, довів за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України, зазначені ним обставини того, що підстав виникнення права спільної сумісної власності між позивачем та відповідачем не існувало, а всі докази в їх сукупності стверджують про виключне право виникнення права приватної (індивідуальної) власності на комбайн зернозбиральний у ОСОБА_3
Також, встановлено, що з метою покращення власної матеріально-технічної бази, ОСОБА_3 вирішив у 2010 році продати старий комбайн та придбати новий, сучасний комбайн, але оскільки грошей на новий комбайн у позивача не було, він попросив ОСОБА_4, з яким перебував у дружніх стосунках, позичити йому грошові кошти, на що останній погодився.
У березні 2010 року, позивач, отримавши від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 308409,00 гривень, придбав комбайн. Ці грошові кошти, за підрахунком позивача, необхідні були для оплати вартості нового комбайна, оплати державного мита, оплати послуг по оформленню угод купівлі-продажу комбайна, транспортування останнього із міста Біла Церква до села Павлівка, Солонянського району, Дніпропетровської області.
Для гарантії повернення грошових коштів, ОСОБА_4 наполягав на укладенні договору позики, але оскільки це була весна і вкрай необхідно було проводити польові роботи, позивач попросив відстрочку його укладення до закінчення польових робіт. Враховуючи дружні відносини, ОСОБА_4 погодився на пропозицію позивача. Отже, зазначені обставини підтверджують природу виникнення грошових коштів у позивача на придбання комбайну зернозбирального, що було підтверджено і свідками, допитаними в судовому засіданні.
Так, позивач ОСОБА_3, допитаний в судовому засіданні в якості свідка зазначив, що з 1999 року веде фермерську діяльність, є головою фермерського господарства. Знайомий з відповідачем та деякий час з ним товаришував, перебував у дружніх стосунках. У 2010 році вирішив продати старий комбайн та придбати новий, проте, грошей не було. Грошові кошти йому позичив відповідач ОСОБА_4, що підтверджено договором позики.
Так, свідок ОСОБА_5, допитаний в судовому засіданні зазначив, що позивача знає з 1984 року. У лютому 2010 року, під час зустрічі афганців, позивач просив позичити йому 200000 грн. 00 коп., оскільки грошей у нього не було, він йому відмовив. А вже у березні, ОСОБА_3 повідомив йому, що знайшов гроші на придбання комбайну та просив відвезти його до міста Біла Церква, щоб віддати гроші за комбайн.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками ОСОБА_3, ОСОБА_5 Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються зібраними у справі доказами.
Встановлено, що 28 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики на суму 308409,00 грн., який було нотаріально посвідчено державним нотаріусом третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 (а.с.23).
Оскільки грошові кошти, по цьому договору, були отримані позивачем від ОСОБА_4 у березні 2010 року, у пункті 1 Договору позики від 28 грудня 2010 року було зазначено, що передачу грошей було здійснено до підписання цього договору (а.с.23).
Згідно договору купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року, укладеному між позивачем - ОСОБА_3 - Покупцем та Приватним підприємством «Техніка» - Продавцем у місті Біла Церква «Продавець зобов'язується на підставах цього Договору передати, а Покупець прийняти і оплатити за товар, на умовах, вказаних у Договорі - Комбайн зернозбиральний «CLAAS LEXION 480», серійний номер НОМЕР_2, рік випуску 2000» (а.с.24-25).
Пунктами 4.2.1. та 4.2.2. зазначеного Договору, позивача було зобов'язано провести всі розрахунки за Товар перед Продавцем у визначені цим Договором строки, прийняти Товар у Продавця та підписати акт прийому-передачі Товару (а.с.24-25).
Пунктом 2.1. Договору купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року передбачено, що ціна за Товар складає - 163000 грн., і що покупець зобов'язується здійснити оплату до 15 квітня 2010 року, що передбачено п.2.3. (а.с.24-25).
Продавець передає Товар Покупцеві на умовах, визначених цим Договором, про що Сторони підписують відповідний акт прийому-передачі (п.3.1. Договору).
Зі змісту видаткової накладної від 13 квітня 2010 року (а.с.27) вбачається, що одержувач Комбайну зернозбирального «CLAAS LEXION 480», серійний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 оплатив Приватному підприємству «Техніка» грошові засоби у сумі - 163000 грн., після чого, відповідно до укладеного між сторонами договору, Сторони підписали Акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 13 квітня 2010 року (а.с.28). На підставі цього акту Покупець ОСОБА_3 прийняв Комбайн зернозбиральний «LAAS LEXION 480», серійний номер НОМЕР_2, в кількості 1 штука.
Зазначені обставини підтвердили свідки, допитані в судовому засіданні.
Так, свідок ОСОБА_5, допитаний в судовому засіданні зазначив, що їздив разом з ОСОБА_3, його сином та ОСОБА_7 до міста Біла Церква, щоб віддати гроші за комбайн, який купив позивач ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_3 допитаний в судовому засіданні показав, що він є сином позивача. Його батько - ОСОБА_3 займається фермерським господарством, він, разом з батьком, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 13 квітня 2010 року їздили до Білої церкви та відвозили гроші за комбайн.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що знає позивача, оскільки служили разом в Афганістані. ОСОБА_3 попросив його та ОСОБА_5 поїхати з ним, щоб відвезти гроші за комбайн. Зазначив, що разом з позивачем заходив до банку, бачив суму грошей у розмірі 163000 грн. 00 коп., які позивач ОСОБА_3 вносив до каси банку, про що останньому видали квитанцію.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 Дані про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються зібраними у справі доказами.
Що стосується допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8, який є рідним братом відповідачу, ОСОБА_9, яка є дружиною відповідачу, то суд, критично відноситься до таких свідчень, оскільки вказані свідки мають свою заінтересованість в результаті розгляду справи, їх свідчення ставлять під сумнів достовірність і правдивість фактів, які були ними повідомлені в судовому засіданні та протирічать всім іншим зібраним доказам по справі в їх сукупності.
Випискою по рахунку Приватного підприємства «Техніка» у Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» за здійсненими операціями від 13 квітня 2010 року підтверджено, що від ОСОБА_3 13 квітня 2010 року за товар - комбайн Лексіон 480 поступили грошові засоби у сумі - 163000 гривень.
Отже, аналіз наявних та досліджених письмових доказів, підтверджує, що саме позивач має право приватної власності на комбайн зернозбиральний «CLAАS LEXION 480», серійний номер НОМЕР_2, рік випуску 2000, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Що стосується оформлення транспортного засобу, судом встановлено наступне.
Між позивачем та відповідачем у 2010 році були дружні, довірливі відносини, а тому, ОСОБА_3 довірив ОСОБА_4 оформити на товарній біржі угоду купівлі-продажу транспортного засобу та провести, на її основі, реєстрацію комбайну.
Позивач, у грудні 2012 року довідався, що ОСОБА_4, скориставшись дружніми стосунками, самовільно вписав себе, у біржовій угоді, другим покупцем комбайну. А відповідно до біржової угоди, у реєстраційній службі сільськогосподарської техніки, ОСОБА_4 був записаний як співвласник комбайну, хоча такої заяви ОСОБА_3 не підписував та з висновку №70/04-599 від 26.07.2013 року судово-почеркознавчої експертизи вбачається, що вирішити питання: чи виконано підпис у графі «Підпис» на заяві від імені ОСОБА_3 про внесення у графу «Особливі відмітки» реєстраційних документів даних комбайну зернозбирального «CLAАS LEXION 480», серійний (заводський) номер НОМЕР_2 від 08.04.2010 ОСОБА_3 - не надалося можливим у зв'язку з тим, що ознаки почерку виконавця підпису не відобразилися, так як підпис виконаний з застосуванням засобів технічної підробки шляхом копіювання на просвіт або змальовування підпису ОСОБА_3 графітним олівцем та обведення його кульковою ручкою барвником синього кольору (а.с.186-194).
Даний біржовий договір був зареєстрований відповідно до Свідоцтва про реєстрацію машин серії НОМЕР_3 від 08 квітня 2010 року (а.с.30), з якого вбачається, що власником зазначений позивач - ОСОБА_3, а співвласником - ОСОБА_4.
Положення статті 210 ЦК України передбачають, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюється законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №694 від 08 липня 2009 року «Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо - будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів» затверджений Порядок відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо - будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів.
Пункт 8 зазначеного Порядку визначає, що машина, що перебуває у власності кількох осіб (співвласників), реєструється за одним із співвласників, визначених за їх згодою, яка засвідчується в установленому порядку. В книзі реєстрації, у графі «Особливі відмітки» реєстраційного документа та в уніфікованій автоматизованій електронно-обліковій системі робиться запис «Без права відчуження». Незважаючи на це, у реєстраційній карточці співвласником комбайна вказаний - ОСОБА_4, який жодного відношення до нього не має.
Допитаний в судовому засіданні в якості спеціаліста ОСОБА_11, працюючий головним спеціалістом відділу технічного нагляду Управління технічного нагляду охорони праці та пожежної безпеки Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області зазначив, що сільськогосподарська техніка реєструється згідно Постанови Кабінету Міністрів України №694 від 08 липня 2009 року, якою затверджений Порядок відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо - будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів. Зазначений свідок не зміг згадати, чи був особисто ОСОБА_3 присутнім під час реєстрації комбайну.
В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що про зазначену реєстрацію позивач дізнався лише у грудні 2012 року, коли відповідач пред'явив до нього позов про компенсацію вартості його частки у спільному сумісному майні, що підтверджено копією позовної заяви та доданими до неї документами, поданими до Солонянського районного суду Дніпропетровської області (а.с.21-22) та поясненнями самого позивача, допитаного в судовому засіданні в якості свідка, що спростовує заперечення представника відповідача в частині пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
Також, представник позивача зазначив, що біржову угоду від 02 квітня 2010 року у графі «Покупець» ОСОБА_4 не підписував, а значить він не є покупцем зернозбирального комбайну.
На підтвердження зазначеного, судом, по справі була призначена судово-почеркознавча експертиза.
Так, згідно висновку №70/04-599 від 26.07.2013 року судово-почеркознавчої експертизи, підпис у графі «Покупець» (другий зліва) біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний номер №993300 від 02.04.2010 року - виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Прийняв» акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 01.04.2010 - виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою; вирішити питання: чи виконано підпис у графі «Підпис» на заяві від імені ОСОБА_3 про реєстрацію комбайну зернозбирального «CLAАS LEXION 480», серійний (заводський) номер НОМЕР_2 від 08.04.2010 ОСОБА_3 - не надалося можливим у зв'язку з тим, що ознаки почерку виконавця підпису не відобразилися, так як підпис виконаний з застосуванням засобів технічної підробки шляхом копіювання на просвіт або змальовування підпису ОСОБА_3 графітним олівцем та обведення його кульковою ручкою барвником синього кольору; вирішити питання: чи виконано підпис у графі «Підпис» на заяві від імені ОСОБА_3 про внесення у графу «Особливі відмітки» реєстраційних документів даних комбайну зернозбирального «CLAАS LEXION 480», серійний (заводський) номер НОМЕР_2 від 08.04.2010 ОСОБА_3 - не надалося можливим у зв'язку з тим, що ознаки почерку виконавця підпису не відобразилися, так як підпис виконаний з застосуванням засобів технічної підробки шляхом копіювання на просвіт або змальовування підпису ОСОБА_3 графітним олівцем та обведення його кульковою ручкою барвником синього кольору; підпис у графі «Покупець» (перший) на біржовому договорі (угоді) купівлі-продажу транспортного засобу №993300 від 02.04.2010 - виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою (а.с.186-194).
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Представник позивача в судовому засіданні довів, за допомогою належних та допустимих доказів свої позовні вимоги, а представник відповідача не довів свої заперечення відповідно до приписів ст.60 ЦПК України, хоча представник відповідача не заперечував, що в даних правовідносинах могло виникнути лише право спільної часткової власності, а не спільної сумісної власності.
Посилання представника відповідача на не доведеність позивачем заявлених позовних вимог та на пропуск останнім строку звернення до суду з позовною заявою, є безпідставними, спростовуються наведеними обставинами, а докази, на які посилається останній, не ґрунтуються на законі.
Отже, відповідачем та представником відповідача, не доведено жодної із зазначених вище підстав виникнення права спільної сумісної власності між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зазначених обставин представник відповідача, на підтвердження своїх заперечень, не довів, чим не виконав вимоги ст.ст.10,60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
З огляду на наведені беззаперечні докази позивача та його представника щодо відсутності правових та фактичних підстав виникнення права спільної сумісної власності між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та наявності фактичних підстав виникнення права приватної (індивідуальної) власності на зернозбиральний комбайн, які підтверджені письмовими доказами по справі, доводи представника відповідача, судом не беруться до уваги, оскільки є безпідставними.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1630 грн. 00 коп. та витрати по оплаті за проведення судової почеркознавчої експертизи у сумі 2250 грн. 24 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.368 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права приватної (індивідуальної) власності на зернозбиральний комбайн - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право приватної (індивідуальної) власності на комбайн зернозбиральний «CLAАS LEXION 480», серійний номер НОМЕР_2, рік випуску 2000, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 1630 (одна тисяча шістсот тридцять) грн. 00 коп. та витрати по оплаті за проведення судової почеркознавчої експертизи у сумі 2250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн. 24 (двадцять чотири) коп., а разом - 3880 (три тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 24 (двадцять чотири) коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачи апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.В.Токар