Справа № 454/2006/13-ц
06 вересня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,
при секретарі Матолінець З.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу ОСОБА_1 до ПАТ "Львівська вугільна компанія", ДП "Львіввугілля" про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання,
Позивач звернулася до суду з даним позовом, вказавши, що з 1986р. по 1994р. вона працювала на посаді машиністки по обробці транспортних засобів ІІ розряду, машиністом установок збагачення і брикетування ІІІ розряду, машиністом насосних установок ІІІ розряду та ІV розряду у ЦЗФ "Червоноградська", з 2004р. машиністом конвеєра ІІ розряду та машиністом скреперної лебідки ІІІ розряду в шахті «Лісова» ДП "Львіввугілля".
Згідно Акту розслідування професійного захворювання від 07.11.2006р. ОСОБА_1 працювала у шкідливих умовах праці пов'язаними з запиленістю повітря робочої зони, вимушеними нахилами більше 200 разів, знаходження в зігнутому положенні до 75,7% робочої зміни, маса підіймання і переміщення вантажу більше 10кг.
Позивачу встановлено діагноз: хронічна поперекова-крижова радикулопатія, хронічний бронхіт ІІст., пневмосклероз ЛН І-ІІст. Згідно довідок МСЕК від 23.11.2006р. ОСОБА_1 вперше та безтерміново встановлено 50% втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності.
Внаслідок отриманого професійного захворювання ОСОБА_1 було завдано великої моральної шкоди у вигляді фізичних та душевних страждань, які виражаються у тому, що вона втратила працездатність; з'явився кашель, задишка; з'явились постійні болі у попереку; вона змушена постійно звертатись за медичною допомогою; стан її здоров'я став незадовільним. У зв'язку із отриманим професійним захворюванням порушено всі нормальні умови життя позивача; відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства; стало важко займатись домашніми справами, що потребують навіть невеликих фізичних зусиль; змушена докладати додаткових зусиль для організації життя.
Позивач вважає, що в нього наявний факт заподіяння моральної шкоди, оскільки вона безстроково на 50% втратила професійну працездатність, внаслідок професійного захворювання, що значно посилює її фізичні та моральні страждання (відчуває незручності в повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі) та змінило ритм та порядок її життя, тому отриману моральну шкоду оцінює у 30000грн.
За таких обставин, просить суд стягнути солідарно з ПАТ "Львівська вугільна компанія" та з ДП "Львіввугілля" 30000грн відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
Представник відповідача ПАТ "Львівська вугільна компанія" подав письмове заперечення на позовну заяву, в якому вказав, що позивачем пропущений визначений трудовим законодавством тримісячний строк позовної давності звернення до суду.
Окрім того, на час встановлення йому МСЕК групи інвалідності та втрати працездатності діяв Наказ МОЗ України №212 від 22.11.1995р. "Про затвердження порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоровя пов'язане з виконанням трудових обовязків" на медико-соціальні експертні комісії покладено обов"язок встановлення факту спричинення моральної шкоди.
Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стресс, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. Але жодним висновком МСЕК не встановлено факту спричинення моральної шкоди позивачу.
Всупереч Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди" позивачем не зазначено з чого він виходив при оцінці моральної шкоди, не обгрунтував цей розмір належним чином, а довідки МСЕК не можуть бути належним доказом. Позивач був ознайомлений та згідний з умовами праці на збагачувальній фабриці, наявністю на робочому місці шкідливих факторів, можливими наслідками їх впливу. Просить в позові відмовити.
Представник відповідача, ДП «Львіввугілля», також надав суду письмове заперечення, в якому вказав, що проти позову до ДП «Львіввугілля» заперечує з таких підстав: право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, виходячи з вимог ст..ст.3,28, 34 Закону виникає в особи з дня першого встановлення їй стійкої втрати працездатності висновком МСЕК. Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача 23.11.2006р. на момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» яким зокрема передбачалося і право потерпілих на відшкодування моральної(немайнової) шкоди за рахунок Фонду. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. « Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» у позовній заяві має бути зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких конкретно міркувань позивач виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
В даному випадку вини шахти в тому, що позивач отримав профзахворювання немає, так як зі сторони власника не було здійснено жодних протиправних дій. При влаштуванні на роботу позивачем зазначено, що з умовами праці на шахті, наявністю на робочому місці шкідливих і небезпечних факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров'я ознайомлена і згідна, тобто позивачу з моменту влаштування на роботу було відомо про наявність шкідливих факторів, на роботу в яких вона дала згоду. Позивачем не зазначено з чого він виходив при оцінці моральної шкоди, а довідка МСЕК не може бути доказом спричинення власником моральної шкоди, оскільки вона є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не підтверджує факту заподіяння моральної шкоди. Пунктом 3.8. Наказу Міністерства охорони здоров'я від 22.11.1995р. №212 «Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальної експертизи комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків» передбачено, що підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. У зв'язку з відсутністю зазначеного висновку підстав для відшкодування моральної шкоди не вбачається.
З'ясуванню підлягає з чого позивач виходить при оцінці заподіяної шкоди, так як позивачем не надано жодних доказів, які б могли підтвердити факт завдання моральної шкоди, а документи на які посилається позивач, а саме довідки МСЕК та Акт розслідування є документами, що підтверджують настання травми, встановленням в зв'язку з цим втрати професійної працездатності і не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. На сьогоднішній день застосування принципу презумпції моральної шкоди прямо не випливає з чинного законодавства, тому позивач повинен довести факт такої шкоди та її розмір. Окрім того представник відповідача, зазначив, що на дані правовідносини поширюється трьохмісячний строк позовної давності, який позивач пропустив. В обґрунтування посилається на ст.ст.237-1, 233 КЗпП та на рішення Конституційного суду України «У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення ст.233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.117, 237-1 цього Кодексу». Враховуючи наведене, представник відповідача просить суд у позові відмовити.
В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1., позовні вимоги підтримала. Додатково пояснила, що все життя пропрацювала на важкій для жінки роботі, де втратила своє здоров'я,. Тепер вона відчуває постійний біль у спині, з'явився кашель і задишка, вона довгий час провела на лікуванні в медичних закладах.
В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача ПАТ "Львівська вугільна компанія" - Кріль Н.Г. в судовому засіданні проти позову заперечила в обгрунтування навела обставини вказані в письмовому запереченні на позов. Окрім того, зазначила, що при справі немає жодних доказів того, що після встановлення МСЕК позивачу професійної непрацездатності вона зверталася за медичною допомогою.
Представник відповідача ДП "Львіввугілля" - Пилипяк В.Р. проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вказав обставини вказані в письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року передбачено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року зміни внесені Законом України ""Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"" визнано конституційними, а право громадян на відшкодування шкоди не порушено, оскільки таке право передбачено ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган назалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Суд критично ставиться до позиції відповідачів про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності відповідно до ст.233 КЗпП України та про застосування рішення Конституційного суду №4-рп/2012 від 22.02.2012р., так як дане рішення стосувалося питань офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс) у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 Кодексу щодо визначення строку для звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, завданої несвоєчасною виплатою працівникові належних йому при звільненні сум, та початку його перебігу, що відрізняється від змісту даних спірних правовідносин. Окрім того, згідно ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю…
В судовому засіданні було досліджено докази, а саме: оригінали трудової книжки, медичних документів та записів у медичній книжці, копію акту розслідування професійного хронічного захворювання, копії висновків МСЕК.
З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала машиністом установок збагачення та машиністом насосних установок на ЦЗФ "Червоноградська" (зараз ПАТ "Львівська вугільна компанія") 8р.11міс., на підприємствах ДП "Львіввугілля": на шахті «Великомостівська №5-9» машиністом конвеєра 6р. 3міс. та на шахті «Лісова» машиністом скреперної лебідки 2р.1міс. ДП «Львіввугілля».
Протягом роботи на підприємствах ДП "Львіввугілля" та ПАТ "Львівська вугільна компанія" позивач працювала в шкідливих умовах праці. За час виконання своїх посадових обов'язків вона, внаслідок погіршення стану здоров'я, неодноразово зверталася за отриманням медичної допомоги до медичних закладів, що стверджується витягом з медичної карти № 1191 від 06.09.2006р., витягом з медичної карти № 13від 11.04.2006р., витягом з медичної карти № 814/588 від 22.05.2006р., випискою із медичної карти №144/87 від 11.02.2006р. Проте суд бере до уваги твердження представників відповідачів, що при справі немає доказів звернення позивача до медичних органів за допомогою після встановлення йому непрацездатності, тобто після 23.11.2006р.
Судом із досліджених медичних документів з»ясовано, що позивачу встановлено діагноз: хронічна попереково-крижова радикулопатія, хронічний бронхіт ІІст., пневмосклероз І-ІІст., захворювання професійні встановлені вперше.
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07.11.2006р. на момент розслідування ОСОБА_1 непрацездатна за своєю професією. Професійне захворювання виникло за таких обставин: внаслідок роботи в шкідливих умовах праці в «Червоноградській» ЦОФ машиністом установок збагачення 7р.3міс та машиністом насосних установок 1р.3міс, на шахті №5-9 « Великомостівська» машиністом конвеєра 6р. 3 міс та на шахті «Лісова» машиністом скреперної лебідки 2р.1 міс.
Окрім того, в судовому засіданні досліджено санітарно-гігієнічна характеристика умов праці ОСОБА_1 №928/06 від 09.08.2006р. Акт обстеження робочого місця №5-13/882 від 24.04.2006р. та довідку ПАТ «Львівська вугільна компанія», врахувавши інші дані та заслухавши сторони судом встановлено, що стаж роботи ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці у ПАТ «Львівська вугільна компанія» становить 4р.6міс., на підприємствах ДП «Львіввугілля» 8р. 4міс.
Однак в судовому засіданні також досліджено Наказ Міністра палива та енергетики України №248 від 11.07.2000р. «Про ліквідацію ДВАТ «Шахта №5 «Великомостівська» ДХК «Укрзахідвугілля» та довідка ДП «Львіввугілля» про перейменування шахти №5 «Великомостівська», де зокрема шахту передано в Західно-Українськудирекцію з ліквідації шахти Державної компанії «Укрвуглереструктуризація», яка відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України від 29.06.2004р. №360 є структурним підрозділом ДП «Центрально-Західна Компанія «Вуглеторфреструктуризація», яка також прийняла на баланс компанії заборгованість із відшкодування шкоди, завданої працівникам при виконанні ними трудових обов'язків. Таким чином, за ушкодження здоров»я ОСОБА_1 у період праці на шахті №5-9 «Великомостівська» має нести відповідальність ДП «Центрально-Західна Компанія «Вуглеторфреструктуризація», проте позивач в судовому засіданні клопотання про залучення останнього як відповідача не заявляв.
Відповідно до висновку МСЕК довідки серія ЛВА-2 №014864 та ЛВА-1 №311247 від 23.11.2006р. ОСОБА_1 пожиттєво встановлено третю групу інвалідності та 50% втрати працездатності. Протипоказано важку фізичну працю в умовах дії пилу, токсичних речовин та підйому вантажів.
Суд критично відноситься до позиції представників відповідачів про необхідність встановлення факту моральної шкоди на підставі висновків МСЕК, оскільки відповідно до Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року, ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд також критично ставиться до позиції представника відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України, так як згідно ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
До доводів представника відповідача про те, що позивач був ознайомлений і згідний з умовами праці на шахті, наявністю на робочому місці шкідливих і небезпечних факторів, можливі ризики, суд відноситься критично, так як відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
В свою чергу, Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5) вказав, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, так що ступінь втрати працездатності позивача становить 50%, яка встановлено їй безтерміново, вона не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя їй доводиться докладати додаткові зусилля.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує періоди роботи на підприємствах відповідачів в шкідливих умовах праці, характер шкідливих умов праці та їх безпосередній вплив на виникнення професійного захворювання, що привело до втрати працездатності, також враховує те, що позивач не надав суду доказів, що і надалі продовжує лікування, внаслідок професійного захворювання, на даний час вона працює прибиральницею (що відомо зі слів позивача), керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд визначає відшкодування моральної шкоди в сумі 3000(три тисячі)грн з ПАТ "Львівська вугільна компанія" та 2000(дві тисячі)грн з ДП "Львіввугілля"
В іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідачів, тому з відповідачів підлягає стягненню на користь держави в рівних частках судовий збір у сумі 114(сто чотирнадцять)грн. 70коп.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 23, 268, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "Львівська вугільна компанія", ДП "Львіввугілля" про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути з Державного Підприємства "Львіввугілля" в користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі)грн. моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
Стягнути з ПАТ "Львівська вугільна компанія" в користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі)грн. моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
Стягнути в рівних частках з Державного Підприємства "Львіввугілля" та ПАТ "Львівська вугільна компанія" в користь держави судовий збір в сумі 114(сто чотирнадцять)грн. 70коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Головуючий: Л. Ю. Фарина