Справа №: 22-ц/191/940/13Головуючий суду першої інстанції:Морозова Л.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.
"09" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.,
СуддівРоманової Л.В.,Моісеєнко Т.І.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до військової частини А1883( Центру медичної реабілітації санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-Морських Сил Збройних Сил України «Судак») про визнання незаконними та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказу про позбавлення надбавки, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення доплати до посадового окладу, стягнення моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та військової частини А1883( Центру медичної реабілітації санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-Морських Сил Збройних Сил України «Судак») на рішення Судацького міського суду АР Крим від 05 червня 2013 року,
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Центру медичної реабілітації санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-Морських Сил Збройних Сил України «Судак» (далі - військова частина А1883), в якому, уточнивши, просив: визнати незаконним та скасувати наказ №160 від 28 грудня 2012 року про оголошення позивачу догани, наказ № 3 від 08 січня 2013 року в частині позбавлення позивача щомісячної надбавки за підтримку бойової готовності за січень 2013 року, наказ №8 від 22 лютого 2013 року в частині оголошення позивачу догани, наказ №24 від 04 квітня 2013 року в частині звільнення позивача з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електрогосподарства 4 розряду, визнати недійсним запис №30 від 04 квітня 2013 року у трудовій книжці позивача, поновити позивача на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електрогосподарства 4 розряду Центра медичної реабілітації санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-Морських Сил Збройних Сил України «Судак», визнати незаконними дії відповідача щодо позбавлення позивача щомісячної надбавки до посадового окладу у розмірі 50% від посадового окладу за січень, в розмірі 48 % за лютий та в розмірі 44,4 % за березень 2013 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 квітня 2013 року до дня поновлення на роботі з розрахунку середнього заробітку у розмірі 97,63 грн. за робочий день та компенсувати моральну шкоду у розмірі 2000 грн. Судові витрати покласти на відповідача.(а.с.173-174).
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 16 червня 2012 року по 04 квітня 2013 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем на вказаній посаді. Вказує, що за невиконання незаконних розпоряджень керівництва, до нього були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді доган та позбавлення надбавки із порушенням процедури встановленої вимогами трудового законодавства. Крім того, наказом від 04 квітня 2013 року № 24 він був звільнений із займаної посади за пунктом 3 статті 40 Кодексу Законів про працю України за систематичне порушення без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим законодавством. Однак позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки ніякого систематичного невиконання трудових обов'язків не вчиняв, накладення дисциплінарної відповідальності на його думку є безпідставним. Вважає, що була порушена процедура притягнення його до дисциплінарної відповідальності. В наказах не вказано, що він і коли порушив. Він не ознайомлений під розписку з наказами, не давав пояснення.
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 05 червня 2013 року позов задоволений частково, скасовано наказ №160 від 28 грудня 2012 року про оголошення позивачу догани, наказ № 3 від 08 січня 2013 року в частині позбавлення позивача щомісячної надбавки за підтримку бойової готовності за січень 2013 року, наказ №8 від 22 лютого 2013 року в частині оголошення позивачу догани, наказ №24 від 04 квітня 2013 року в частині звільнення позивача з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електрогосподарства 4 розряду.
Поновлений ОСОБА_6 на вказаній посаді з 04 квітня 2013 року , стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2969, 40 грн. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн. Допущене негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, але не більш ніж за один місяць. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач військова частина А1883, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.
На думку апелянта, судом не враховано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 167 від 09 березня 1995 року командир Військової частини має право встановлювати працівникам Збройних сил України розмір надбавки за підтримання постійної бойової готовності до 50% від посадового окладу з урахуванням вагомості вкладу окремого працівника у підтриманні постійної бойової готовності Військової частини.
Вказує, що стосовно наказу командира в/ч А1883 № 160 від 28.12.2012 року суд не прийняв до уваги пояснення свідка та прямого керівника позивача, які повідомили, що позивач 24 та 26 грудня вів себе нетактовно, нецензурно висловлювався та крім того відмовився підписати посадову інструкцію. Судом не досліджено та не встановлено у зв'язку з чим до позивача було застосоване зазначене стягнення. Стосовно наказу № 8 від 22 лютого 2013 року суд не дослідив, що підставою даного наказу стали рапорт підполковника Пономарьова, пояснювальні записи свідків, в яких чітко зазначені час, день та суть проступку . Стосовно наказу командира в/ч А1883 № 24 від 04 квітня 2013 року, то підставою для звільнення стала відмова позивача виконувати наказ командира № 17 від 18 березня 2013 року та проходити перевірку відповідності кваліфікації, що підтверджується протоколом від 21 березня 2013 року
Крім того, останній відмовився від виконання наказу № 14 від 05 березня 2013 року, що підтверджується рапортом ОСОБА_7 від 12 березня 2013 року та протоколом Ради трудового колективу в/ч А1883 від 04 квітня 2013 року.
Апелянт вважає, що оскільки в рапортах та поясненнях до наказу були чітко вказані дані про проступки позивача, то посилання суду є невірним про відсутність відомостей про дату, день проступку та в чому він полягає.
Суд не врахував роз'яснення, які надані у пункті 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення атестаційної комісії про невідповідність працівника займаній посаді є лише одним із таких доказів, які підлягає перевірці й оцінці судом у сукупності з іншими доказами.
У апеляційній скарзі позивач ОСОБА_6 наполягав на зміні оскаржуваного рішення та посилався, що суд першої інстанції невірно визначився з розміром середнього заробітку, не врахував вірний розмір надбавок. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.
Апелянт вважає невірною відмову суду у визнанні незаконними дії відповідача щодо позбавлення позивача щомісячної надбавки до посадового окладу у розмірі 50% від посадового окладу за січень, в розмірі 48 % за лютий та в розмірі 44,4 % за березень 2013 року, оскільки не вірно оцінив наведені в рішенні докази.
Апелянт вважає, що у суду були встановлені порушення відповідачем вимог законодавства, однак суд не відреагував на ці порушення належним чином.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою невідповідність доказів відповідача процесуальним вимогам.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга військової частини А1883 ( Центру медичної реабілітації санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-Морських Сил Збройних Сил України «Судак») та апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягають задоволенню.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність факту порушення трудових прав позивача внаслідок неправомірного його притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення з роботи, позбавленням щомісячної надбавки за підтримку бойової готовності. Разом з тим, зменшив суму середньомісячного заробітку, яку визначив позивач, перерахувавши її відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 з наступними змінами.
Колегія суддів з такими висновками міського суду погоджується, враховуючи наступне.
Як зазначено статтями 139, 147 КЗпП України порушеннями трудової дисципліни, за які можуть застосуватися у встановленому порядку дисциплінарні стягнення, є невиконання працівником як правил внутрішнього трудового розпорядку, так і обов'язку працювати чесно та сумлінно, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової та технологічної дисципліни, зобов'язань за трудовим договором.
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Частиною 1 статті 149 КЗпП встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Пленум Верховного Суду України в пунктах 18, 22 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів " роз'яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника; в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_6 з 16 червня 2012 року по 04 квітня 2013 року працював на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електрогосподарства 4 розряду військової частини А1883( Центру медичної реабілітації санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-Морських Сил Збройних Сил України «Судак»). (а.с.37-42,185).
Наказом №160 від 28 грудня 2012 року за нетактовну поведінку ОСОБА_6 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. (а.с.12).
Наказом № 3 від 08 січня 2013 року ОСОБА_6 за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків електромонтера електрогосподарства позбавлено щомісячної надбавки за підтримку бойової готовності за січень 2013 року. (а.с.13).
Наказом №8 від 22 лютого 2013 року ОСОБА_6 за недбайливе та неповне виконання своїх функціональних обов'язків електромонтера з ремонту та обслуговування оголошена догана та встановлена надбавка за підтримку бойової готовності за лютий місяць в розмірі 2 відсотка. (а.с.82).
На підставі наказу командира Військової частини № 24 від 04 квітня 2013 року позивача звільнено з посади за систематичне невиконання трудових обов'язків, покладених трудовим договором за пунктом 3 статті 40 КЗпП України (а.с.119).
Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до вимог статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
У цивільних справах щодо захисту трудових прав працівника обов'язок доказування покладається саме на власника або уповноважений ним орган.
Однак, всупереч зазначеним нормам права, відповідач не довів наявність правомірних підстав для звільнення позивача з роботи.
Відповідач стверджував, що ОСОБА_6 систематично порушував трудову дисципліну, а саме 24 та 26 грудня вів себе нетактовно до ОСОБА_8 та відмовився 25.12.2012 року підписати посадову інструкцію, 18 лютого 2013 року ним не виконано розпорядження начальника електричної групи ОСОБА_9 по монтажу трубопроводу у спальному корпусі №1 та з січня по 10 лютого 2013 року не виконувалися роботи по ремонту обладнання їдальні, що стало підставою 22 лютого 2013 року для оголошення позивачу догани; також позивачем не виконано наказ № 14 від 05 березня 2013 року про роботи у спальному корпусі №1 (прокладка ділянок електромереж у приміщеннях, встановлення розеток та електровимикачів, встановлення та підключення електрощитів) та не виконано наказ № 17 от 18 березня 2013 року про проведення атестації для підтвердження кваліфікаційного розряду, що стало підставою 04 квітня 2013 року для звільнення позивача з роботи.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 був прийнятий на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електрогосподарства 16 червня 2012 року, а з посадовою інструкцією електромонтера з ремонту та обслуговування електрогосподарства йому було запропоновано ознайомитися лише 25 грудня 2012 року. Доказів ознайомлення позивача при прийомі на роботу з посадовою інструкціє матеріали справи не містять.
Вказані обставини підтверджують порушення трудового законодавства відповідачем та впливають на визначення ступеню тяжкості вчиненого проступку позивача, що дає підстави колегії суддів дійти до висновку про незначну тяжкість проступку та відсутність підстав для оголошення позивачу 28 грудня 2012 року догани.
Як вбачається з Журналу обліку робіт за нарядами та розпорядженнями, 18 лютого 2013 року з 8 год. 30 хв. до 16 год. 30 хв. за розпорядженням ОСОБА_9 ОСОБА_6 виконувалися роботи по зміні приборів денного освітлення з лампами ЛД - 18(20) у спальному корпусі №1 (запис №35), у цей же день з 8 год. 00 хв. до 17 год. він працював у їдальні, виконуючи роботи з планового попереджувального ремонту електричного обладнання (запис № 38) (а.с.31).
Таким чином, зазначені відомості журналу обліку робіт за нарядами та розпорядженнями, який фіксує отримання працівниками електричної групи нарядів на виконання робіт та ведеться облік їх виконання, не містить доказів, що позивач 18 лютого 2013 року отримав та не виконав розпорядження по монтажу трубопроводу у спальному корпусі №1.
Що стосується вказівки на недбайливе та не у повному обсязі виконання ОСОБА_6 функціональних обов'язків з січня по 10 лютого 2013 року при виконанні ремонту обладнання їдальні, як зазначено в рапорті завідуючої їдальнею ОСОБА_10 (а.с.78), то колегія суддів звертає увагу, що з записів № 12, 19, 22 24, 26 Журналу обліку робіт за нарядами та розпорядженнями вбачається, що ОСОБА_6 22 січня 2013 року виконував роботи з ремонту освітлення їдальні, 01 лютого та 04 лютого 2013 року проводив ревізію, ремонт, заміну електромагнітних пускачів та електродвигунів у їдальні, 06 лютого 2013 року з 8 год. до 17 год., 07 лютого 2013 року з 8 год. до 12 год. та 08 лютого 2013 року з 13 год. до 17 год. виконував профілактичні ремонтні роботи, підключав електроенергію у їдальні (а.с. 27-29).
Таким чином, відповідачем не доведена законність притягнення позивача 22 лютого 2013 року до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та встановлення надбавки за підтримку бойової готовності за лютий місяць в розмірі 2 відсотка.
Оскільки до позивача незаконно були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді доган, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у Військової частини не було законних підстав для звільнення ОСОБА_6 з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.
Крім того, як вбачається зі змісту зазначених наказів, в них відсутні такі відомості: день вчинення чи виявлення проступку, що суперечить вимогам трудового законодавства в частині дотримання процедури притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Враховуючи викладене та характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваних наказів щодо оголошення доган, оскільки вони були прийняті з порушенням зазначених норм чинного законодавства.
Доводи апелянта ОСОБА_6 в цій частині є обгунтованими, а доводи апелянта Військової частини безпідставними, враховуючи відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів існування підстав для застосування до позивача дисциплінарних стягнень.
Крім того, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта військової частини А1883( Центру медичної реабілітації санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-Морських Сил Збройних Сил України «Судак»), що якщо в рапортах та поясненнях до наказів були чітко вказані дані про проступки позивача, тобто були відомі відомості про дату, день проступку та в чому він полягає, оскільки в наказах не було зазначена відсилка про наявність таких відомостей про проступок на інші документи.
Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.
Як вбачається з копії наказу №24 від 04 квітня 2013 року позивача звільнено з роботи за систематичне невиконання трудових обов'язків покладених трудовим договором з посиланням як на підставу на протокол засідання трудового колективу.
У цьому випадку відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин ОСОБА_6 трудових обов'язків та не врахував положення ч.3 ст.149 КЗпП України, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Оцінюючи у сукупності вищевикладені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що звільнення ОСОБА_6 за п.3 ст.40 КЗпП України є незаконним, тому колегія суддів вважає в цій частині вірними висновки суду першої інстанції.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 з наступними змінами, суд, для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходить з заробітної плати позивача за останні два місяці, що передували звільненню.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції був стягнутий вірний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає доводи апелянта ОСОБА_6 про невірний розмір стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу безпідставними.
Оскільки порушення трудових прав позивачу спричинило моральні страждання, то у відповідності зі ст.237-1 КЗпП України він має право на відшкодування моральної шкоди. Враховуючи тривалість неправомірних дій відповідача, характер заподіяної шкоди та обсяг перенесених позивачем страждань, використовуючи роз'яснення, викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з наступними змінами), судова колегія вважає, що судом першої інстанції був достатній стягнутий розмір такого відшкодування.
Що стосується висновків суду про протиправність дій Військової частини з позбавлення позивача надбавки за січень-березень 2013 року, то колегія суддів вважає їх вірними по наступним підставам.
Відповідно до пунктів 2,3,4 статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітниками, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Право органу управління військового формування на встановлення працівникам щомісячної доплати за підтримку бойової готовності військ (сил) визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці окремих категорій працівників (невійськовослужбовців) Збройних Сил та інших військових формувань України» № 167 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року, згідно якої органам управління військових формувань надано право установлювати доплату в розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки), працівникам Збройних Сил та інших військових формувань за підтримку постійної бойової готовності військ (сил).
Пунктом 3.9 Колективного договору, який дії у Військовій частині з 28 жовтня 2009 року, установлена система преміювання робітників за виконання основних показників роботи (за підтримку бойової готовності) в розмірі 50 відсотків посадового окладу .
Пунктом 12 наказу Директора по адміністративно - господарській діяльності та технічній частині Військової частини № 6 від 11 січня 2013 року всім працівникам встановлена доплата за підтримку постійної бойової готовності в розмірі 50 % посадового окладу в межах фонду заробітної плати, а також визначено, що зменшувати даний розмір доплати можливо тільки в випадку недостатнього фінансування, невиконання службових обов'язків в повному обсязі та інших порушень трудового законодавства, з обов'язковим виданням наказу.
Оскільки не доведено порушення ОСОБА_6 трудової дисципліни та відсутність підстав притягнення його до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій Військової частини з позбавлення позивача вказаної надбавки за січень-березень 2013 року.
Доводи апелянта Військової частини щодо незгоди з даними висновками суду першої інстанції на увагу не заслуговують, оскільки апелянт посилається на право керівника встановлювати вказану надбавку, що не є предметом спору, оскільки позивачем оспорюються саме підстави для зменшення її розміру.
Колегія суддів, звертає також увагу, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 мотивовані також іншими підставами, викладеними в апеляційній скарзі, які не мають суттєвого значення для розгляду справи і не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції допустив порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -
Апеляційну скаргу військової частини А 1883 (Центр медичної реабілітації санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-Морських Сил Збройних Сил України «Судак») та апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 05 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
Г.В. Редько Л.В.Романова Т.І.Моісеєнко