Справа №: 22-ц/191/1111/13Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.
"16" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.,
СуддівРоманової Л.В., Моісеєнко Т.І.
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2013 року,
ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики.
Вимоги позову мотивовані тим, що 11 серпня 2011 року відповідач взяв у позивача в борг грошові кошти в сумі 6220 доларів США строком до 11 серпня 2012 року, про що написав розписку. Борг відповідачем не погашено, у зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму боргу у розмірі 49716 грн. 46 коп.
Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2013 року позов задоволений: стягнуто з відповідача на користь позивача борг за договором позики в сумі 49716 грн. 46 коп. та судові витрати в сумі 497,16 грн., а всього 50213 грн. 62 коп.
На зазначене судове рішення ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт посилається, що суд взяв за основу у підтвердження укладення між сторонами договору позики розписку, яка не відповідає загальним вимогам встановленим ЦК України, оскільки не підтверджує взяття в борг,а підтверджує намір взяти в борг грошові кошти.
Апелянт вважає, що відсутні докази передачі грошових коштів позивачем відповідачу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини 2 статті 1047 ЦК України у підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника, або інший документ, що посвідчує передачу визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за основним зобов'язанням.
Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач взяв на себе зобов'язання повернути позивачу 11 серпня 2012 року грошові кошти в розмірі, визначеному в письмовій розписці.
Згідно ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Разом з тим, розписка, написана власноручно ОСОБА_7 є фактом укладення договору позики між ним та позивачем та фактом передачі йому грошових коштів.
Зі змісту розписки вбачається, що відповідач визнає отримання коштів та визначає дату їх повернення, оскільки в розписці відсутні відомості, що позивач надасть грошові кошти в інший час, а не в час написання розписки.
Матеріли справи не містять відомостей, що розписка написана не відповідачем.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що відповідач до моменту пред'явлення до нього позову про повернення боргу, не оскаржував договір позики з підстав неотримання ним грошових коштів, достовірно будучи повідомленим , що у позивача є оригінал розписки, який дає право на звернення до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
В розумінні частини 2 статті 59 ЦПК України, де зазначено, що обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, відповідач не надав письмових доказів не отримання у позивача грошових коштів у розмірі 6220 доларів США.
Відповідачем також не наведені підстави для звільнення від доказування, передбачені статтею 61 ЦПК України.
В розумінні зазначених норм права, колегія суддів, вважає безпідставними посилання апелянта на відсутність боргу по причині не передачі грошових коштів позивачем відповідачу, оскільки вони не підтверджені доказами та суперечать матеріалам справи.
Також не заслуговують на увагу і посилання апелянта, що розписка не відповідає загальним вимогам встановленим ЦК України, оскільки законом не встановлена форма розписки, крім письмової її форми та визначення в ній розміру взятих у борг грошових коштів чи інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді:
Г.В. Редько Т.І. Моісеєнко Л.В.Романова