12 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П., Карпенко С.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського державного інституту економіки і управління про визнання звільнення з роботи за скороченням штатів неправомірним та поновлення на роботі, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 5 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 22 травня 2013 року,
У січні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати незаконним наказ № 149 від 12 листопада 2012 року про звільнення її із посади бібліотекаря 1-ї категорії за п. 1 ст. 40 КЗпП України; зобов'язати відповідача з 13 грудня 2012 року поновити її на посаді, яку вона обіймала до звільнення та зобов'язати відповідача відшкодувати їй заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 5 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 22 травня 2013 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій, дослідивши докази в справі й давши їм належну правову оцінку, дійшли обґрунтованого висновку та правильно виходили з того, що ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного трудового законодавства.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.
Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 5 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 22 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.І. Амелін
В.П. Гончар
С.О. Карпенко