10 вересня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/5120/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
при секретарі - Опошнян І.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Люшняк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання незаконними рішень,
20 серпня 2013 року позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 03.05.2013 року №Ф 2023, визнання незаконними рішень від 17.06.2013 року № 8204/02-11 та від 26.07.2013 року № 4715/11-23.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та з 01.02.2013 року отримує пенсію за віком. Пояснює, що при виході на пенсію їй було зменшено пенсійний вік, встановлений ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зважаючи на те, що з серпня 2011 року обов'язок щодо сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком є добровільним, вважає оскаржувану вимогу про сплату боргу № Ф 2023 від 03.05.2013 року на суму 1194 грн. 03 коп. протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що спірна вимога нею була оскаржена до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, однак, рішеннями відповідачів від 17.06.2013 року №8204/02-11 та від 26.07.2013 року №4715/11-23 відповідно у задоволенні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено. Вважає неправомірними доводи відповідачів у оскаржуваних рішеннях про результати розгляду скарг та просить визнати рішення незаконними.
04 вересня 2013 року до суду від Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач посилається на правомірність та обґрунтованість оскаржуваних вимоги та рішень. Зазначає, що пенсію ОСОБА_1 призначено на пільгових умовах (пункт 2, 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", стаття 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення"), а відтак, оскільки позивач не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на неї не поширюється дія частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та вона зобов'язана сплатити єдиний внесок за І квартал 2013 року.
06 вересня 2013 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшли надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач посилається на правомірність прийнятого рішення та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у письмових запереченнях проти позову заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа-підприємець 22.11.2002 року /а.с. 14/.
Позивач є платником єдиного податку та знаходиться на обліку в Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (далі по тексту - УПФ України Октябрського району в м. Полтаві) як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 року /а.с. 15, 33/.
УПФ України Октябрського району в м. Полтаві сформовано та надіслано позивачу вимогу від 03.05.2013 року № Ф 2023, згідно якої станом на 30.04.2013 року за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в сумі 1194 грн. 03 коп. та якою відповідач вимагає сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 1194 грн. 03 коп. /а.с. 7/.
Сторонами у справі не заперечується, що вказану суму недоїмки нараховано у зв'язку з несплатою позивачем єдиного внеску за І квартал 2013 року.
За наслідками оскарження зазначеної вимоги до УПФ України Октябрського району в м. Полтаві та ГУПФ України в Полтавській області, рішеннями від 17.06.2013 року №8204/02-11 та від 26.07.2013 року №4715/11-23 у задоволенні скарг ФОП ОСОБА_1 відмовлено.
Позивач не погодився з зазначеними рішеннями та вимогою про сплату недоїмки № Ф 2023 від 03.05.2013 року, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку оскаржуваній вимозі УПФ України Октябрського району в м. Полтаві від 03.05.2013 року № Ф 2023, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" .
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 7 розділу I Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 року №3609-VI (набрав чинності з 06.08.2011 року) внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно з якими статтю 4 цього Закону доповнено частиною четвертою такого змісту: "Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Статями 13, 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 року (а.с. 33).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Октябрському управлінні Пенсійного фонду як пенсіонер по віку (список № 2) з 01.02.2013 року довічно та отримує пенсію в розмірі 894 грн. (а.с.32).
Відповідно до наданої позивачем до матеріалів справи копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком (а.с. 24).
Посилання відповідачів на те, що до ОСОБА_1 не може бути застосовано положення частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки вона не досягла 58-річного віку, з настанням якого особі призначається пенсія за віком відповідно до приписів статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є безпідставними, адже вищевказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.
Крім того, суд зазначає, що частина 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить застережень щодо незастосування її до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, в тому числі, відповідно до приписів пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, оскільки позивач є пенсіонером за віком та отримує пенсію відповідно до закону, він звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як фізична особа - підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування.
При цьому, суд враховує, що до вимоги від 03.05.2013 року № Ф 2023 УПФ України Октябрського району в м. Полтаві включено суму єдиного внеску за І квартал 2013 року в розмірі 1194,03 грн. (в т.ч., за січень 2013 року - 398,01 грн., за лютий 2013 року - 398,01 грн., за березень 2013 року - 398,01 грн.).
Натомість, пенсію за віком ОСОБА_1 призначено з 01.02.2013 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога УПФ України Октябрського району в м. Полтаві від 03.05.2013 року №Ф 2023 в частині вимоги сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 796 грн. 02 коп. (за лютий, березень 2013 року) є необґрунтованою, тобто винесена без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
В іншій частині (стосовно визначення позивачу до сплати єдиного внеску за січень 2013 року в розмірі 398,01 грн.) спірна вимога є правомірною з огляду на наступне.
Згідно з абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до приписів статті 1, частини 11 статті 8 вказаного Закону розмір єдиного внеску для позивача визначається виходячи з відсоткової ставки в 34,7% від бази нарахування (мінімальна заробітна плата), що станом на 01 січня 2013 року, відповідно до приписів статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06 грудня 2012 року №5515-VI, становила 1147,00 грн.
Відтак, оскільки матеріалами справи підтверджено, що пенсію за віком позивачу призначено з 01.02.2013 року, суд дійшов висновку про наявність у позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску за січень 2013 року в розмірі 398,01 грн. (1147 х 34,7%).
При цьому, як пояснила в судовому засіданні позивач та не заперечував представник відповідача, 14.05.2013 року ОСОБА_1 перераховано на розрахунковий рахунок УПФ України Октябрського району в м. Полтаві кошти в розмірі 398,01 грн. в якості сплати єдиного внеску за січень 2013 року. Відповідні доводи також містяться у письмовому запереченні УПФ України Октябрського району в м. Полтаві на позов.
Що стосується позовних вимог щодо визнання незаконними рішення УПФ України Октябрського району в м. Полтаві від 17.06.2013 року №8204/02-11 та рішення ГУПФ України в Полтавській області від 26.07.2013 року №4715/11-23, винесених за результатами розгляду скарг ФОП ОСОБА_1 на вимогу від 03.05.2013 року № Ф 2023, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 2.6 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року №22-7, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2010 року за №1096/18391, визначено, що у разі незгоди платника єдиного внеску з рішенням територіального органу Пенсійного фонду, прийнятим у межах процедури узгодження вимоги, подальше його оскарження здійснюється відповідно до вимог цього Порядку щодо розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду або в судовому порядку.
Пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За змістом частини 1 статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
З системного аналізу вказаних норм та висновку Конституційного Суду України слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, що свідчили б про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.
Суд зазначає, що у даному випадку рішенням зобов'язального характеру, наслідком прийняття якого є виникнення у позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є вимога від 03.05.2013 року № Ф 2023.
Що стосується рішення УПФ України Октябрського району в м. Полтаві від 17.06.2013 року №8204/02-11 та рішення ГУПФ України в Полтавській області від 26.07.2013 року №4715/11-23, винесених за результатами розгляду скарг ФОП ОСОБА_1 на вищевказану вимогу, то вказані рішення не містять в собі вимог зобов'язального характеру, не є підставою для виникнення у позивача певних обов'язків та не тягнуть за собою юридичних наслідків.
Судом не заперечується право позивача на оскарження зазначених рішень до суду. Разом з тим, у будь-якому випадку судовому захисту підлягає саме порушене право особи-позивача.
Оскільки вказаними рішеннями права ФОП ОСОБА_5 не порушені, позовні вимоги про визнання незаконними даних рішень задоволенню не підлягають.
Відтак, позов підлягає задоволенню частково.
Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання незаконними рішень задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві № Ф 2023 від 03 травня 2013 року в частині вимоги сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 796 грн. 02 коп. (сімсот дев'яносто шість гривень дві копійки).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (ідентифікаційний код 22529735) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 76 грн. 46 коп. (сімдесят шість гривень сорок шість копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 16 вересня 2013 року.
Суддя С.С. Сич