10 вересня 2013 року 13 год. 20 хв. Справа № 808/6976/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Каракуші С.М.
за участю секретаря Лазько Д.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Попової Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці
про: визнання протиправним та скасування пункту наказу
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці (далі - УМВС України на Придніпровській залізниці) про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу від 26.04.2013 № 103 «Про покарання працівників управління», відповідно до якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Позивач вважає оскаржуваний пункт наказу неправомірним, зазначивши, що службове розслідування, за результатами якого прийнято оскаржуваний наказ, проведено без наявності достатніх підстав, не уповноваженими особами, відповідний наказ про призначення такого розслідування не видавався, під час його проведення допущенні численні порушення законодавства, а висновки такого розслідування не відповідають дійсності, оскільки не зазначено, яким доказами підтверджується його вина у вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення. Також зазначає, що в ході службового розслідування від нього пояснення не відбирались, з висновком такого розслідування він не був ознайомлений, та не був ознайомлений з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Про існування зазначеного наказу йому стало відомо лише при розгляді адміністративної справи за його позовом про скасування наказу УМВС України на Придніпровській залізниці про звільнення від 08.05.2013 № 47 о/с. Позивач вважає, що наказ про притягнення його до відповідальності, у якому вказується на факт вчинення ним корупційного правопорушення, виданий протиправно, оскільки ці обставини можуть бути встановлені лише вироком суду у кримінальній справі або постановою про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного діяння.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та надали пояснення в його обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити та пояснила, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з органів внутрішніх справ стали висновки службового розслідування про допущенні порушення службової дисципліни, які полягали у порушенні вимог Закону України «Про міліцію», Присяги, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та вчиненні дій, що стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом отримання хабара. Представник відповідача зазначила, що службове розслідування проведено на підставі наказу начальника УМВС України на Придніпровській залізниці, який оформлено у виді резолюції, розслідування проведено у встановлені законодавством строки. Вважає необґрунтованими твердження позивача, що у ході проведення службового розслідування від нього не відбирались пояснення, оскільки такі пояснення були надані позивачем 12.04.2013. Також представник відповідача пояснила, що позивач не був ознайомлений з висновками проведеного службового розслідування та своєчасно не був ознайомлений з наказом про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з вересня 1998 року та мав спеціальне звання майора міліції.
Присягу працівника органів внутрішніх справ України прийнято позивачем 10.03.1999 (а.с. 114).
З 22.08.2012 по 08.05.2013 позивач проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю лінійного відділу на станції Запоріжжя Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці.
08.04.2013 на адресу УМВС України на Придніпровській залізниці від Відділу внутрішньої безпеки на Придніпровській залізниці надійшло повідомлення про відкриття кримінального провадження, у якому зазначалось, що Запорізькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері розпочато кримінальне провадження № 42013080400000004 за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України за фактом підготовки та отримання хабара старшим оперуповноваженим сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці майором міліції ОСОБА_1, який вимагав і отримав грошові кошти у сумі 800 грн. від громадянина за безперешкодне здійснення ним підприємницької діяльності з продажу продовольчих товарів у магазині. У повідомленні зазначено, що на даний час по вказаному кримінальному провадженні здійснюються слідчі (розшукові) дії (а.с. 87).
Рапортом від 08.04.2013 начальник СІОС ВКЗ УМВС України на Придніпровській залізниці підполковником міліції Тимчишин В.Г. доповів начальнику Управління полковнику міліції Уласевичу С.В. про надходження зазначеного повідомлення, на якому останній поставив резолюцію: «Самек В.Я. провести службову перевірку із зазначеного факту» (а.с. 86).
За результатами службового розслідування за фактом унесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань начальником сектору ІОС ВКЗ УМВС України на Придніпровській залізниці підполковником міліції Тимчишиним В.Г. складено висновок службового розслідування, який погоджено з начальником ВКЗ УМВС України на Придніпровській залізниці полковником міліції Самек В.Я. та затверджено 26.04.2013 начальником УМВС України на Придніпровській залізниці полковником міліції Уласевич С.В. (а.с. 80-85).
Як зазначено у висновках службового розслідування, установлено, що за наявною інформацією, майор міліції ОСОБА_1, перебуваючи поза службою (на лікарняному), у цивільному одязі, вимагав і отримав грошові кошти у сумі 800 грн. від громадянина ОСОБА_7 за безперешкодне здійснення ним підприємницької діяльності з продажу продовольчих товарів у магазині, розташованому на залізничному вокзалі станції Дніпробуд-2 Придніпровської залізниці.
04.04.2013 о 18.55 працівниками ВВБ на Придніпровській залізниці за участю представників Запорізької прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері задокументовано дії зазначеного працівника у приміщенні магазину з продажу продовольчих товарів, розташованого на залізничному вокзалі станції Дніпробуд-2 Придніпровської залізниці. Було зафіксовано зустріч громадянина ОСОБА_7 із майором міліції ОСОБА_1 і отримання останнім грошей у сумі 800 грн.
Наказом начальника УМВС України на Придніпровській залізниці від 26.04.2013 № 103 «Про покарання працівників управління» за порушення вимог Закону України «Про міліцію», Присяги, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, наказів МВС України № 81 від 16.03.2007, № 157 від 15.05.2007, № 90 від 26.03.2010 та вчинення дій, що призвели до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом отримання хабара, на майора міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю лінійного відділу на станції Запоріжжя, накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (пункт перший наказу) (а.с. 70-71).
Наказом начальника УМВС України на Придніпровській залізниці від 08.05.2013 № 47 о/с «По особовому складу» позивача звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 10).
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про міліцію», діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
Порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.
Відповідно до пункту 64 «є» Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Сутність службової дисципліни, обв'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначаються Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).
За визначенням, яке містить у статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Узагальненим зібранням норм поведінки працівників органів внутрішніх справ, як складової частини службової дисципліни, та засобів їх врегулювання є Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2012 № 155 (далі - Правила), які ґрунтуються на Конституції України, Законах України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про міліцію», Положенні про Міністерство внутрішніх справ України , затвердженому Указом Президента України від 06.04.2011 № 383, принципах діяльності, спрямованих на підвищення авторитету і зміцнення репутації працівників органів внутрішніх справ та інформування громадян про норми поведінки, якої вони повинні вимагати від працівників міліції.
Моральні основи служби в органах внутрішніх справ закріплені у розділі ІІІ Правил та визначають, що:
- кожен громадянин України, який вступає на службу до органів внутрішніх справ, добровільно покладає на себе обов'язок служіння Українському народові й захисту свободи, демократії, законності та правопорядку (пункт 1.1);
- совість, професійний обов'язок, честь і гідність є головними моральними орієнтирами на службовому шляху захисника правопорядку і складають моральний стрижень особистості працівника органів внутрішніх справ (пункт 2.1);
- працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання - справа честі і обов'язку кожного працівника органів внутрішніх справ (пункт 3.3).
- працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання - визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби (пункт 4.1).
Пунктом 1.1 розділу ІV Правил, який визначає професійно-етичні правила поведінки працівника міліції, закріплено, що поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника.
Норми професійної етики вимагають від працівника поводитися з почуттям власної гідності, доброзичливо і відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи у громадян повагу до органів внутрішніх справ і готовність співпрацювати з ними; постійно контролювати свою поведінку, почуття і емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на службові рішення, уміти передбачати наслідки своїх вчинків і дій (пункт 1.2 розділу ІV Правил).
Відповідно до пункту 7.2 розділу VІІ Правил, працівник органів внутрішніх справ зобов'язаний неухильно дотримуватись обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством та Законом України «Про міліцію», уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його в корупції.
Згідно з пунктом 7.3 цього ж розділу Правил, працівнику органів внутрішніх справ забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти).
Таким чином, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України та Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України покладають на працівника міліції підвищену відповідальність у порівнянні з пересічними громадянами та встановлюють відповідні обмеження.
Додаткові вимоги щодо дотримання дисципліні та законності в органах внутрішніх справ містяться у наказах Міністерства внутрішніх справ України від 16.03.20007 № 81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу», від 15.05.2007 № 157 «Про додаткові заходи щодо дотримання працівниками органів внутрішніх справ принципів законності, забезпечення прав і свобод громадян», від 26.03.2010 № 90 «Про стан дисципліни й законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращення».
Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Стаття 12 Дисциплінарного статуту передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Частиною десятою статті 14 Статуту передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Згідно з частиною 15 вказаної статті звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Згідно з наказом начальника УМВС України на Придніпровській залізниці від 26.04.2013 № 103 «Про покарання працівників управління», на майора міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю лінійного відділу на станції Запоріжжя, накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за порушення вимог Закону України «Про міліцію», Присяги, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, наказів МВС України № 81 від 16.03.2007, № 157 від 15.05.2007, № 90 від 26.03.2010 та вчинення дій, що призвели до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом отримання хабара (пункт перший наказу) (а.с. 70-71).
Таким чином, порушенням службової дисципліни, за яке позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності, є вчинення ним дій, що можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його в корупції - отримання ОСОБА_1 04.04.2013 в приміщенні магазину із продажу продовольчих товарів, розташованого на залізничному вокзалі станції Дніпробуд-2 Придніпровської залізниці, грошових коштів від громадянина, що стало підставою для внесення Запорізькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері за даним фактом відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та є прямим порушенням пунктів 7.2 та 7.3 розділу VІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2012 № 155.
Отримання грошових коштів від громадянина ОСОБА_7 встановлено та підтверджено у ході проведеного службового розслідування, яке призначено та проведено за фактом унесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань, про що складено відповідний висновок (а.с. 80-85).
Передачу громадянином ОСОБА_7 грошових коштів позивач не заперечував як у ході судового розгляду справи так і під час проведення службового розслідування при відібранні від нього відповідних пояснень (а.с. 73-79), заперечуючи лише підстави їх надання та зазначаючи, що ці кошти за пропозицією ОСОБА_7 надавались позивачу як допомога на лікування, який у той час перебував на лікарняному та мав намір їх повернути.
Суд приходить до висновку, що заперечення позивачем підстав, з яких йому надавались грошові кошти, не спростовує обставин вчинення ним дисциплінарного проступку, за який його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України та Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, які визначають сутність службової дисципліни, обв'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, покладають на працівника міліції підвищену відповідальність у порівнянні з пересічними громадянами та встановлюють відповідні обмеження
Сам факт отримання грошових коштів працівником органу внутрішніх справ від суб'єкта підприємницької діяльності та відкриття кримінального провадження за цим фактом за зверненням такого підприємця свідчить про порушення позивачем визначених законодавством норм поведінки працівника внутрішніх справ та встановлених обмежень, що є порушенням службової дисципліни та підставою для застосування дисциплінарного стягнення.
Доводи позивача про недоведеність його вини у вчиненні порушення дисципліни у вигляді отримання хабара суд вважає необґрунтованими, оскільки наявність вини у вчиненні кримінально-караного діяння або адміністративного корупційного правопорушення, як підстава для кримінальної чи адміністративної відповідальності, повинні встановлюватись в порядку кримінального судочинства чи провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім того, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стали встановлені проведеною службовою перевіркою обставини порушення ним вимог нормативно-правових актів, які регулюють проходження служби в органах внутрішніх справ, - Закону України «Про міліцію», Присяги, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, наказів МВС України № 81 від 16.03.2007, № 157 від 15.05.2007, № 90 від 26.03.2010 та вчинення дій, що призвели до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом отримання хабара, а не за отримання хабара, як доведеного факту, що встановлений відповідним судовим рішенням у кримінальній справі або у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, які набрали законної сили, що є підставою для звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 64 «й» Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.
Таким чином, враховуючи допущенні позивачем порушення службової дисципліни, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з органів внутрішніх справ прийнятий у порядку та у спосіб, що передбачений законодавством та на підставі повно встановлених та всебічно досліджених обставин, що сприяли вчиненню порушень.
Доводи позивача про відсутність підстав для проведення службового розслідування та допущенні численні порушення законодавства при його проведенні, як підстави для скасування оскаржуваного пункту наказу, суд вважає необґрунтованими.
Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначені Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 2.1 Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Відповідно до підпункту 2.2.2. пункту 2.2. Інструкції 2.2., службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції, підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
Як встановлено судом, підставою для призначення службового розслідування стало повідомлення Відділу внутрішньої безпеки на Придніпровській залізниці про відкриття кримінального провадження, у якому зазначалось, що Запорізькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері розпочато кримінальне провадження № 42013080400000004 за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України за фактом підготовки та отримання хабара старшим оперуповноваженим сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці майором міліції ОСОБА_1, який вимагав і отримав грошові кошти у сумі 800 грн. від громадянина за безперешкодне здійснення ним підприємницької діяльності з продажу продовольчих товарів у магазині. У повідомленні зазначено, що на даний час по вказаному кримінальному провадженні здійснюються слідчі (розшукові) дії (а.с. 87).
Як вбачається з рапорту начальника СІОС ВКЗ УМВС України на Придніпровській залізниці підполковника міліції Тимчишина В.Г. на ім'я начальника Управління полковника міліції Уласевича С.В. про надходження зазначеного повідомлення, на вказаному рапорті останній поставив резолюцію: «Самек В.Я. провести службову перевірку із зазначеного факту» (а.с. 86).
Таким чином, службове розслідування призначено та проведено за наявності передбачених підстав.
Відсутність письмового наказу про проведення службового розслідування, у тому числі з визначенням виконавця або групи осіб, яким доручено його проведення, суд вважає недоліками такого розслідування, які не впливають на правильність прийнятого за його результатами рішення.
Також не є обґрунтованими посилання позивача про те, що від нього не були відібрані пояснення, оскільки відповідні пояснення надавались позивачем 12.04.2013, та стосувались виключно подій, які відбулись 04.04.2013 в приміщені магазину з продажу продовольчих товарів, розташованого на залізничному вокзалі станції Дніпробуд-2 Придніпровської залізниці, та взаємовідносин позивача з громадянином ОСОБА_7(а.с. 73-79).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стали встановлені проведеною службовою перевіркою обставини порушення ним вимог нормативно-правових актів, які регулюють проходження служби в органах внутрішніх справ, - Закону України «Про міліцію», Присяги, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, наказів МВС України № 81 від 16.03.2007, № 157 від 15.05.2007, № 90 від 26.03.2010 та вчинення дій, що призвели до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом отримання хабара, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ в частини притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з органів внутрішніх справ прийнятий у порядку та у спосіб, що передбачений законодавством, у зв'язку з чим позовні вимоги про його скасування не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.М Каракуша