05 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Умнової О.В., Савченко В.О., Фаловської І.М., Гримич М.К., Висоцької В.С., Умнової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Кіровоградської селищної ради, ОСОБА_8, треті особи: відділ Держкомзему Дніпропетровського району, Дніпропетровський районний відділ Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_9, приватний нотаріус ОСОБА_10 про визнання недійсними державного акту від 02.02.2008 року на право приватної власності на землю та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.12.2010 року та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та державних актів на право власності та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_9, відділ Держкомзему Дніпропетровського району та області, Кіровської селищної ради, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_11, ОСОБА_8 про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та Державних актів на право власності, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2013 року,
У лютому 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними державного акту від 02.02.2008 року на право приватної власності на землю та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.12.2010 року.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 28 жовтня 2009 року позивачем та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за № 2684, за яким він набув у власність земельну ділянку площею 0, 2000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка належала продавцю на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ДП ДН 116422, виданого Кіровською селищною радою народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області 04.06.2003 року на підставі рішення 19 сесії 23 скликання Кіровської селищної ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 25.01.2001 року. Позивач на підставі вказаного договору 13.11.2009 року отримав державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки № 010912005805 та № 010912005806. Наприкінці 2010 року йому стало відомо, що ОСОБА_7, яка мала державний акт на право приватної власності на землю, згідно якого їй належала земельна ділянка площею 0,150 га для будівництва і обслуговування жилого будинку на території АДРЕСА_1 - 27.12.2010 року здійснила відчуження цього майна на користь ОСОБА_8 Позивач вважав, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_7, а також договір з відчуження земельної ділянки укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними, оскільки при укладенні договору, за яким він набув право власності на земельну ділянку, нотаріусом ОСОБА_11 в повному обсязі перевірялись документи, що підтверджують право власності відчужувана ОСОБА_9 на майно, а також відсутність заборон відчуження або арештів на вказане майно. Він безперешкодно отримав державні акти на вищезазначені земельні ділянки, що також вказує на те, що з червня 2003 року ОСОБА_9 правомірно володіла землею, а потім теж правомірно відчужила її на його користь. Вважав, що державний акт І-ДП № 091141 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0, 150 га для будівництва і обслуговування жилого будинку на території АДРЕСА_1 від 02.02.1998 року був отриманий відповідачкою ОСОБА_7 з порушенням чинного законодавства - за відсутності на те правових підстав. На сьогодні він є власником земельної ділянки, однак існування ще одного державного акту на право приватної власності на вказану земельну ділянку, виданого на ім'я відповідача - ОСОБА_7 та використання цього акту в якості правовстановлюючого документа порушує його права та несе загрозу його майновим інтересам. 27.12.2010 року за № 2750 приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10 було посвідчено договір купівлі-продажу, на підставі якого право власності на вказану земельну ділянку, переходить від ОСОБА_7 до ОСОБА_8 Вказаний договір на думку позивача має бути визнаний недійсним, оскільки нотаріусом при посвідченні договору не було здійснено перевірки належності майна, що є предметом договору конкретній особі, тобто нотаріус посвідчив правочин з відчуження земельної ділянки, що належить позивачу, взагалі сторонній особі.
ОСОБА_8 звернувся з зустрічним позовом про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та Державних актів на право власності. Свої вимоги мотивувала тим, що земельна ділянка, площею 0, 1500 га належить ОСОБА_7 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії І-ДП № 091141, виданого 02.02.1998 року Кіровською селищною радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1614 від 17.09.1997 року. Укладений договір між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за № 2684 та отримані ОСОБА_6 на підставі даного договору державні акти на право приватної власності на земельні ділянки №010912005805 та №010912005806, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ДП ДН 116422 слід визнати недійсними, оскільки земельна ділянка, що була предметом договору, на момент його укладання належала ОСОБА_7 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №091141, виданого 02.02.1998 року Кіровською селищною радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1614 від 17 вересня 1997 року.
ОСОБА_12 звернувся з зустрічним позовом про з аналогічними з ОСОБА_8 позовними вимогами.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2013 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ДП ДН 116422. Виданий Кіровською селищною радою 04.06.2003 року на ім'я ОСОБА_9
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 2000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 28.10.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрований в реєстрі під № 2684.
Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку площею 0, 0500 га серія ЯЖ № 392298 від 13.11.2009 року та на земельну ділянку площею 0, 1500 га серія ЯЖ № 392299 від 13.11.2009 року, видані на ім'я ОСОБА_6
ОСОБА_6, не погоджуючись з рішенням та ухвалою судів попередніх інстанцій, звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на невірне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити в повному обсязі.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Із матеріалів справи встановлено, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Судами попередніх інстанцій повно встановлені фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно застосовані норми матеріального права до спірних правовідносин.
Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про її відхилення та залишення без змін рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2012 року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2013 року, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М.К. Гримич В.С. Висоцька О.В. Умнова