іменем україни
12 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Коротуна В.М., Попович О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до дочірнього підприємства «Харвіст-Умань», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - сільськогосподарське приватне підприємство «Світанок Плюс», про визнання договору оренди землі недійсним, витребування і повернення земельних ділянок, за касаційною скаргою дочірнього підприємства «Харвіст-Умань» на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 15 травня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 4 липня 2013 року,
У березні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеним позовом до державного підприємства «Ілліч-Агро Умань» відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», в подальшому змінено назву на ДП «Харвіст-Умань», посилаючись на те, що вона є власником двох земельних ділянок площею 3,0310 га та 0,6545 га, розташованих на території Княжницької сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Позивачка зазначає, що 10 листопада 2006 року від її імені невідомою особою було укладено договір оренди земельних ділянок із ДП «Ілліч-Агро Умань» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». Спірний договір оренди земельних ділянок був зареєстрований 18 січня 2007 року за № 040722100286 в Ружинському відділі Житомирської регіональної філії Центру державного земельного кадастру.
ОСОБА_4 вважає спірний договір земельної ділянки недійсним, оскільки вона його не підписувала, що свідчить про відсутність у неї вільного волевиявлення на укладення спірного правочину. Також позивачка зазначає, що спірний договір оренди земельних ділянок не відповідає вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі», оскільки до договору не долучено планів або схем земельних ділянок, кадастрових планів земельних ділянок.
На підставі зазначеного, позивачка просила суд визнати недійсним договір оренди землі від 10 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ДП «Ілліч-Агро Умань» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та повернути належні їй на праві власності земельні ділянки площею 3,0310 га та 0,6545 га, які розташовані на території Княжницької сільської ради Ружинського району Житомирської області.
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 15 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 4 липня 2013 року, позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельних ділянок загальною площею 3,6855 га, укладений 10 листопада 2006 року між ОСОБА_4 та ДП «Ілліч-Агро Умань» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та зареєстрований в Ружинському відділі Житомирської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 18 січня 2007 року за № 040722100286.
Витребувано від ДП «Ілліч-Агро Умань» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та повернуто ОСОБА_4 земельні ділянки площею 3,0310 га та 0,6545 га, які розташовані на території Княжницької сільської ради Ружинського району Житомирської області.
У касаційній скарзі ДП «Харвест-Умань» просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судами встановлено, що відповідно до державних актів про право власності на земельні ділянки від 18 квітня 2006 року ОСОБА_4 є власником земельних ділянок площею 3,0310 га та 0,6545 га, розташованих на території на території Княжницької сільської ради Ружинського району Житомирської області (а.с. 8-9).
Згідно із договором оренди землі від 16 листопада 2006 року вищезазначені земельні ділянки передані в оренду ДП «Ілліч-Агро Умань» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» строком на 20 років (а.с. 7).
Із висновку судово-почеркознавчої експертизи від 16 квітня 2013 року № 1/648 вбачається, що підпис розташований в графі «Орендодавець» оспорюваного договору оренди землі виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. Підпис розташований в графі «Передав» акта приймання-передачі земельної ділянки, укладеного між позивачем та ДП «Ілліч-Агро Умань» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою (а.с. 93-97).
Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі.
Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною.
Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Отже, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, судами правильно застосовано положення статті 215 ЦК України, висновки судів, що позивач без достатніх правових підстав користується спірними земельними ділянками є правильними.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що судами вірно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу дочірнього підприємства «Харвіст-Умань» відхилити.
Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 15 травня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 4 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: В.М. Коротун
О.В. Попович